Ухвала суду № 40835975, 17.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 вересня 2014 рокусправа № 804/2614/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Дурасової Ю.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Дніпропетровській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про застосування заходів реагування,-

ВСТАНОВИВ:

Територіальне управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Дніпропетровській області звернулось з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в якому просило застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду до ФОП ОСОБА_1, а саме заборонити експлуатацію об'єкту з високим ступенем ризику АГЗП розташованого на території с. Ювілейне, Дніпропетровського району на узбіччі автомобільної дороги Знам'янка - Луганськ - Ізварине (код траси М04; 219+700 км.).

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами планової перевірки дотримання вимог нормативно - правових актів з охорони праці та промислової безпеки були виявлені порушення, які створюють загрозу життю та здоров'ю працюючих.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати по справі.

Рішення суду обґрунтовано тим, що вимоги позивача про заборону експлуатації автомобільного газозаправного пункту перебувають поза межами визначеної законом правової можливості надання такої заборони. Інші заборони відносяться до компетенції контролюючого органу.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що частиною 5 статті 4 Закону України «Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. Вжиття інших

заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 та ст. 41 КАС України не перешкоджає розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, що посадовими особами Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Дніпропетровській області проведено планову перевірку дотримання вимог законодавчих та нормативно - правових актів з охорони праці та промислової безпеки об'єкта АГЗП, розташованого в районі ПК219+700 км. Автомобільної дороги Знам'янка - Луганськ - Ізварине 9М04), який належить ФОП ОСОБА_1

За результатами зазначеної перевірки було складено акт № 16/11-9 від 07.02.2014 року, в якому зафіксовані наступні порушення:

1. Допущено експлуатацію автомобільного газозаправного пункту (АГЗП), який не прийнятий в експлатацію згідно вимог діючого законодавства, що є порушенням п. 3.17, п.4.1.1 «Правила безпеки газопостачання України» НПАОП 0.00-1.20-98 та п. 12 «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів». Постанова КМУ від 13 квітня 2011 року № 461.

2. Допущена експлуатація манометрів (2 одиниці), у яких прострочений строк державної перевірки (1 раз на рік), що є порушенням п. 4.12.6, п. 4.12.7 НПАОП 0.00-1.20-98.

3. АГЗП експлуатується не відрегульованими запобіжно - скидними клапанами, що є порушенням п. 4.8.16 НПАОП 0.00-1.20-98 «Правила безпеки систем газопостачання України».

4. Допущено експлуатацію посудин АГЗС (працюючих під тиском), які не пройшли чергового технічного опосвідчення, чим порушено вимоги п. 6.3.1, 6.3.21 НПАОП 0.00-1-59-87 «Правила будови та безпечної експлуатації посудин, працюючих під тиском».

У зв'язку з виявленням порушень, відповідача попереджено про необхідність негайної заборони експлуатації автомобільного газозаправного пункту (АГЗП).

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 408/2011, Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України (Держгірпромнагляд України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра надзвичайних ситуацій України.

Держгірпромнагляд України входить до системи органів виконавчої влади та забезпечує реалізацію державної політики з промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду, охорони надр та державного регулювання у сфері безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення.

Законом України "Про охорону праці" від 14.10.1996 р. № 2694-ХІІ (далі - Закон № 2694-ХІІ) визначено основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Відповідно до ст. 4 Закону № 2694-ХІІ, державна політика в галузі охорони праці базується, у тому числі, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці. Згідно до ст. 6 Закону № 2694-XII умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства. Відповідно до ст. 13 Закону № 2694-XII роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" № 877-V від 05.04.2007 р. (далі - Закон № 877-V).

Відповідно до ст. 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною 5 статті 4 Закону № 877-V визначено, що повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування.

Право на звернення до суду Держгірпромнагляду України (його територіальних органів) визначено у Законі № 877-V. Ст. 4 цього Закону встановлено, що орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Частиною 7 ст. 7 Закону № 877-V визначено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Частиною 3 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду лише у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Таким чином, законом встановлено право позивача на звернення до суду з позовом про зупинення господарської діяльності, зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, проте не передбачено звернення до суду з позовом про заборону експлуатації об'єкта.

Отже, норми Закону № 877-V та КАС України передбачають, що органи державного нагляду (контролю) можуть звернутися з адміністративним позовом до адміністративного суду лише у випадках, визначених законом.

Щодо вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом. Тобто, законодавством чітко встановлено, що частина заходів застосовується судом, а частина відповідним контролюючим органом.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів зазначає, що позивачем не дотримано порядок застосування заходів реагування у сфері державного нагляду, оскільки останній звернувся з позовом про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду, а не з позовними вимогами щодо обґрунтованості вжиття органом державного нагляду (контролю) заходів реагування, як того вимагають норми Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Дніпропетровській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про застосування заходів реагування - залишити без змін.

Ухвала суду у відповідності до ч. 10 ст. 183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: Ю.В. Дурасова