Ухвала суду № 40838237, 18.12.2013, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження № 22-ц/785/7564/13

Головуючий у першій інстанції Сегеда О.М.

Доповідач Фальчук В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2013 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - Фальчука В.П.,

суддів Троїцької Л.Л., Таварткіладзе О.М.,

секретаря Швець В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 червня 2013 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради, Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, Одеської міської ради про визнання незаконною приватизацію, визнання недійсним та скасування технічного паспорту, визнання недійсною та скасування реєстрації, зобов'язання усунути перешкоди в розпорядженні та користуванні власністю, приведення будівель до попереднього стану шляхом знесення, визнання недійсним та скасування рішення Одеської міської ради, -

встановила;

22.10.2012 року позивачі звернулися до суду з позовом, який уточнювали в судовому засіданні, та в остаточній його редакції (а.с.198-200) просили:

1. визнати недійсною приватизацію 23/50 частин буд. АДРЕСА_1;

2. визнати недійсним та скасувати розпорядження органів приватизації №77543 від 16.04.1996 року,

3. визнати недійсним та скасувати свідоцтво №3-7875 від 16.04.1996 року про право власності на 23/50 частин буд.АДРЕСА_1,

4. визнати недійсним та скасувати технічний паспорт від 14.02.1996 року на буд. АДРЕСА_1, виданий відповідачам виданий П «ОМБТІ та РОН»,

5. визнати недійсною та скасувати реєстрацію від 11.12.1998 року в КП «ОМБТІ та РОН» за відповідачами права власності на 23/50 частин буд.АДРЕСА_1 за реєстровим номером 3232,

6. зобов'язати відповідачів усунути перешкоди в розпорядженні і користуванні позивачами своєю власністю - будівлями під літ. «Б», «б» в плані технічної інвентаризації, які розташовані на АДРЕСА_2, з приведенням відповідачами їх будівель до попереднього стану, шляхом відокремлення буд.АДРЕСА_1 від будівель під літ. «Б», «б».

7. звільнити самочинно зайняту під буд.АДРЕСА_1 частину земельної ділянки буд.АДРЕСА_2, розташовану між опорною стіною будівель «Б», «б», і межею розподілу земельних ділянок буд.АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, шляхом знесення частини будівлі АДРЕСА_1, розташованої в межах земельної ділянки буд.АДРЕСА_2;

8. визнати недійсним та скасувати рішення Одеської міської ради №2480-VI від 21.12.2012 року «Про надання згоди на зняття з балансу КП «Житлово-комунальні сервіси» м. Одеси домоволодіння АДРЕСА_1,

9. витребувати з УЖКГ та ПЕК Одеської міської ради копію свідоцтва про право власності №3-7875 від 16.04.1996 року на 23/50 будинку розташованого по АДРЕСА_1 і копію технічного паспорта від 14.02.1996 року вказуючи, що оскарженні ними рішення та правовстановлюючі документи порушують їх право на користування земельною ділянкою та домоволодінням АДРЕСА_2, яке належить їм на праві власності.

Позивачі посилаються на те, що частина буд.АДРЕСА_1 збудована без несучої (опорної) стіни з боку буд.АДРЕСА_2, і стеля прибудованого будинку покладена на несучу (опорну) стіну будівель буд.АДРЕСА_2, які в плані технічної інвентаризації значаться під літ. «Б» і «б». Вони вважають, що відповідачі безпідставно користуються майном, яке належить позивачам на праві власності, а саме - частиною будівель, і частиною земельної ділянки, яка необхідна їм для обслуговування будівель, на якій самочинно збудована частина буд.АДРЕСА_1.

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 20.06.2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відмовлено у повному обсязі, оскільки заявлені ними вимоги не ґрунтуються на законі, та не доведені у встановленому законом порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 просять рішення суду скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким їх позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

За правилами ч.1ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлений в суді першої інстанції.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, що оскаржене, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні проводитися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав:

Згідно ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що заявлені ними вимоги не ґрунтуються на законі, та не доведені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог ч.1ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 15 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин.

Приписами ч.1ст.60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами існує спір з приводу того, що частина буд.АДРЕСА_1, яка належить відповідачам на праві власності, примикає до нежитлових будівель домоволодіння АДРЕСА_2 за цією ж адресою, а саме - до стін літньої кухні (літ.«Б») і сараю (літ.«б1»).

Судом першої інстанції законно та обґрунтовано встановлено, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18.02.1986 року у ОСОБА_8 вилучений житловий будинок (літ.«А») на АДРЕСА_1, і зарахований у фонд місцевої ради м. Одеси у зв'язку з тим, що побудований самовільно. Вилучений будинок складався з 3-х житлових кімнат загальною площею 33,6 кв. метри, а також веранди, кухні і коридору. Цим же рішенням був вилучений житловий будинок (літ.«Б»), самовільно побудований на цій же земельній ділянці громадянином ОСОБА_9. Цей будинок складався з 4-х житлових кімнат загальною площею 37 кв. метрів, 2-х коридорів і ванної кімнати.

Розпорядженням виконкому Малиновської районної ради м. Одеси за №922 від 19.06.1992 року на ОСОБА_4 був відкритий особовий рахунок на займане нею житлове приміщення по АДРЕСА_1, яке складалося з трьох житлових кімнат загальною площею 33,6 кв. метри, та надане в користування на склад сім'ї з п'яти осіб: матері - ОСОБА_8, брату - ОСОБА_7, брату - ОСОБА_6, доньки - ОСОБА_10 Цим рішенням був закритий особовий рахунок на ОСОБА_8 на це приміщення.

Отже, відповідачам у справі на законних підставах було надане в користування спірне житлове приміщення, яким вони користувалися на підставі договору найму.

Рішенням міжвідомчої комісії Малиновської районної адміністрації м. Одеси за №103/1 від 18.02.1997 року були узаконені самовільно побудовані мешканцями буд.АДРЕСА_2 нежитлові приміщення, а саме: прибудова - літ.«б1», два сараї - літ.«З,Е», убиральня - літ.«Д», навіс - літ.«Ж».

Таким чином, судом першої інстанції правомірно встановлено, що колишні користувачі земельних ділянок на АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 самовільно побудували житловий будинок - літ.«А» і прибудову - літ.«б1», і що ці приміщення мають спільну стіну.

Прийнявши на свій баланс буд.АДРЕСА_1 Малиновська районна рада м. Одеси фактично узаконила його, а міжвідомча комісія цієї ж ради узаконила сарай (літ.-«б1») в домоволодінні АДРЕСА_2.

Розпорядженням органу приватизації Одеської міської ради №77543 від 16.04.1996 року ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_7 було передано у власність 23/50 частин домоволодіння АДРЕСА_1, та 16.04.1996 року видане свідоцтво про право власності на це майно.

03.09.1997 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 стали співвласниками ? частини домоволодіння АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_12.

Отже, відповідачі жодним чином не порушили права позивачів щодо володіння, користування та розпорядження частиною домоволодіння, яке належить її на праві спільної частково власності, так як на цей час ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_7 вже були власниками 23/50 частин домоволодіння АДРЕСА_1.

Не були порушені права позивачів і рішенням органу приватизації про передачу 23/50 частин домоволодіння АДРЕСА_1 у власність відповідачам, так як таке рішення приймалися тоді, коли ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не були співвласниками домоволодіння АДРЕСА_2.

Заявляючи вимоги про звільнення відповідачами земельної ділянки позивачі не надали доказів того, що на цю ділянку їм виданий державний акт, та встановлені її межі.

Відсутні також докази того, що видачею відповідачам технічного паспорту від 14.02.1996 року на буд.АДРЕСА_1 порушені майнові права позивачів.

Не надано позивачами доказів і того, що рішенням Одеської міської ради №2480-VI від 21.12.2012 року «Про надання згоди на зняття з балансу КП «Житлово-комунальні сервіси» м. Одеси домоволодіння АДРЕСА_1 порушені їх майнові права.

З огляду на встановлені обставини колегія суддів визнає, що відмовляючи позивачам в задоволенні позову суд першої інстанції правомірно виходив з того, що заявлені ними вимоги не ґрунтуються на законі, та не доведені у встановленому законом порядку.

Доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки висновків суду першої інстанції не спростовують, та не містять правових підстав, передбачених ст.309 ЦПК України, для скасування рішення суду першої інстанції, та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. По своїй суті ці доводи є повторенням вимог, викладених в позовній заяві.

Колегія суддів вважає, що при ухваленні судового рішення судом першої інстанції не було допущено істотного порушення норм матеріального чи процесуального права, тому правових підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.304, п.1ч.1ст.307, ст.308 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ухвалила;

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, на протязі двадцяти днів, з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.П.Фальчук

Л.Л.Троїцька

О.М.Таварткіладзе