Ухвала суду № 40842334, 06.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/33591/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І..

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 02.02.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011

у справі №2а-16268/10/2670

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Укртранс"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 02.02.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011, позов Відкритого акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Укртранс" задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.10.2010 №0000702330/1 Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2009, за результатами якої складено акт від 17.06.2010 №651/1-23-30-22890514.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000702330/0 від 05.07.2010, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2107818 грн., з яких: 1405212 грн. основного платежу на 702606 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За наслідками адміністративного узгодження скарга позивача залишена без задоволення, прийнято оскаржуване рішення від 05.10.2010 №000072330/1.

Підставою для прийняття оспорюваного рішення слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пп..7.2.6 п.7.2,п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у неправомірному включені ВАТ «АК «Укртранс» до складу податкового кредиту за листопад 2008 року та травень 2009 року ПДВ згідно з податковими накладними на загальну суму 1405212 грн., які виписані постачальником ТОВ «Центроінвестбуд-2000» за листопад, грудень 2007 року , тобто в іншому періоді, ніж період здійснення господарської операції з придбання товару.

Тобто, позиція податкового органу зводиться до того, що суми ПДВ могли бути віднесені позивачем до складу податкового кредиту у періоді здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт та послуг). Законом не передбачено можливості для платника податку приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Отже , якщо на дату виникнення права на податковий кредит ВАТ «АК «Укртранс» таким правом не скористався, до податкової декларації з ПДВ за листопад, грудень 2007 року заяви зі скаргою на постачальника не подав (з метою включення сум ПДВ до складу податкового кредиту, як це передбачено законом), слід вважати, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкові накладні №76 від 13.11.2007 на суму 1400100 грн. і №86 від 27.11.2007 на суму 550000 грн. передані ТОВ «Центрінвестбуд-2000» лише 25.11.2008 (згідно акту передачі оригіналів податкових накладних підписаний сторонами від 25.11.2008); оригінали податкових накладних №95 від 21.12.2007 на суму 5081272,00 грн. і №78 від 14.11.2007 на суму 1400000 грн. передані позивачу 21.05.2009 (згідно акту передачі оригіналів податкових накладних підписаний сторонами 21.05.2009).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених податковими накладними.

Отже, у податковому періоді (попередній період), коли податкова накладна була виписана продавцем товарів, але не отримана покупцем цих товарів, покупець товарів не мав документа (податкової накладної), на підставі якого міг би включити суму податку на додану вартість по цій операції до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника та з'ясування достовірності й повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Аналіз вищенаведеної норми дає підстави для висновку, що подання заяви зі скаргою на постачальника є виключним правом, а не обов'язком покупця.

Таким чином, недотримання позивачем порядку, встановленого підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених ним витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, позаяк згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

За підтвердження факту придбання товару в податковому періоді в якому були виписані податкові накладні, що податковим органом не заперечується, однак, які фактично отримані позивачем пізніше, але в межах строків встановлених ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов?язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», судова колегія погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції про відсутність порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Виходячи з викладеного, судова колегія вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність порушень норм законодавства при формуванні позивачем податкового кредиту у листопаді 2008 року та травні 2009 року, тобто у періоді отримання відповідних податкових накладних.

Підстав для скасування рішень суду першої та апеляційної інстанції, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 02.02.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун