Ухвала суду № 40835904, 24.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2014 рокусправа № 804/1781/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномаш» до Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техномаш» (далі - позивач або ТОВ «Техномаш») звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач або ДПІ в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000021501 від 09.01.2014 року, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 203 060,88 грн., з яких за основним платежем 135 373,92 грн. та штрафної (фінансові) санкції у розмірі 67 686,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки податкового органу про нереальність проведених господарських операцій та нікчемність укладених правочинів не відповідають дійсності, оскільки характер договору страхування страхова послуга не має матеріального вираження та є наданою з моменту набрання договором страхування чинності, тобто сплати відповідного страхового платежу. Перевіряючими не було враховано наявність первинних документів, наданих до перевірки, здебільшого відповідач посилався на акт перевірки іншої податкової інспекції, що є протиправним. При проведенні перевірки відповідач не навів та не надав жодного доказу в підтвердження своїх доводів, що містяться в акті перевірки. Господарська діяльність підприємства, зокрема, щодо укладених договорів страхування здійснювалась із повним дотриманням вимог чинного законодавства. А отже висновки податкової інспекції про завищення витрат на суму - 644 637,70 грн. та як наслідок заниження податку на прибуток у сумі 135 373,92 грн. - є необґрунтованими та неправомірними.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Амур-

Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області № 0000021501 від 09.01.2014 року, яким ТОВ "Техномаш" (код ЄДРПОУ - 32640621) було нараховане грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 203 060,88 грн., з яких за основним платежем - збільшено грошове зобов'язання у розмірі - 135 373,92 грн., нарахована штрафна (фінансова) санкція у розмірі - 67 686,96 грн.

Вирішено питання про судові витрати по справі.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач, зробивши висновок про нікчемність правочинів хибно керувався лише припущеннями щодо нікчемності укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини мають ознаки нікчемності, а проведені господарські операції є нереальними, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 та ст. 41 КАС України не перешкоджає розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, у період з 03.12.2013 року по 06.12.2013 року відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірки ТОВ "Техномаш" (код ЄДРПОУ - 32640621) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам ПРАТ СК "Дніпроінмет" (код ЄДРПОУ - 21870998) за період з 01.01.2012 року по 31.03.2013 року.

Перевірку було проведено відповідно до наказу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 03.12.2013 року № 516, згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України.

В ході перевірки відповідачем було використано акт перевірки Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 09.08.2013 року № 489/222/21870998 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" "Дніпроінмед" (далі - ПРАТ СК "Дніпроінмет" (код ЄДРПОУ - 21870998) за період з 01.01.2012 року по 31.03.2013 року"; інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу: АІС "Облік податків та платежів", АІС "Облік платників", АІС "Податки", АРМ "БЕСТ-Звіт"; копії податкових декларацій, копії договорів добровільного страхування майна, копії актів про надання страхових послуг, копія оборотно-сальдової відомості по рахунку: 631, копії платіжних документів.

За висновками акту перевірки перевіркою були встановлені порушення ТОВ "Техномаш": пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України завищено витрати на страхування майна від ПРАТ СК "Дніпроінмет" на загальну суму - 644 637,70 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 135 373,92 грн., в тому числі за IV квартал 2012 року - 7 350,00 грн., за І квартал 2013 року - 128 023,92 грн.

На підставі таких висновків акту перевірки відповідачем було складено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 09.01.2014 року № 0000021501, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - на 135 373,92 грн., нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі - 67 686,96 грн.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з положеннями п. 85.2, п. 85.4, п. 85.8 ст. 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (у відповідній чинній редакцій), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, системний аналіз вказаної норми показує, що лише в разі фактичного здійснення господарської операції документ може вважатися первинним та тим самим підтверджувати реальність проведення такої господарської операції. Тому, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. А для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності до положень пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Стаття 134 Податкового кодексу України визначає що є об'єктом оподаткування у тому числі є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Встановлено, що у період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року позивач мав взаємовідносини з ПРАТ СК "Дніпроінмет" на підставі договорів добровільного страхування майна від 28.12.2012 року.

Так, у відповідності до умов договору добровільного страхування майна від 28.12.2012 року № ИМ-28/12/12/Т-О, страхувальник сплачує страховику страхові платежі, а страховик у разі страхового випадку здійснює страхову виплату в межах страхової суми на умовах, передбачених договором. Предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечить закону, пов'язані з володінням, користування і розпорядженням майном, передбачене у додатку № 1 до договору. Застраховане майно знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, 161. Страхова сума становить - 4354236,61 грн.

За умовами зазначеного договору страхування, страхувальник сплачує страховику страхові платежі, а страховик у разі страхового випадку здійснює страхову виплату в межах страхової суми на умовах, передбачених договором. Предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном: комплекс будівель та споруд загальною площею 3064,0 кв.м. Застраховане майно знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, 161.

Реальність проведеної господарської операції позивач підтверджує наданими суду актами про надання страхових послуг згідно договору страхування № ИМ-28/12/12/Т-О, № ИМ-28/12/12/Т-Б від 28.12.2012 року, рахунками №№ 463, 464 від 28.12.2012 року на суми 427 404,84 грн., 217 232,86 грн. відповідно.

За актом № ИМ-28/12/12/Т-О від 28.12.2012 року зазначено, що послуги за вказаним договором виконані, страхувальник перераховує на розрахунковий рахунок страховика страховий платіж у розмірі - 217 232,86 грн. у строк до 15.01.2013 року включно. Сторони відповідно до виконаних робіт (послуг) претензій одна до одної не мають.

За актом № ИМ-28/12/12/Т-Б від 28.12.2012 року про надання страхових послуг згідно із договором страхування зазначено, що умови договору були виконані, страхувальник перераховує на розрахунковий рахунок страховика страховий платіж у розмірі - 427 404,84 грн. у строк до 15.01.2013 року включно. Сторони відповідно виконаних робіт (послуг) претензій одна до одної не мають. За актом перевірки, що також підтверджується матеріалами справи, розрахунки між контрагентами - ТОВ "Техномаш" та ПРАТ СК "Дніпроінмет" проводились у безготівковій формі, що вбачається з даних платіжних доручень всього на суму - 644 637,70 грн.

При цьому відповідач у своєму акті перевірки посилається на акт Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 09.08.2013 року № 489/222/21870998 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" "Дніпроінмед" (далі - ПРАТ СК "Дніпроінмет") (код ЄДРПОУ - 21870998) за період з 01.01.2012 року по 31.03.2013 року". А зокрема, з такими посиланнями робить висновок про те, що ПРАТ СК "Дніпроінмет" фактично не мало можливості здійснювати захист майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб-страхувальників та можливо вважати, що договори з назвою страхові фактично не могли бути виконані, тобто оформлені з порушенням вимог чинного законодавства. Та за твердженнями податкового органу страхові внески здійснені ТОВ "Техномаш" на користь ПРАТ СК "Дніпроінмет" відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Враховуючи що, податкова інспекція прийшла до висновку про безпідставність віднесення ТОВ "Техномаш" до складу валових витрат, витрати понесені від здійснення договорів з ПРАТ СК "Дніпроінмет", що є порушенням п.п.138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України. Тому, ТОВ "Техномаш" було завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по операціям з придбання послуг від ПРАТ СК "Дніпроінмет" на загальну суму 644 637,70 грн., в тому числі за IV квартал 2012 року - 35 000,00 грн., за І квартал 2013 року - 609 637,70 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму - 135 373,92 грн., в тому числі за IV квартал 2012 року - 7 350,00 грн., за І квартал 2013 року - 128 023,92 грн.

Розрахунки між контрагентами були проведені у безготівковій формі у повному обсязі на загальну суму - 644 637,70 грн., відповідно до п. 3.6 договорів,що підтверджується платіжними дорученнями: від 29.12.2012 року № 474, № 475 на суму 25 000,00 грн., 10 000,00 грн. відповідно, від 15.01.2013 року № 14 на суму 402 404,84 грн., від 15.01.2013 року на суму 207 232,86 грн.

Так, у відповідності до положень п.п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються в тому числі, 138.10.2. адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати;

б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу;

в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності;

ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати);

д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

е) витрати на врегулювання спорів у судах;

є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

ж) інші витрати загальногосподарського призначення.

Приписами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку. На противагу чого відповідач приходить до суперечливих висновків з приводу нікчемності страхових внесків за ст.ст.215, 203, 216 Цивільного кодексу України із використанням висновків іншого акту перевірки Державної податкових інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 09.08.2013 року № 489/222/21870998.

А пунктами 4, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772 (є чинним) визначено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що такі посилання податкової інспекції не відповідають вимогам чинного законодавства, адже результати перевірок платників податків, зокрема, з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків по взаємовідносинах із контрагентами, мають ґрунтуватися на даних первинних документів, які належить безпосередньо досліджувати під час проведення перевірок. А тому, посилання відповідача на висновки іншого акту перевірки стосовно його контрагента, не можуть братися до уваги. Це саме стосується і відомостей, які використовує податковий орган з баз даних, перелік яких наведений вище.

Таким чином, відповідач має базувати свої висновки за результатами проведеної перевірки безпосередньо на підставі дослідження наданих первинних документах, тим паче, що позивачем були пред'явлені всі необхідні первинні документи, та будь-яких зауважень з цього приводу у податкової інспекції не було. А тому, такі посилання податкового органу є безпідставними.

Щодо тверджень відповідача стосовно нікчемністі укладених позивачем правочинів, то колегія суддів вважає за необхідне вказати на таке.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Крім того, у відповідності до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку, яка полягає в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, застосуванню підлягає закон, який трактується на користь платника податку.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податковою кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Отже, відповідач, зробивши висновок про нікчемність правочинів хибно керувався лише припущеннями щодо нікчемності укладених договорів, його твердження про те, що ці правочини мають ознаки нікчемності, а проведені господарські операції є нереальними, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномаш» до Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай