Рішення № 40835652, 30.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16607/14 30.09.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд"

до Аграрного фонду

про стягнення 1 481 966,38 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін :

Від позивача: Деруга Н.О. (дов.)

Від відповідача: Пронін О.А. (дов.)

У судовому засіданні 30.09.14 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача - Аграрного фонду заборгованості у розмірі 1 481 966,38 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2014р. порушено провадження у справі № 910/16607/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02.09.2014р.

В судовому засіданні 02.09.2014р. оголошено перерву до 30.09.2014р.

26.09.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - Аграрного фонду надійшли письмові пояснення по справі.

26.09.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - Аграрного фонду надійшли письмові пояснення по справі.

Представник позивача - Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" в судовому засіданні 30.09.2014р. надав суду пояснення по суті позовних позову, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача - Аграрного фонду в судовому засіданні 30.09.2014р. надав пояснення щодо невиконання зобов'язань з оплати за надані йому послуги згідно Договору складського зберігання цукру №1ц від 30.01.2014 року.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 30.09.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

30.01.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Амос" як зберігачем та Аграрним фондом як поклажодавцем укладено Договір складського зберігання цукру № 1ц (далі - Договір), відповідно до умов якого поклажодавець передає, а зберігач приймає цукор на відповідальне відокремлене зберігання згідно ДСТУ 4245:2003 за фактичною вагою в кількості 59278 тонн 655 кг, якість якого відповідає ДСТУ 4623:2006, упакованого (масою нетто 50,00 кг) в поліпропіленові мішки з поліетиленовими або поліпропіленовими мішками-вкладками, у кількості 1 185 573 штук.

Прийняття цукру на зберігання та видача його поклажодавцю посвідчується актом передавання-приймання. Місцем зберігання цукру є: Київська область, м. Бровари, вул. Підприємницька, 22 (п.1.2, п. 1.3.Договору).

Пунктом 3.6. Договору передбачено, що поклажодавець зобов'язаний своєчасно відшкодовувати витрати за надані йому послуги на підставі актів, зміст та форма яких відповідають чинному законодавству України, в межах коштів, передбачених Законом України "Про державний бюджет України" на відповідний рік.

Відповідно до п. 4.1. Договору, розрахунки за надання послуг по зберіганню проводяться в грошовій формі (в гривнях) з урахуванням податку на додану вартість шляхом перерахування на поточний рахунок зберігача, вказаний в розділі 11 цього Договору.

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що тариф за надання послуг по зберіганню у розмірі 12,50 грн. за 1 тону в місяць з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 4.3. Договору, поклажодавець щомісячно сплачує вартість послуг за зберігання цукру на підставі актів, підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених печатками.

Акти виконаних робіт надаються зберігачем протягом 10 робочих днів місяця наступного за розрахунковим (п. 4.4 Договору).

Відповідно до п. 4.5 Договору, поклажодавець сплачує вартість послуг за зберігання цукру зберігачу за рахунок бюджетних коштів.

Відповідно до складських довідок №4 та №5 виданими зберігачем підтверджується зберігання 59278,655 тонн цукру у період з травня 2014р. по червень 2014р.

На виконання умов Договору, зберігачем за період з травня 2014р. по червень 2014р. складено Акти виконаних робіт на загальну суму 1 481 966,38 грн.

17.07.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Амос" (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Аграрний фонд" (новий кредитор) уклали Договір №379-05/14 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагання від боржника (Аграрного фонду) належного виконання всіх зобов'язань за Договором складського зберігання цукру №1ц від 30.01.2014 року.

Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до відповідача сплатити заборгованість за Договором в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цього права.

ТОВ "ВКФ "Амос" направило відповідачу повідомлення (вх. №2243 від 21.07.2014) про укладення вказаного вище правочину із зазначенням, що сума боргу у розмірі 1 481 966,38 грн. підлягає сплаті новому кредитору, тобто ПАТ "Аграрний фонд".

Також, ПАТ "Аграрний фонд" (позивач) звернувся до відповідача з вимогою №1335 про сплату заборгованості.

У письмових поясненнях на позов, відповідач зазначив, що позбавлений можливості розрахуватись за надані йому послуги за Договором складського зберігання цукру №1ц від 30.01.2014 року у період з травня 2014р. по червень 2014р., у зв'язку з відсутністю належного фінансування відповідача, як державної установи.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно положень частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (ч. 1 ст. 942 ЦК України).

Згідно зі ст. 938 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано сторонами, що у відповідача внаслідок несплати грошових коштів за отримані послуги по зберіганню цукру за Договором складського зберігання цукру №1ц від 30.01.2014 року, утворилась перед ТОВ "ВКФ "Амос" заборгованість у розмірі 1 481 966,38 грн.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено можливість кредитора у зобов'язанні передати свої права іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи отримане позивачем, відповідно до Договору №379-05/14 від 17.07.2014, право вимоги до боржника (відповідача) за Договором №1ц від 30.01.2014 року, останній зобов'язаний погасити утворену за цим Договором заборгованість позивачу, як новому кредитору.

Водночас, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором №1ц від 30.01.2014 року у розмірі 1 481 966,38 грн. належним чином доведена та відповідачем не спростована.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач не заперечує наявність заборгованості за Договором №1ц від 30.01.2014 року у розмірі 1 481 966,38 грн., проте зазначає, про неможливість її погашення, у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування.

Однак, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України і ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а тому посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування як на підставу невиконання своїх грошових зобов'язань є безпідставними та необґрунтованими.

Аналогічна правова позиція з приводу того, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання викладена у постанові Верховного Суду України №11/446 від 15.05.2012 р.

Крім того, між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, щодо відповідальності за порушення зобов'язань.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 1 481 966,38 грн. за надані послуги із зберігання за Договором №1ц від 30.01.2014 року. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).

В матеріалах справи міститься відповідна вимога позивача про сплату заборгованості у розмірі 1 481 966,38 грн., що відповідачем не заперечується.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що відповідачем порушено зобов'язання за Договором складського зберігання цукру №1ц від 30.01.2014 року у частині оплати послуг із зберігання, заборгованість у розмірі 1 481 966,38 грн. за даним Договором підтверджується матеріалами справи, та відповідачем не спростовано обставин викладених у позові, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим, позов підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Аграрного фонду (01001, місто Київ, вулиця Грінченка, будинок 1, ідентифікаційний код 33642855) на користь Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" (01001, місто Київ, вулиця Грінченка, будинок 1, ідентифікаційний код 38926880) 1 481 966 (один мільйон чотириста вісімдесят одну тисячу дев'ятсот шістдесят шість) грн. 38 коп. - заборгованості, 29 639 (двадцять дев'ять тисяч шістсот тридцять дев'ять) грн. 33 коп. - судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 06.10.2014р.

Суддя О.В. Гулевець