Ухвала суду № 40842456, 09.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11160/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

09 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача Присяжнюк Л.Г.,

від відповідача Шевченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Індустар-М» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач, податковий орган), в якому просив:

- визнати протиправною відмову Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року товариства з обмеженою відповідальністю «Індустар-М».

- вважати податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року товариства з обмеженою відповідальністю «Індустар-М» від 16.07.2014 року такою, що подана платником податку у день її фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві - 16.07.2014 р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Індустар-М» зареєстровано платником податків у Державній податковій інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві з 16.02.2007 року, що підтверджується довідкою форми №4-ОПП від 03.03.2009 року № 57966/10/29-218 а.с. 30).

12 лютого 2007 року на підставі рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Індустар-М» було змінено місцезнаходження, а саме: адресу (м. Київ, вул. Горького, 95, що знаходиться у Голосіївському районі м. Києва) змінено на адресу (м. Київ, вул. Тимірязівська, 2, що знаходиться у Печерському районі м. Києва).

Позивач на виконання свого обов'язку із подання податкової декларації із податку на додану вартість за червень 2014 року засобами електронного зв'язку направив відповідачу податкову декларацію.

ТОВ «Індустар-М» отримало квитанцію №1 в якій зазначено: «документ доставлено до центрального рівня Державної податкової адміністрації України 16.07.2014 в 15:28:39. Документ не прийнято, виявлені помилки: для платника податків заборонено прийом звітності по електронній пошті. Можливо, відсутній договір з МДЗУ» (а.с. 48).

Після повторного направлення відповідачу податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року засобами електронного зв'язку 21.07.2014 року документ не було прийнято з тих же підстав, що підтверджується копією квитанції № 1 від 21.07.2014 року, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 49).

Вважаючи неприйняття Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва у податкової декларації ТОВ «Індустар-М» з податку на додану вартість за червень 2014 року податковою звітністю протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було неправомірно відмовлено в прийнятті податкової декларації платника податків, оскільки між ТОВ «Індустар-М» та податковим органом було укладено договір про визнання електронних документів та на час подання податкової звітності позивач перебував на обліку в Державній податковій інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи дотримання позивачем вимог законодавства при заповненні та поданні до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві податкової декларації з податку на додану вартість підприємства за червень 2014 року, колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини склалися у зв'язку із поданням платником податків податкової декларації до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, що не була прийнята податковим органом з тих підстав, що позивач перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Порядок складення податкової декларації визначено ст. 48 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 48.1 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Відповідно до п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

- тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

- звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

- звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

- повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

- код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

- реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);

- місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

- найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;

- дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

- ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

- підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється статтею 49 Податкового кодексу України.

Подання податкової декларації до контролюючих органів визначено ст. 49 Податкового кодексу.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

З наведеного вбачається, що обов'язковою умовою для подання податкової декларації до територіального відділення державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів є перебування платника податків на податковому обліку в цьому органі.

Пунктом 49.2 ст. 49 Податкового кодексу передбачено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Пунктом 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.

Практична реалізація процедури прийняття податкової декларації визначається пунктами 49.8 та 49.9 статті 49 Податкового кодексу України.

Як передбачено нормою абзацу першого пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Водночас Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України. У такому разі на підставі пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Причинами відмови визнання податкової декларації в даному спорі, як вбачається з квитанції №1 від 16.07.2014 та квитанції № 1 від 21.07.2014, є виявлення помилок: для платника податків заборонено прийом звітності по електронній пошті. Можливо, відсутній договір з МДЗУ».

Судом встановлено, що між ТОВ «Індустар-М» та Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва було укладено договір про визнання електронних документів від 26.11.2010 року № 2333/28-417/1 (далі по тексту - Договір).

У відповідності до п. 1 вищезазначеного Договору, предметом Договору є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих Платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Згідно п. 2 Договору, Договір надає Платнику податків можливість подавати до органу ДПС податкові документи у електронному вигляді, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, право позивача на подання податкової звітності в електронному вигляді до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Міндоходів у м. Києві підтверджене Договором.

Підпунктом 3 п. 6 Договору передбачено, що Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДПС нові посилені сертифікати ЕПЦ, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів.

Позивачем надано суду довідку акредитованого центру сертифікації ключів ТОВ «Український сертифікаційний центр», з якої вбачається, що посилені сертифікати відкритих ключів ТОВ «Індустар-М» чинні до 12.08.2015.

Згідно з пп. 6 п. 6 Договору орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у разі істотного порушення умов Договору платником податків, а також в інших випадах, встановлених договором або законом.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на ту обставину, що вказаний Договір було розірвано з підстави зміни основного місця реєстрації платника податків, проте дане твердження не підтверджене жодними доказами.

Перевіряючи посилання відповідача на зняття платника позивача з обліку в Державній податковій інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у зв'язку зі зміною у 2007 році зареєстрованого місцезнаходження, а саме: адресу (м. Київ, вул. Горького, 95, що знаходиться у Голосіївському районі м. Києва) змінено на адресу (м. Київ, вул. Тимірязівська, 2, що знаходиться у Печерському районі м. Києва), колегія суддів виходить з наступного.

Станом на час зміни платником податків зареєстрованого місцезнаходження порядок обліку визначав Порядок обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 р. N 80 (далі по тексту - Порядок).

Згідно з п. 4.1 Порядку узяття на облік як платників податків - юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб здійснюється за їх місцезнаходженням відповідними органами державної податкової служби після внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру або, у випадках, передбачених законодавством, після присвоєння ідентифікаційних кодів за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (далі - ЄДРПОУ).

Підставою для взяття юридичної особи на облік в органі державної податкової служби, згідно з п. 4.3 Порядку, є надходження до цього органу відомостей з відповідної реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи.

Узяття юридичної особи на облік органами державної податкової служби здійснюється також на підставі відповідного повідомлення державного реєстратора про судове рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи та внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру.

Згідно з п. 8.8.3 Порядку після отримання органом державної податкової служби за новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків документів або відомостей про зміну місцезнаходження (місця проживання) платника податків такий орган формує повідомлення про зняття з обліку платника податків у зв'язку зі зміною місцезнаходження (місця проживання) за ф. N 11-ОПП (додаток 11), у якому зазначає назви органів державної податкової служби за попереднім і новим місцезнаходженням та інформацію про платника податків. Таке повідомлення формується у двох примірниках та надсилається до органу державної податкової служби за попереднім місцезнаходженням протягом п'яти робочих днів від дня отримання документів або відомостей про зміну місцезнаходження (місця проживання). Про направлення повідомлення за ф. N 11-ОПП робиться позначка у полі "Примітка" в журналі за ф. N 2-ОПП (ф. N 7-ОПП).

Пунктом 8.8.4 Передбачено, що після надходження повідомлення про зняття з обліку у зв'язку зі зміною місцезнаходження (місця проживання) за ф. N 11-ОПП або надходження відомостей від державного реєстратора про зміну місцезнаходження (місця проживання) платника податків чи подання платником податків заяви про зняття з обліку у зв'язку зі зміною місцезнаходження (місця проживання) за ф. N 9-ОПП орган державної податкової служби за попереднім місцезнаходженням знімає платника податків з обліку протягом місяця за відсутності обставин, при яких термін перебування платника податків на обліку повинен бути продовжений до:

- закінчення поточного бюджетного року, якщо Законом України про Державний бюджет України на поточний рік передбачено, що при зміні місцезнаходження (місця проживання) сплата визначених законодавством України податків та платежів після перереєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного року;

- закінчення перевірки, якщо перевірка була розпочата або призначена та орган державної податкової служби вже повідомив платника податків про її проведення;

- повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або їх відшкодування платнику податків, якщо останній відповідно до поданих заяв чи декларацій претендує та має право на таке повернення чи відшкодування, і термін повернення переплати чи відшкодування настав;

- завершення процедур апеляційного узгодження сум податкових зобов'язань.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, у 2009 році позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2009 року у справі № 2а-11483/09/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2010 року, позов задоволено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.03.2013 року у справі № К-28112/10 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2009 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2010 р. у справі № 2а-11483/09/2670 залишено без змін.

У 2010 році позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про скасування рішення про невизнання податкової декларації.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.02.2011 р. у справі № 2а-17121/10/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2011 р., позов задоволено частково.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/8900/14 за позовом ТОВ «Індустар-М» до ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про зобов'язання відповідача перерахувати бюджетне відшкодування. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2014 було відкрито апеляційне провадження по даній справі.

Таким чином, між позивачем та відповідачем до часу подання спірної податкової декларації існують спори щодо податкових зобов'язань, в тому в силу положень п. 8.8.4 Порядку, що був чинним на час узгодження податкових зобов'язань, визначених позивачу Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, термін перебування позивача на обліку у ДПІ у Голосіївському районі м. Києва був продовжений.

Положеннями п. 8.8.4 Порядку передбачено, що до зняття платника податків з обліку він сплачує податки і звітує за попереднім місцезнаходженням.

Пунктом 8.8.6 Порядку передбачено, що орган державної податкової служби за новим місцезнаходженням видає довідку платникові податків за ф. N 4-ОПП, що підтверджує взяття його на податковий облік, та її копії. Така довідка видається замість довідки, виданої за попереднім місцем обліку. З довідки про взяття на облік платника податків за формою № 4-ОПП від 03.03.2009 року № 57966/10/29-218 (а.с. 30), наданої позивачем, вбачається, що платник податків ТОВ «Індустар-М» (код ЄДРПОУ 34867324) на дату видачі цієї довідки перебував на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

Пояснень щодо зняття ТОВ «Індустар-М» з обліку в ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та взяття на облік в ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві представником відповідача в судовому засіданні не надано.

Даний порядок втратив чинність з 14.01.2011 року згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року N 979.

Починаючи з 14.012011 року, порядок обліку платників податків і зборів визначався одноіменним Порядком, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 979 (далі по тексту - Порядок № 979).

Згідно з п. 7.4 Порядку № 979 платники податків, у яких відсутні об'єкти, закриті відокремлені підрозділи, у зв'язку з чим такий платник податків був взятий на облік за неосновним місцем обліку, знімаються з обліку за неосновним місцем обліку при надходженні (наявності) відповідних підтвердних документів або у зв'язку із закінченням бюджетного року за умови сплати податків, зборів до бюджету, на підставі службових документів органу державної податкової служби. Інформація про зняття з обліку за неосновним місцем обліку вноситься до Єдиного банку даних юридичних осіб або Реєстру самозайнятих осіб.

Пунктом 7.5 Порядку № 979 передбачено, що у разі зняття з обліку за основним місцем обліку платника податків та переведення його на обслуговування до іншого органу державної податкової служби у зв'язку зі зміною місцезнаходження (місця проживання), пов'язаного із зміною адміністративно-територіальною одиниці чи включенням/не включенням платника податків до Реєстру великих платників податків тощо, за наявності за попереднім місцем обліку об'єктів, відокремлених підрозділів чи обов'язків податкового агента такий платник податків одночасно із зняттям з обліку за основним місцем обліку, згідно з цим Порядком, береться на облік за неосновним місцем обліку органом державної податкової служби за попереднім місцем обліку.

Станом на час виникнення спірних правовідносин щодо неприйняття податкової декларації позивача Порядок обліку платників податків і зборів затверджено наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року N 1588 (далі по тексту - Порядок) № 1588).

Згідно з п. 1.4 Порядку № 1588 з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання осіб (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцями обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку.

Пунктом 3.8 Порядку № 1588 передбачено, що дані про взяття на облік юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників податків і зборів у контролюючих органах передаються до Єдиного державного реєстру у день взяття їх на облік за основним місцем обліку із зазначенням: дати та номера запису про взяття на облік, назви та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платника податків взято на облік.

