Ухвала суду № 40842102, 01.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" вересня 2014 р. м. Київ К/800/35258/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2013

у справі № 2а-8276/10/1470

за позовом Концерну «Прометей»

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби

за участю Прокуратури Миколаївської області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Концерн «Прометей» звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 27.10.2010 № 0028583500/0.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.07.2012 в задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2013 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки Концерну «Прометей» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток щодо відображення правових відносин з платником податків TOB «Асседо» за І квартал 2009 року, складено акт № 1590/35-000/31764418 від 01.10.2010, в якому зафіксовано порушення: п. 3.1 ст. 3, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: підприємством завищено розмір валових витрат на загальну суму 4 433 518 грн. в частині відображення витрат по взаємовідносинам з постачальником, угоди якого з контрагентами за період лютий, березень 2009 року мають ознаки нікчемності.

На підставі результатів вказаної перевірки, 27.10.2010 відповідачем прийняте податкове повідомлення рішення № 0028583500/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 216 760 грн., в т.ч.: 1 108 380 грн. основного платежу та 1 108 380 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що між Концерном «Прометей» (покупець) та ТОВ «Асседо» (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 02/12 від 02.12.2008, на виконання умов якого ТОВ «Асседо» було передано у власність Концерну «Прометей» насіння соняшника згідно до видаткових накладних у лютому-березні 2009 року на загальну суму 5 320 221 грн., у т.ч. ПДВ 886 703,34 грн., з яких, 4 433 518 грн. віднесено позивачем до валових витрат за І квартал 2009 року.

Сторонами визначено умови поставки продукції - самовивоз покупцем зі складу продавця (п. 4.1. договору).

Актом перевірки було виключено зі складу валових витрат та оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням донараховано позивачу податкове зобов'язання з цієї суми у розмірі 1 108 380 грн. (4 433 518 грн. х 25% ).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності податкового повідомлення-рішення в результаті заниження позивачем податку на прибуток за І квартал 2009 року на загальну суму 1 108 380 грн., оскільки позивачем не дотримано порядку та форми заповнення товарно-транспортних накладних, що свідчить про неналежність товарно-транспортних накладних як доказів на підтвердження реальності здійснення угод між позивачем та ТОВ «Асседо».

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що угода, укладена між позивачем та контрагентом не визнана судом недійсною і її недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаного правочину, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами; позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат підприємства витрати з придбання сільгосппродукції у ТОВ «Асседо» на загальну суму 4 433 518 грн.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судами не досліджено питання щодо правомірності формування валових витрат позивача в спірному періоді в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із вищевказаним контрагентом та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача, а також не досліджено наявності у позивача первинних документів, що підтверджували б транспортування товару за умовами договору № 02/12 від 02.12.2008, його оприбуткування на склад.

Аналіз застосування судами наведеного законодавства при розгляді даної справи можливий лише до встановлених зазначених фактичних даних.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

Згідно наявного у справі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28.08.2014 слідує, що Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області є правонаступником Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

На підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції вважає за необхідне допустити по даній справі заміну відповідача - Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2013 та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.07.2012 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний