Ухвала суду № 40835924, 28.08.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 серпня 2014 рокусправа № 804/15838/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юхименка О.В.

суддів: Мельника В.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Шелепова Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 16 грудня 2013 року

у справі № 804/15838/13-а

за позовом ОСОБА_1,

АДРЕСА_1, 51272;

до відповідача Директора

Новомосковського міськрайнного центру зайнятості

Кадевіч Сергій Георгійович,

пл. Перемоги, 8, м. Новомосковськ Дніпропетровської, 51200;

про визнання протиправною бездіяльності та стягнення, -

встановив: ОСОБА_1 подав позов до директора Новомосковського міськрайнного центру зайнятості Кадевіч Сергій Георгійович про визнання протиправними дій та бездіяльності в частині порушення вимог Закону України «Про звернення громадян» по зверненню від 17 червня 2011 року, та стягнення 24.384,40 грн. шкоди.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд (суддя Єфанова О.В.) своєю ухвалою від 16 грудня 2013 року позовну заяву залишив без розгляду на підставі частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду мотивована тим, що предметом позову є дії в частині порушення вимог Закону України «Про звернення громадян» по зверненню від 17 червня 2011 року. Загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. Проте, позов подано тільки 22 листопада 2013 року, з пропуском строку звернення до суду.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, Позивач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що у своєму позові ставить акцент на бездіяльності Відповідача, яка виразилася у наступному кримінальному переслідуванні. Про бездіяльність став обізнаним з отриманням 07.08.2013р. копій вироку Новомосковського міськрайонного суду та ухвали суду апеляційної інстанції.

Просить ухвалу окружного адміністративного суду скасувати, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористались.

З огляду на приписи статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при винесені оскарженого рішення, виходить з наступного.

Строк звернення до суду в адміністративному судочинстві - це період часу, у межах якого особа може звернутися до адміністративного суду з позовною вимогою про захист своїх прав, свобод та інтересів у сфері публічних відносин.

Загальні положення визначення строків звернення до суду та процесуальних строків містяться в главі 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

І в силу статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

По-перше, згідно з частиною другою статті 99 цього Кодексу, строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, виходячи з приписів указаної норми, початок перебігу строку звернення до адміністративного суду пов'язується, з одного боку, з об'єктивним моментом, тобто порушенням суб'єктивного права, а з другого боку, із суб'єктивним моментом, коли особа, яка звертається до суду, дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Саме суб'єкт владних повноважень може доводити, що про порушення права заявнику повинно було стати відомо раніше, ніж фактично.

Якщо заявник доведе, що йому стало відомо про порушення свого права пізніше, перевага повинна надаватися суб'єктивному моменту.

Таке вирішення питання видається справедливим, оскільки в разі, якщо уповноважена особа не знає про порушення свого права, то вона, відповідно, не може скористатися правом на судовий захист.

Суд у цьому випадку для встановлення початку перебігу строку звернення до суду мав встановити обставини про день коли особа, яка звертається до суду, дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, установити дату (час), коли особа звернулася до суду.

Наведеним вище вимогам ухвала окружного адміністративного суду не відповідає.

Теза про те, що Відповідач «не міг не знати» є припущенням, відображення якого в судовому рішенні є неприйнятним.

Крім того, з огляду на приписи тієї ж статті 100 позов залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Зазначене питання судом не досліджувалось.

Клопотання про поновлення строку, надане Позивачем на вимогу Ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, не було вирішено.

Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, є підставами для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. 195, п. 3 ч. 1 ст. 199, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року у справі № 804/15838/13-а скасувати, з направленням матеріалів до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.В. Юхименко

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: Л.М. Нагорна