Згідно з п. 7.1 Порядку № 1588 якщо відповідно до законодавства в платника податків, крім обов'язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів на території адміністративно-територіальної одиниці за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов'язки на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, то такий платник податків зобов'язаний стати на облік за таким неосновним місцем обліку у відповідному контролюючому органі.

Пунктом 7.3 Порядку № 1588 передбачено, що у контролюючому органі за неосновним місцем обліку платник податків сплачує всі податки та збори, які згідно із законодавством мають сплачуватись на території адміністративно-територіальної одиниці, що відповідає неосновному місцю обліку, щодо таких податків подає податкові декларації (розрахунки, звіти) та виконує інші обов'язки платника податків, а контролюючий орган стосовно платника податків здійснює адміністрування таких податків, зборів.

Відповідно до п. 10.13 Порядку № 1588 у разі зміни місцезнаходження суб'єкта господарювання - платника податків сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється таким платником податків за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду:

1) у такому випадку контролюючий орган за попереднім місцезнаходженням одночасно із зняттям з обліку юридичної особи - платника податків за основним місцем обліку здійснює взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку згідно із розділом VII цього Порядку без подання заяви платником податків та з урахуванням особливостей, визначених пунктами 10.14 - 10.21 цього розділу;

2) до закінчення року платник податків обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що він є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) - з ознакою того, що він є платником податків з наступного року;

3) якщо стосовно платника податків (у тому числі великого платника податків), який до закінчення року сплачує податки за попереднім місцем реєстрації, прийняте рішення про його припинення (ліквідацію), визнання банкрутом, то передбачені розділом XI цього Порядку процедури проводяться та завершуються тим контролюючим органом, у якому платник податків сплачував або мав сплачувати податки на момент внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру або прийняття рішення про ліквідацію платника податків, відомості про якого не включаються до Єдиного державного реєстру.

Згідно з п. 10.14 Порядку № 1588 після зняття платника податків з основного місця обліку в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням платник податків продовжує перебувати на обліку в такому органі з ознакою обліку за неосновним місцем обліку, а контролюючий орган стосовно платника податків продовжує адмініструвати податки, збори у частині завершення процедур такого адміністрування до:

- закінчення документальної перевірки та узгодження сум грошових зобов'язань за її результатами, якщо перевірка була розпочата або призначена та контролюючий орган вже повідомив платника податків про її проведення;

- повернення надміру сплачених платежів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюють контролюючі органи, або їх відшкодування платнику податків, якщо останній відповідно до поданих заяв чи податкових декларацій (звітів, розрахунків) претендує та має право на таке повернення чи відшкодування, у разі якщо до кінця бюджетного періоду спливає строк повернення або відшкодування і відповідно висновки щодо відшкодування виконані в повному обсязі;

- закінчення процедур судового оскарження сум грошових зобов'язань та інших справ адміністративного судочинства, крім випадків заміни такого контролюючого органу (як сторони або третьої особи в адміністративній справі) іншим контролюючим органом.

Таким чином, станом на час подання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року між позивачем та відповідачем були не вирішені судові спори щодо узгодження податкових зобов'язань.

Згідно листа Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у Голосіївському районі у м. Києві від 01.08.2014 року № 9727/10/26-50-18-05-11 станом на 01.08.2014 ТОВ «Індустар-М» (34867324) перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві як платник податків за неосновним місцем обліку.

Пунктом 7.3 Порядку № 1588 передбачено, що у контролюючому органі за неосновним місцем обліку платник податків сплачує всі податки та збори, які згідно із законодавством мають сплачуватись на території адміністративно-територіальної одиниці, що відповідає неосновному місцю обліку, щодо таких податків подає податкові декларації (розрахунки, звіти) та виконує інші обов'язки платника податків, а контролюючий орган стосовно платника податків здійснює адміністрування таких податків, зборів.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обов'язок по прийняттю податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року товариства з обмеженою відповідальністю «Індустар-М» покладений на ДПІ У Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів зняття позивача з обліку у порядку, визначеному законодавством, а тому колегія суддів приходить до висновку, що дії відповідача по визнанню неподаною податкової декларації є незаконними.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч. 5 ст.254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 13.10.2014 року

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.