Ухвала суду № 40842162, 30.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2014 р. м. Київ К/800/33617/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року

у справі №0870/11070/12

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У листопаді 2012 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000771702/0 від 07.06.2010 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 червня 2013 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби №0000771702/0 від 07.06.2010 року. З Державного бюджету України на користь позивача стягнуто суму сплаченого судового збору в розмірі 2146,00грн.

Згодом, позивач звернувся до суду з заявою про прийняття додаткової постанови, в якій поставлено питання про присудження йому з Державного бюджету України витрат на проведення судово-економічної експертизи у розмірі 2814,00грн.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 липня 2013 року заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про прийняття додаткової постанови по справі №0870/11070/12 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишено без задоволення.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано, заяву щодо ухвалення додаткового судового рішення по справі №0870/11070/12 задоволено. Присуджено з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 документально підтверджені витрати на проведення судово-економічної експертизи у розмірі 2814,00грн.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 02 липня 2013 року.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про здійснення заміни Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби її правонаступником Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви щодо ухвалення додаткового рішення суд першої інстанції виходив з того, що на момент прийняття Запорізьким окружним адміністративним судом постанови від 03 червня 2013 року позивачем не було надано суду документального підтвердження понесених судових витрат з проведення судової експертизи, а отже підстави для ухвалення додаткового судового рішення відсутні.

Як вбачається зі статі 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.92 КАС України витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи.

Частиною 1 статті 94 КАС України, визначено, що у разі якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Слід зазначити, що витрати можуть бути відшкодовані виключно у випадку підтвердження належними доказами їх понесення.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, під час розгляду адміністративної справи №0870/11070/12, на підставі ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 23.01.2013 року Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при Управлінні МВС України на Придніпровській залізниці була проведена судово-економічна експертиза, витрати по проведенню якої були понесені позивачем.

Однак, при ухваленні постанови від 03.06.2013 року судом першої інстанції не було вирішено питання про розподіл зазначених судових витрат.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.168 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з матеріалами справи, представником позивача до заяви щодо прийняття додаткової постанови були долучені документи на підтвердження понесених судових витрат по проведенню судової експертизи, а саме, копія рахунку №12, копія квитанції від 20.02.2013 року, копія акту №12 від 25.04.2013 року здачі-прийому робіт (надання послуг).

Тобто, незважаючи на те, що питання про судові витрати не було вирішено під час постановлення судового рішення по суті спору, особа не позбавлена права на звернення та стягнення судових витрат шляхом постановлення додаткового рішення у порядку передбаченому ст. 168 КАС України за наявності документального підтвердження понесення таких витрат.

Отже, оскільки при винесенні судового рішення за результатами розгляду справи по суті питання про розподіл судових витрат та порядок їх відшкодування не було вирішено в повній мірі, судом апеляційної інстанції обґрунтовано прийнято оскаржуване рішення про їх розподіл.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Замінити Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби її процесуальним правонаступником Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.