Ухвала суду № 40842213, 24.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/28429/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Гончарук І.Ю.,

представника позивача Жолудя І.О.

розглянула у судовому засіданні касаційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2012 по справі №2-а-3162/11/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Орількалатінвест» до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2012, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Орількалатінвест» до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.03.2011 №0000032328 в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 432461,00грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.03.2011 №0000022328 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1084567,00грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Лозівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області 20.04.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 08.05.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2012, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 7, 9, 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Лозівською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Орількалатінвест» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 31.12.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.2.3 та 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями та пункту 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 за №166, зареєстрованого Міністерством юстиції України 30.06.2005 за №702/10982, встановлено завищення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню у сумі 1459605,00грн. за травень 2010 року; завищення залишку від'ємного значення ПДВ по ряд. 26 Декларації всього у сумі 531582,00грн., в результаті завищення від'ємного значення ПДВ по ряд. 21 Декларації за квітень 2010 року у сумі 158876,00грн., за травень 2010 року у сумі 47833,00грн., за червень 2010 року у сумі 133,00грн., за липень 2010 року у сумі 32,00грн., за серпень 2010 року у сумі 208606,00грн., за вересень 2010 року у сумі 105339,00грн., за листопад 2010 року у сумі 4545,00грн., за грудень 2010 року у сумі 6218,00грн.

Зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Орількалатінвест» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 432461,00грн. за квітень, травень, червень, серпень, вересень 2010 року та зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (у тому числі заявленого у рахунок зобов'язань наступних періодів) на суму 1084567,00грн. за серпень 2009 року - березень 2010 року, відбулось на підставі висновків відповідача про необґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту звітних періодів податкові накладні, виписаних в іншому ніж звітний податковий період.

За результатами перевірки Лозівською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській складено акт від 18.03.2011 №253/23-304/35027361 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.03.2011 №0000022328, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (у тому числі заявленого у рахунок зобов'язань наступних періодів) у розмірі 1459605,00грн.; від 24.03.2011 №0000032328, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 531582,00грн.

Відповідно до підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункт 7.5 статті 7 вказаного Закону).

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статті 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті Закону передбачено, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В той же час, Законом України «Про податок на додану вартість» не заборонено відносити до складу податкового кредиту податкові накладні попередніх звітних періодів в межах передбачених Законом строків давності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підприємством до складу податкового кредиту у серпні 2009 - червні 2010 року, серпні, вересні 2010 року включені податкові накладні попереднього звітного періоду, а саме 2007-2010 років, тобто з дотриманням строку давності у 1095 днів.

Факт отримання податкових накладних саме у тих звітних періодах, в яких на їх підставі було сформовано податковий кредит, підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2009 року - червень 2010 року, серпень, вересень 2010 року.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. А у підпункті 7.7.2. вказано, що у строки, передбачені для сплати податку, платник податку подає податковому органу за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої відповідно до підпункту 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 того ж Закону передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За результатом розгляду справи судами встановлено, що позивачем було дотримано порядок формування податкових зобов'язань та податкового кредиту, що відповідає приписам підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та спростовує висновок податкового органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, а також, що Закон України «Про податок на додану вартість» не містить заборони щодо включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених платником у минулих звітних періодах на підставі належним чином оформлених податкових накладних, висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2012 по справі №2-а-3162/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв