Ухвала суду № 40842220, 30.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2014 р. м. Київ К/800/17439/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Маловисківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року

у справі №1170/2а-3155/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомиргородський цукор» (надалі - ТОВ «Новомиргородський цукор»)

до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У вересні 2012 року позивач звернувся з позовом до суду в якому поставлено питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000002221 від 18.04.2012 року.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкового повідомлення-рішення №000002221 від 18.04.2012 року, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 419638,00грн. - за основним платежем та 92241,25грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що податковий кредит за перевіряємий період був сформований позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем з його контрагентами в період що перевірявся, є помилковими.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій контролюючим органом була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Новомиргородський цукор» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.201 року, про що складено акт №3/2210/1710/32119999 від 0904.2012 року.

Під час проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем, зокрема, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 419638,00грн.

За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000022210 від 18.04.2012 року, яким ТОВ «Новомиргородський цукор» визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 419638,00грн. - за основним платежем та 92241,25грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, позивачем, під час здіснення господарської діяльності, було укладено ряд договорів, зокрема, з ТОВ «Компанія Тегра», ТОВ «Укрбудімпекс ЛТД», ТОВ «Агроснаб-2».

Під час проведення перевірки відповідач дійшов висновку, що угоди укладені ТОВ «Новомиргородський цукор» з зазначеними контрагентами є нікчемними, а відтак позивачем безпідставно сформований податковий кредит при взаємовідносинах з вказаними підприємствами.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Слід зазначити, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи були досліджені первинні бухгалтерські документи на підтвердження реальності вчинених правочинів, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки; на підтвердження перевезення ТМЦ були надані подорожні листи службового легкового автомобіля, копії первинних бухгалтерських документів долучені до матеріалів справи. Отримані позивачем від контрагентів ТМЦ були оформлені товариством по бухгалтерському обліку відповідно до чинного законодавства. Також, на підтвердження факту вчинених правочинів судом першої інстанції були отримані покази свідків.

Таким чином, податковим органом не було надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов’язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об’єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Як вбачається з акту перевірки, у перевіряємий період позивач придбавав у ТОВ «Техпромсервіс-2010» запасні частини. Однак, відповідач зазначає, що під час проведення перевірки посадовим особам податкового органу були надані не всі податкові накладні на підтвердження правильності формування позивачем податкового кредиту за квітень, травень 2011 року.

Однак, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, відповідачем не було доведено, що податкові накладні виписані ТОВ «Техпромсервіс-2010», під час перевірки надані не були. Натомість, до матеріалів справи, на підтвердження реальності господарських операцій, долучені копії первинних бухгалтерських операцій, а саме, накладні, акт приймання-передачі, подорожні листи, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, банківські виписки, податкові накладні.

Також, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «АФ «Панчеве» був укладений договір на закупівлю цукрових буряків для виробництва цукру. На виконання договору контрагентом позивача протягом 2010 року було поставлено ТОВ «Новомиргородський цукор» цукрові буряки та виписані податкові накладні, суми ПДВ по яким були включені позивачем до податкового кредиту у відповідні періоди. Однак, ПП «АФ «Панчеве» було здійснено коригування кількісних і вартісних показників до податкових декларацій №17/2, №18/2, №19/2, у зв’язку із зміною цін на цукровий буряк. Зазначене коригування було направлене контрагентом позивача до державного реєстру податкових накладних, що підтверджується відповідними квитанціями про прийняття відповідачем відповідних розрахунків, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п.192.1 ст.192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно абз.а п.п.192.1.2 п.192.1 ст.192 ПК України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку.

Як передбачено абз.3 п.198.6 ст.198 ПК України у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

З огляду на вищевикладене та аналіз правових норм, позивачем правомірно було збільшено суму податкового кредиту у вересні 2011 року, оскільки коригуючи розрахунки до відповідних податкових накладних, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та коригування до податкових накладних зроблені протягом 365 днів.

Також, за наслідками проведеної перевірки контролюючий орган прийшов до висновку, що позивач сформував податковий кредит в листопаді в сумі ПДВ 455958,00грн. на підставі податкової накладної, яка не зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки, в реєстрі отриманих податкових накладних позивачем зазначено податкову накладну виписану ПП «АФ «Митрофанівська» від 24.11.2011р. №19, в той час як в єдиному державному реєстрі податкових накладних ПП «АФ «Митрофанівська» зареєстровано податкову накладну від 24.11.2011р. №19/2.

Однак, під час розгляду справи судам попередніх інстанцій було встановлено, що позивачем була допущена технічна описка, а саме, зазначено в реєстрі отриманих податкових накладних податкову накладну за №19 замість №19/2.

До матеріалів справи долучена копія податкової накладної від 24.11.2011р. №19/2 яка зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанцією про направлення податкової накладної до реєстру, копія якої також міститься у матеріалах справи.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлені обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Маловисківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області – залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.