Постанова № 40842967, 03.10.2014, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1688/14-a

"03" жовтня 2014 р.

м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Баранюка А.З. при секретарі судового засідання Дудар М.В.

за участю:

представника позивача - Осіва П.В.;

представника відповідача - Брика В.Г.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн Ленд Україна" до Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейн Ленд Україна" (надалі-позивач) звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області (надалі-відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 02 червня 2014 року № 0001192200 про донарахування ТОВ "Грейн Ленд Україна" (код ЄДРПОУ 34285384) грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 615157 грн. в тому числі за основним платежем 90116 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 525041грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві.

Представники відповідача позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в їх задоволенні. В судовому засіданні пояснив, що перевірка була проведена правомірно, висновки акту перевірки є обґрунтованими, винесене податкове повідомленні-рішення прийняте на підставі норм чинного податкового законодавства, а тому просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову з підстав наведених у запереченні.

Крім пояснень представників сторін, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані представниками позивача та відповідача, а також витребувані з ініціативи суду.

Заслухавши і відкритому судовому засіданні пояснень представників позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками податкової інспекції проведено планову виїзну документальну перевірку TOB Трейн Ленд Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2013 року, результати якої оформлені актом перевірки від 17.01.2014 року №1-22/34285384.

За розглядом матеріалів перевірки податковим органом прийнято 12.03.2014р. податкове повідомлення-рішення №0000172200 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 848 466,50 грн. Не погодившись із винесеним рішення позивач оскаржив його в адміністративному порядку. За результатом процедури адміністративного оскарження податкове повідомлення рішення №0000172200 було скасовано в частині 164761,00 грн. податку на додану вартість і в частині 68548,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій та прийнято, відповідно, нове податкове повідомленню тішення №0001192200 від 02.06.2014р. про визначення зобов'язання з ПДВ в сумі 615156,75 грн. в т.ч. за основним платежем - 90116,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 525040,75 грн.

Щодо порушення п.44.1 ст.44, п.п.«а» п. 198.5. ст.198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. та заниження податкового зобов'язання на загальну суму 33 361 грн., в за липень 2012 року.

Підставою для оспорювання донарахувань зобов'язання з податку на додану вартість стало невизнання податковим органом права позивача на зменшення оподатковуваного доходу на суму витраченого пального відповідно до договору про проведення сільськогосподарських робіт № 1 від 13 червня 2012 року укладеного між позивачем та Дочірнім підприємством "Агрофірма Рута".

Відповідно до ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» віл 16.07.1999р. № 996-ХІУ із змінами та доповненнями сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємствами. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2, п.1, пп.2.1, п.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого Міністерством юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи та розпорядження адміністрації на їх проведення.

Отже, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на основі яких і ведеться бухгалтерська звітність. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІУ на даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності. Тобто первинні документи є основою і для податкового обліку.

Так, на думку податкового органу позивачем не надано для перевірки актів приймання-передачі палива для передачі в рамках договору підряду, звітів про використання давальницької сировини, актів повернення залишків палива, що відображено в Акті перевірки (т.1 а.с. 136).

Крім того, з Акту перевірки слідує, що таким висновок був зроблений при дослідженні договору підряду, а також бухгалтерського обліку щодо списання палива на підприємстві за липень 2012 року.

В судовому засіданні представник позивача долучив до матеріалів справи Договір про проведення сільськогосподарських робіт № 1 від 13 червня 2012 року укладеного між позивачем та Дочірнім підприємством "Агрофірма Рута" (т.2 а.с. 70-74) та лімітно-забірні картки (т.2 а.с. 75-78). Згідно умов Договору Виконавець здійснював збір урожаю сільськогосподарських культур з використанням пального позивача.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що в липні 2012 року позивач списував пальне не тільки відповідно до договору підряду з надання робіт по збиранню урожаю з ДП "Агрофірма Рута", а й інше пальне на власні потреби, що не було взято до уваги податковим органом. Для виконання робіт по збору урожаю TOB «Грейн Ленд Україна» забезпечило протягом липня 2012 року ДП «Агрофірма «РУТА» 13 250 літрів дизпалива на загальну суму приблизно 113817,50 грн. про що свідчать лімітно-забірні картки на одержання ПММ, це становить 57 % від загального використання дизпалива за липень, оскільки загалом за липень 2012 року підприємством на проведення різного виду сільськогосподарських робіт було використано 23 239,00 літрів дизпалива на загальну суму 199712,77 грн.

Суд бере до уваги те, що згідно з Акту перевірки відповідачем не встановлено, скільки саме паливно-мастильних матеріалів у липні 2012 року позивач використав для власних потреб, а скільки передав за договором підряду для збирання урожаю ДП «Агрофірма «РУТА». Відповідно до лімітно-забірних карт позивач передавав пальне підряднику тільки протягом 24 - 30 липня 2012 року і, також, витрачав паливно-мастильні матеріали і в інші дні для здійснення своєї господарської діяльності, на загальну суму що відображена у бухгалтерському обліку щодо списання ПММ за цей місяць та в Акті перевірки.

Відповідно до наказу Міністерства статистики України від 21 червня 1996 року N 193 "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів" лімітно-забірні картки використовуються для оформлення відпуску матеріалів, що систематично витрачаються при виготовленні продукції, а також для поточного контролю за додержанням встановлених лімітів відпуску матеріалів на виробничі потреби та є виправдувальним документом для списання матеріальних цінностей зі складу.

Крім того, суд бере те, що реальність операцій із збирання урожаю сторонами не заперечувалася, а також п.1.4 Договору №1 від 13.06.2012 року, де зазначено, що списання пального здійснюється згідно Типових норм списання пального розроблених НДІ «Украгропромпродуктивність», з урахуванням коригуючи коефіцієнтів.

Враховуючи те, що податковому органу на час перевірки було відомо те, що збирання урожаю проводилося належними ДП «Агрофірма «РУТА» комбайнами JOHN DEERE 9640 (3 од.) та JOHN DEERE W 550 (2 од.) податковий орган міг встановити кількість пального витраченого згідно договору укладеного позивачем з ДП «Агрофірма «РУТА» враховуючи лімітно-забірні картки від 24, 25, 26, 27, 28, 29 та 30 липня 2012 року та кількість палива витрачено на власні потреби у липня 2012 року.

Таким чином вимоги позивача у цій частині є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Податковим органом проведеною перевіркою також встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 53538 грн. при здійснення операцій щодо отримання позивачем послуг оренди автомобіля Wolksvagen Toureg від TOB «Оптіма-Лізінг» (код ЄДРПОУ-31033785).

Проводячи перевірку податковий орган дійшов висновку про безпідставність внесення зазначеної суми до податкового кредиту, оскільки операція з найму автомобіля не належить до виробничих факторів.

Так, на думку відповідача, підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами /послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку на додану вартість були включені до складу податкового кредиту у разі, якщо такі товари /послуги, необоротні активи починають використовуватись в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Оскільки, отримання послуги - «найм автомобіля» не належить до виробничих факторів правомірних до віднесення до складу податкового кредиту спеціального режиму оподаткування, а також відсутність безпосереднього відношення зазначених витрат до господарської діяльності сільськогосподарського підприємства, тому суми ПДВ від отриманих послуг підпадають під дію п.п. «г» п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України.

Підпунктом с. ст. 11 ПК України визначено, що спеціальний податковий режим - система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб'єктів.

Відповідно до п. 3 ст. 11 ПК України спеціальний податковий режим може передбачати особливий порядок визначення елементів податку та збору, звільнення від сплати окремих податків та зборів.

Згідно із пп "а" пп. 1 п. 15. ст. 209 ПК України виробничими факторами, за рахунок яких сформовано податковий кредит є, в тому числі, товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

Судом встановлено, що між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Оптіма-лізинг" (код ЄДРПОУ 31033785) укладалися договори оренди автомобіля Wolksvagen Toureg (д.н.з. АА 8502 НМ) (т.1, а.с. 166-173). По факту надання послуг по найму автомобіля підприємством постачальником виписувались акти виконаних робіт (т.1, а.с. 129-140) та податкові накладні (т.1, а.с. 141-163) сума ПДВ по яких відносилась до складу податкового кредиту відповідних періодів. Сума податку на додану вартість була включені до податкових декларацій звітних періодів.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що TOB «Грейн Ленд Україна» орендує земельні ділянки на території Тернопільської та Львівської областей і для оперативного контролю за своєчасністю та якістю проведення сільськогосподарських робіт необхідною є наявність службового автомобіля. Саме для цієї мети товариство брало у найм вищеназваний автомобіль.

