Рішення № 40841018, 02.10.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/6882/13 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.

Провадження № 22-ц/783/4081/14 Доповідач в 2-й інстанції: Федоришин А. В.

Категорія: 24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2014 року м. Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - Федоришина А.В.

суддів : Приколоти Т.І., Тропак О.В.,

при секретарі - Івановій О.О.,

за участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 5 серпня 2013 року у справі за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги -

в с т а н о в и л а :

оскаржуваним заочним рішенням позов задоволено повністю. Ухвалено про стягнення з ОСОБА_2 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» заборгованість за надані послуги з теплопостачання в сумі 5113,5 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення оскаржила ОСОБА_2 Просить його скасувати і ухвалити нове рішення про стягнення оплати за надані послуги в сумі 1986,54 грн. Посилається на неправильне встановлення судом фактичних обставин справи, невідповідність висновків встановленим обставинам, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зазначає, що підстав для стягнення грошових коштів не має, так як між сторонами відсутні договірні відносини; сума нарахованої заборгованості не відповідає наданим послугам, оскільки такі не надавалися належним чином. Крім цього посилається на те, що суд не врахував пропуск позивачем строку позовної давності. Порушенням норм процесуального права вважає розгляд справи за її відсутності без належного повідомлення, а також суд не визначив повне коло відповідачів, адже відповідати за зобов'язаннями повинен був ще й інший співвласник квартири.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2 на підтримання скарги, представника позивача - ОСОБА_3 на її заперечення, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги колегія знаходить підстави для зміни рішення з огляду на викладені мотиви.

Встановлено, що ОСОБА_2 є власником і проживає у квартирі АДРЕСА_1, який належить Міністерству оборони України. До 25.10.2010 року в квартирі проживав інший співвласник - син ОСОБА_2 - ОСОБА_4

Відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 12.10.2007 року «Про надання послуг з теплопостачання мешканцям житлових будинків КЕВ м. Львова» та договору доручення № 2 від 23.11.2007 року, укладеного між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та Будинкоуправлінням № 2 Львівського КЕВ, здійснення виконання послуг по наданню теплової енергії з централізованого опалення і гарячої води, нарахування вартості наданих послуг та збір коштів за спожиту теплову енергію було покладено на позивача - ЛМКП «Львівтеплоенерго».

Станом з 01.12.2007 року до 01.07.2013 року позивач надавав відповідачу послуги з теплопостачання, проте ОСОБА_2 неналежно їх оплачувала і тому утворилася заборгованість на суму 5113,5 грн.

Суд першої інстанції, покладаючи обов'язок по сплаті заборгованості за надані послуги, вірно виходив із того, що відповідальність за зобов'язанням несе власник житла - ОСОБА_2

При цьому колегія суддів зазначає, що стягнення заборгованості лише із одного співвласника житла як солідарного боржника відповідає чинному законодавству.

Як убачається із матеріалів справи квартира АДРЕСА_1 знаходиться у спільній сумісній власності ОСОБА_2 і ОСОБА_4 які відповідно до приписів ст. 369 спільно здійснюють право спільної сумісної власності. Цьому праву кореспондується їх спільний обов'язок нести витрати на утримання житла.

Таким чином, оскільки жоден із співвласників не вчинив дій по утриманню житла - не оплатив надані послуги з теплопостачання - тобто шкода позивачу заподіяна спільними діями, то відповідно до ст. 541 ЦК України співвласники несуть солідарний обов'язок по її відшкодуванню.

Не є доведеними твердження апелянта про те, що розрахунок заборгованості не відповідає наданим послугам з теплопостачання.

Так, відповідно до довідки про стан розрахунків за теплопостачання по квартирі АДРЕСА_1 за період з 01.01.2010 року по 30.06.2013 року (а.с. 5) заборгованість за цей період (включно із заборгованістю до цього періоду на суму 1140,42 грн.) становить 5113,5 грн. Цей розрахунок містить усі показники, які ураховуються при нарахуванні плати за дану послугу і відповідає розширеному розрахунку, наданому суду апеляційної інстанції.

Із цих розрахунків випливає, що при визначенні вартості наданої послуги до цієї суми не включалися періоди відсутності теплопостачання до будинку.

Натомість відповідач, окрім голослівних заперечень, не спростувала жодного показника із цих розрахунків, не надала своїх розрахунків суми заборгованості, яку вона визнає.

За таких обставин колегія суддів вважає надані позивачем розрахунки належним і допустимим доказом позовної вимоги.

Разом із цим не можуть бути визнані допустимими доказами публікації у засобах масової інформації про незадовільний стан тепломереж у будинках КЕВ м. Львова, так як вони носять загальний характер, без систематизації у конкретні періоди і не відображені у вартісні показники послуг. До того ж, такі публікації не можуть бути допустимими доказами в силу приписів ч. 2 ст. 59 ЦПК України, адже доказом надання житлово - комунальних послуг неналежної якості відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» є акт - претензія споживача.

Вирішуючи питання про розмір майнової відповідальності споживача за надані послуги колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не взяв до уваги пропуск позивачем строків позовної давності, які зобов'язаний був враховувати в силу вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Як випливає із матеріалів справи позов ЛМКП «Львівтеплоенерго» поданий 19.07.2013 року. Однак слід урахувати, що цей надавач послуг 13.10.2012 року звертався до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості за надані послуги в сумі 4109,75 грн. що відповідно до вимог ч. 2 ст. 264 ЦК України перериває перебіг строку позовної давності.

Отже, з урахуванням цих обставин розмір заборгованості слід обчислювати з жовтня 2009 року.

Оскільки станом 13.10.2009 року заборгованість ОСОБА_2 становила 875,15 грн. то з урахуванням строку позовної давності розмір заборгованості, що підлягає стягненню, становить 4238,35 грн. (5113,5 грн. - 875,15 грн.).

Ухвалення заочного рішення без належного повідомлення відповідача ОСОБА_2 про час і місце розгляду справи не є підставою для скасування рішення. Таке порушення може бути підставою для скасування, якщо воно призвело до неправильного вирішення справи (ч. 3 ст. 309 ЦПК України), проте справа по суті спору вирішена правильно.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити частково, змінити оскаржуване апелянтом рішення і розмір стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання зменшити до 4238,35 грн.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 5 серпня 2013 року змінити, зменшити розмір стягнення заборгованості до 4238,35 грн., а судовий збір до 190,14 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: