Ухвала суду № 40842435, 09.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9865/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

09 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Тригубчук О.В.

пр-к відповідача Килівник Р.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ-Авто» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ-Авто» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві, в якому просив визнати протиправною відмови у наданні інформації на інформаційний запит та зобов'язати відповідача надати ТОВ «Світ-Авто» інформацію, що вимагалася в інформаційному запиті від 24.06.2014 року №2406-02.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин справи, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Світ-Авто» направило на адресу ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві інформаційний запит від 24.06.2014 року №2406-02, в якому просило надати документи, на які посилається контролюючий орган у акті перевірки від 20.06.2014 року №1173/26-59-22-09/33298277:

- копію листа від 17.06.2014 року №5477/7/2655/22-03-11 та акту від 04.06.2014 року №1575/26-55-22-13/38150277 «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «Вербена-Н» (код ЄДРПОУ 38150277) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Світ Авто», складеного ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві;

- копію запиту від 29.05.2014 року №2930/7/26-59-22-09 «Про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків даних»;

- копію листа від 17.06.2014 року №5479/7/2655/22-03-11 та акту від 16.06.2014 року №1681/26-55-22-13/37266914 «Про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Радіум» (код ЄДРПОУ 37266914) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Світ Авто», складеного ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві;

- копію запиту від 29.05.2014 року №2926/7/26-59-22-09 «Про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків даних».

Листом від 25.06.2014 року №8065/10/26-59-22-09 ДПІ у Шевченківському районі відмовило ТОВ «Світ-Авто» в наданні інформації на інформаційний запит від 24.06.2014 року, посилаючись на те, що у ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві відсутні правові підстави для надання запитуваної інформації.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що інформація стосовно листів та актів про неможливість проведення перевірки контрагентів позивача: ТОВ «Вербена-Н» (код ЄДРПОУ 38150277) та ТОВ «Радіум» (код ЄДРПОУ 37266914), про надання якої просив позивач є інформацією, на яку, відповідно до положень п. 63.12 ст. 63 Податкового кодексу України, поширюються обмеження передбачені для податкової інформації з обмеженим доступом, а тому відмова відповідачем у наданні зазначеної інформації є правомірною.

Колегія суддів в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно статті 9 Закону України від 2 жовтня 1992 року N 2657-XII «Про інформацію» всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Згідно зі статтею 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні; запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту; письмовий запит подається в довільній формі.

Частина перша статті 22 вказаного Закону передбачає, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач у інформаційному запиті просив надати листи, запити та акти «Про неможливість проведення перевірки» контрагентів позивача ТОВ «Вербена-Н» та ТОВ «Радіум».

Згідно із ст. 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

Згідно ст.20 Закону України «Про інформацію» за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до пп. 21.1.6 та 21.1.7 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи; надавати органам державної влади та органам місцевого самоврядування на їх письмовий запит відкриту податкову інформацію в порядку, встановленому законом.

Згідно із пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України платник податків має право на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов'язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами.

Посадові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи (п.п.2.1.6 та 21.1.7 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 63.12 ст. 63 Податкового кодексу України інформації, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом.

Обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений Законом (ч. 2 ст. 10 Закону України від 13.01.2011 року № 2939 «Про доступ до публічної інформації»). Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані: надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом (п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону № 2939).

Згідно із ст. 21 Закону України «Про інформацію», інформація з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про інформацію» та статті 14 Закону України «Про захист персональних даних», не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденціальної інформації про особу без її згоди.

Отже, відмовляючи в наданні інформації на інформаційний запит від 24.06.2014 року податковий орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач довів правомірність відмови позивачу у наданні запитуваної інформації.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ-Авто» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 10.10.2014 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.