Відповідно до наказу директора TOB «Грейн Ленд Україна» №17-гд від 01.08.2012 току, автомобіль VW Touareg використовується працівником TOB «Грейн Ленд Україна» для внутрішнього оперативного управління за діяльністю підприємства, для вчасного та якісного здійснення господарської діяльності, для контролю якості та своєчасності проведення сільськогосподарських робіт на всіх орендованих підприємством земельних ділянках у Тернопільській та Львівській областях.

Згідно із пп. 138.10.2. п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством; витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Законом не передбачено обмеження щодо якісних характеристик орендованого автомобіля, який може використовуватись у господарській діяльності. Отже найм автомобіля має безпосереднє відношення до господарської діяльності TOB "Грейн Ленд Україна", а висновок відповідача про те, що отримані послуги використовуються в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, не підтверджуються обставинами справи. Таким чином позовні вимоги у цій частині підлягають до задоволення.

Щодо порушення п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Перевіркою встановлено, TOB "Грейн Ленд Україна" сформовано податковий кредит з порушенням вимог п.п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, на основі податкових накладних, які зареєстровані з порушенням Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних на загальну суму ПДВ 1741169, а саме: серпень 2011 р. - 262953 грн.; березень 2012 р. - 199955 грн.: квітень 691328 грн.; травень 2012 р. - 586933 грн.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порушення порядку реєстрації, на думку відповідача полягає в тому, що електронний цифровий підпис, який накладено на податкову накладну при її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, не відповідає підпису, що скріплює цю податкову накладну при її видачі підприємству, що зокрема, зазначено на ст. 34 Акту перевірки (т.1, а.с. 45).

Зазначені висновки зроблені щодо податкових накладних № 71 від 05.08.2011 року, № 27322 від 26.08.2011 року, № 75 від 30ю03.2012 року, № 160 від 21.03.2012 року, № 7232 від 20.03.2012 року, № 56 від 14.03.2012 року, № 17874 від 27.04.2012 року, № 16488 від 20.04.2012 року, № 145 від 13.04.2012 року, № 13561 від 13.04.2012 року, № 13069 від 06.04.2012 року, № 23943 від 15.05.2012 року, № 22345 від 08.05.2012 року, № 20529 від 07.05.2012 року та № 20861 від 03.05.2012 року (т.2, а.с. 8-23).

Суд не погоджується з такими висновками відповідача враховуючи наступне.

Відповідно до п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором у паперовому вигляді або в електронній формі.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відповідно до п.6 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. N 1246 після накладення електронного цифрового підпису продавець здійснює шифрування податкової накладної в електронній формі та надсилає їх Державній податковій службі засобами телекомунікаційного зв'язку із урахуванням вимог Законів "Про електронний цифровий підпис" та "Про електронні документи та електронний документообіг". Примірник податкової накладної в електронній формі зберігається у продавця.

Згідно п.7 вищевказаного Порядку, після надходження податкової накладної в електронній формі до Державної податкової служби, здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, та проводиться їх реєстрація.

Пунктом 8 Порядку №1246 передбачено, що для підтвердження прийняття податкової накладної до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженою Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер та податковий період, за який подасться податкова накладна.

Відповідно до п. 11 Порядку квитанція, що підтверджує факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, надсилається протягом операційного дня продавцеві.

Якщо протягом операційного дня продавцеві не надіслано квитанцію, що підтверджує прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування, такі податкова накладна та/або розрахунок коригування вважаються зареєстрованими.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

У відповідності до абзацу дев'ятого пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Згідно із абзацом 11 пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Відповідно до п. 7 Порядку N 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до ДПС здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому ДПС, та проводиться їх реєстрація.

З оглянутих в судовому засіданні податкових накладних вбачається, що в них були заповнені усі необхідні реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 ПК України, вони пройшли реєстрацію в єдиному реєстрі податкових накладних (т.2, а.с. 45), а тому у позивача не було підстав для подання скарг на постачальників товару.

Суд також не погоджується із висновком податкового органу, що у накладних № 87518/016 від 25.10.2011 року, № 77718/016 від 21.10.2011 року, № 32 від 29.08.2011 року, № 23 від 22.08.2011 року, № 27280 від 17.08.2011 року, № 27271 від 16.08.2011 року, , № 7 від 06.09.2011 року, № 27369 від 07.09.2011 року, № 27382 від 08.09.2011 року, № 27386 від 09.09.2011 року, № 27411 від 14.09.2011 року, № 27432 від 22.09.2011 року, № 23 від 29.09.2011 року, № 97618/016 від 25.11.2011 року, № 150318/16 від 29.11.2012 року, № 130518/16 від 23.11.2012 року відсутній коду товарів згідно УКТ ЗЕД України, що відображено у Акті перевірки (т.1, а.с. 47-48) оскільки це спростовується копіями цих накладних, що долучені до матеріалів справи (т.2, а.с. 24-44).

Щодо посилання представника відповідача на відсутність коду згідно УКТ ЗЕД у податковій декларації № 7 від 15.08.2011 року (т.2, а.с. 30), то відповідно до пункту 201.1 статті 201 розділу V Податкового кодексу України, платник датку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, у тому числі, код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України), зазначена накладна була прийнята та зареєстрована податковим органом (т.2, а.с. 58), на примірнику накладної, який отримав позивач у продавця зазначений код згідно УКТ ЗЕД, а тому суд не вбачає у цьому неправомірних дій позивача.

Крім того, податкові декларації № 8/2 від 31.08.2012 року, № 8/2 від 28.08.2012 року, № 27/2 від 31.07.2012 року, № 2/2 від 06.08.2012 року (т.2, а.с. 41-44) не могли містити код згідно УКТ ЗЕД України, оскільки згідно них відбувалася поставка не товарів а послуг.

Таким чином позовні вимоги у цій частині є підставними та підлягають до задоволення.

Перевіркою також встановлено, що ТOB Трейн Ленд Україна" безпідставно включило до складу основного платежу суму ПДВ в розмірі 3217 грн. відповідно до декларації за жовтень 2011 року.

Відповідно до п. 5 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 N 1492 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.12.2012 N 1342 і який діяв на час заповнення декларації) у разі виправлення значення рядка 24 декларації, яке у майбутніх звітних періодах впливало на значення рядка 25 чи рядка 23, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 24 декларації впливало на значення рядка 25 чи рядка 23. Такі уточнюючі розрахунки можуть бути подані лише як самостійні документи, оскільки форма декларації передбачає можливість подання уточнюючого розрахунку як додатка до неї лише за один звітний період, помилки якого виправляються.

Таким чином, при поданні уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за жовтень 2011р., позивачем не враховано, що при виправленні значення рядка 24 за жовтень 2011р. (значення зменшено на 3217 грн.), яке в майбутніх звітних періодах впливало на значення рядка 25 чи рядка 23, слід було подавати уточнюючий розрахунок за кожний звітний період, у якому дане виправлення впливало на значення рядка 25 чи рядка 23, що в свою чергу призвело до заниження податку на додану вартість, на загальну суму 3217 грн.

А тому у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи оспорюване податкове повідомлення-рішення суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення рішення Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області (Зборівського відділення) від 02 червня 2014 року № 0001192200 за основним платежем в сумі 86899 (вісімдесят шість тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. та за штрафними санкціями в сумі 524 237 (п'ятсот двадцять чотири тисячі двісті тридцять сім) грн. на загальну суму 611 136 (шістсот одинадцять тисяч сто тридцять шість) грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови підписано 08 жовтня 2014 року

Головуючий суддя Баранюк А.З.

копія вірна:

Суддя Баранюк А.З.