Ухвала суду № 40842126, 01.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" вересня 2014 р. м. Київ К/800/564/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013

у справі № 826/7861/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авалон» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0009892202 від 04.10.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2013 у задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 рішення суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційних скаргах відповідачі просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Авалон» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за березень, квітень 2012 року, складено акт № 743/22-02/32209207 від 20.09.2012, в якому зафіксовано порушення: ст. 185, п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість у розмірі 535 659 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 04.10.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0009892202 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 669 574 грн., в т.ч.: 535 659 грн. основного платежу та 133 915 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Авалон» (замовник) та ТОВ «СВН- Антарекс» (виконавець) укладено договори про надання послуг, а саме: договір від 26.04.2012 № 26/04-1 про розробку типового проекту інтер'єру мультипаливного комплексу, договір від 27.04.2012 № 27/04-1 про розробку типового проекту автомобільної газонаповнювальної компресорної станції, договір від 24.06.2012 № 27/04-6 про розробку типового інтер'єру, екстер'єру магазину та кафе на автомобільній газозварювальній компресорній станції, за умовами яких виконавець зобов'язується виконати роботи, передбачені цими договорами.

28.03.2012 між ТОВ «Авалон» (покупець) та ТОВ «СОЛО-25» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 28-3, за умовами якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити обладнання.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що отримані послуги за договорами, укладеними з ТОВ «СВН-Антарекс» використовувались першим у власній господарській діяльності, не надано доказів на підтвердження розробки типових проектів інтер'єру мультипаливного комплексу, автомобільної газонаповнювальної компресорної станції, типового інтер'єру та екстер'єру магазину та кафе на автомобільній газонаповнювальній компресорній станції; станом на березень 2012 року у ТОВ «СОЛО-25» відсутні трудові, матеріальні ресурси, виробничі потужності, транспортні засоби; ТОВ «СОЛО-25» зареєстроване на особу, яка заперечує свою участь у діяльності цього товариства та у підписанні звітних та фінансово-господарських документів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що контрагенти позивача (ТОВ «СВН-Антарекс», ТОВ «СОЛО-25») на момент проведення операцій з позивачем та видачі податкових накладних були зареєстровані платниками податку на додану вартість; документи первинного бухгалтерського та податкового обліку складені у відповідності до приписів діючого законодавства, мають всі необхідні реквізити, тому у відповідача були відсутні підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд касаційної інстанції не може погодитись з таким висновком апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. п. 201.1, 201.6, 201.7, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Оскільки, в судовому порядку встановлено видачу податкових накладних, які стали підставою для формування ТОВ «Авалон» податкового кредиту, особою, яка зареєстрована в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням особи, що заперечує свою участь у створенні та діяльності ТОВ «СОЛО-25», зокрема, й у підписанні будь-яких первинних та бухгалтерських документів, отже, виписані від його імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є безпідставним.

Також слід зазначити, що відсутність у контрагентів позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей виконати договори вказує не тільки на відсутність у сторін наміру здійснити господарську операцію, а і про неможливість її вчинення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської діяльності. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За відсутності ж факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку відсутності факту здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «СВН-Антарекс», ТОВ «СОЛО-25», в результаті чого відсутні правові наслідки для обох сторін за договорами, є правомірним нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

Викладене дозволяє погодитись з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, касаційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Головного управління Міндоходів у м. Києві підлягають задоволенню, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 - скасуванню, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2013 - залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2013.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний