Рішення № 40835572, 08.10.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2014 р. Справа № 902/1073/14

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Грабика В.В.,

при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л.,

від позивача: Боднар О.В - за довіреністю;

від відповідача: Коротій О.П. - за довіреністю;

розглянувши в приміщенні суду справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Технологія Трейд" (в подальшому - ТОВ «ТД «Технологія Трейд»)

до:товариства з обмеженою відповідальністю "Тульчинм"ясо" (в подальшому - ТОВ «Тульчинм'ясо»)

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ :

ТОВ "ТД "Технологія Трейд" 24.07.2014р. звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до ТОВ "Тульчинм'ясо" про стягнення боргу в сумі 390 262,52 грн., 3% річних в сумі 7 722,42грн., пені в сумі 33 878,66грн., інфляційних втрат в сумі 46 764,35грн..

Позов обґрунтовано наступним. 01.11.2011р. між ТОВ "ТД "Технологія Трейд" та ТОВ "Тульчинм'ясо" було укладено договір поставки №ТД-000087. На виконання умов договору ТОВ "ТД "Технологія Трейд" в період часу з 01.12.2011р. по 19.03.2014р. поставило ТОВ "Тульчинм'ясо" товар. Станом на 11.07.2014р. ТОВ "Тульчинм'ясо" заборгувало 390 262,52грн.. Неналежне виконання умов договору стало підставою для нарахування та стягнення з ТОВ "Тульчинм'ясо" крім основного боргу 3% річних в сумі 7 722,42грн., пені в сумі 33 878,66грн., інфляційних втрат в сумі 46 764,35грн.. Зазначені обставини й стали підставою звернення до суду.

Ухвалою суду від 25.07.2014р. порушено провадження у справі №902/1073/14 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.08.2014р..

Позивач неодноразово зменшував позовні вимоги в частині стягнення боргу та збільшував в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат (т.2 а.с. 4-5, 74-77) та остаточно заявою від 08.10.2014р. просив стягнути суму основного боргу в розмірі 319 577,34грн., пеню в сумі 43 773,94грн., 3% річних в сумі 8093,54грн. інфляційні втрати в сумі 46745,93грн.. Вказані заяви були прийняті судом до розгляду (а.с.153-154).

18.08.2014р. від відповідача через канцелярію суду надійшли пояснення по суті спору (т.2 а.с.20-21).

Ухвалою суду від 20.08.2014р. розгляд справи відкладено на 10.09.2014р..

Ухвалою суду від 10.09.2014р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 08.10.2014р..

02.10.2014р. від відповідача через канцелярію суду надійшли пояснення, в яких, окрім іншого, зазначено, що відповідач визнає борг в сумі 302 004,41грн. та пеню в сумі 35 686,69грн.. Інфляційні втрати в сумі 46 604,30грн. та 3% річних в сумі 7 236,48грн. не визнає, оскільки сторонами було узгоджено, що в разі несвоєчасної оплати за товар будуть застосовуватись санкції лише ті, що прописані в договорі. В договорі спеціально не було прописано, що за несвоєчасну оплату відповідальність покупець несе відповідно до чинного законодавства (т.2. а.с.48-49).

03.10.2014р. від відповідача через канцелярію суду надійшли пояснення в яких, окрім іншого, зазначено наступне. З моменту укладення договору поставки до 25.07.2014р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму в розмірі 1 955 065,27грн., а 29.07.2014р., позивачем було поставлено партію товару на суму 9 870,14грн.. Всього станом на 03.10.2014р. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму в розмірі 1 964 935,41грн.. В період з моменту укладення договору поставки до 25.07.2014р. відповідачем було оплачено частину товару на суму 1 563 358,07грн.. Після 25.07.2014р. відповідачем було оплачено ще 82 000,00грн.. Таким чином сума основної заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар на підставі договору поставки №ТД - 000087 від 01.11.2011р. станом на 03.10.2014р. становить 319 577,34грн. (т.2 а.с.71-72).

08.10.2014р. від відповідача в судовому засіданні надійшла заява про застосування строку позовної давності при нарахування пені (т.2 а.с.180).

В судовому засіданні 08.10.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав та за обставин, вказаних в позові з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог та зазначив, що 07.10.2014р. відповідачем сплачено ще 5000,00 грн. згідно платіжного доручення №504 від 01.10.2014р..

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив наявність основного боргу перед позивачем в сумі 314 577,34грн., заперечив проти стягнення 3% річних та інфляційних втрат та просив застосувати позовну давність при стягненні пені.

При розгляді справи судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

01.11.2011р. між ТОВ "ТД "Технологія Трейд" (постачальник) та ТОВ "Тульчинм'ясо" (покупець) було укладено договір поставки №ТД-000087. Договором передбачено наступне: постачальник постачає, а покупець купує та сплачує комплексні суміші, функціональні, смако-ароматичні домішки, тваринні білки та інші харчові інгредієнти, визначені в цьому договорі (п.1.1.); датою здійснення поставки товару та моментом переходу до покупця права власності на товар вважається дата передачі товару покупцеві або його перевізнику (дата накладної) на складі постачальника (п.4.1.); розрахунки за цим договором здійснюються шляхом переказу грошових коштів покупцем на поточний рахунок постачальника не пізніше ніж через 60 календарних днів з дати здійснення поставки (п.5.1.); за порушення термінів оплати, визначених у відповідності до п.5.1. цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню (штрафну неустойку) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, від загальної вартості несплаченого товару, за кожний день прострочення (п.6.1.); договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2013р. (п.7.1.); якщо жодна із сторін за тридцять календарних днів до закінчення терміну дії цього договору не сповістить іншу сторону про його розірвання, цей договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих же умовах, що передбачені цим договором (п.7.2.) (а.с.18-19).

На виконання умов договору ТОВ "ТД "Технологія Трейд" поставило, а ТОВ "Тульчинм'ясо" через представників, які діяли за довіреностями №29 від 10.01.2012р. , № 92 від 23.01.2012р., №176 від 08.02.2012р., №574 від 08.02.2012р., №574 від 19.04.2012р., №794 від 25.05.2012р. (а.с.25, 22, 28, 35, 41), отримало товар на загальну суму 1 964 935,41грн. що стверджується видатковими накладними за період з 01.12.2011р. по 29.07.2014р. (т.1 а.с.20-136, т.2 а.с. 169, 171, 173, 80).

Відповідачу було виставлено рахунки-фактури на оплату товару (т.1 а.с.137-247, т.2 а.с. 170, 172, 174).

ТОВ "Тульчинм'ясо" за отриманий товар розрахувалось частково в загальній сумі 1 645 358,07грн., що стверджується банківськими виписками (т.1 а.с.248-352, т.2 а.с. 60-70).

Згідо акту звірки взаєморозрахунків, обопільно підписаного сторонами, станом на 31.12.2013р. борг ТОВ "Тульчинм'ясо" перед ТОВ "ТД "Технологія Трейд" становить 500 123,07грн. (т.1 а.с.353).

Згідно платіжного доручення №3530 від 07.10.2014р. ТОВ "Тульчинм"ясо" сплатило на рахунок ТОВ "ТД "Технологія Трейд" 5000,00грн. (т.2 а.с. 179).

Згідно наданого позивачем письмового розрахунку, з відповідача слід стягнути основний борг в сумі 319 577,34грн., 3% річних в сумі 8 093,54грн., пеню в сумі 43 773,94грн., інфляційні втрати в сумі 46 745,93грн. (т.2 а.с.95-149, 156-166).

Як випливає з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини, які випливають з договору поставки.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655ч.1 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши в сукупності докази надані сторонами та які містяться в матеріалах справи, суд дійшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.11.2011р. між ТОВ "ТД "Технологія Трейд" та ТОВ "Тульчинм'ясо" було укладено договір поставки №ТД-000087. На виконання умов договору ТОВ "ТД "Технологія Трейд" поставило ТОВ "Тульчинм'ясо" товар на суму 1 964 935,41грн., останнє за отриманий товар розрахувалося частково в сумі 1 645 358,07грн.. З урахуванням наведеного, борг відповідача станом на 3.10.14р. становив 319 577,34грн.. В ході розгляду справи відповідач сплатив на погашення боргу 5000грн..Отже станом на 08.10.2014р. основний борг відповідача становив 314 577,34грн., а тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню. Обґрунтованість та правомірність заявлених позивачем вимог підтверджується наданими ним та дослідженими судом письмовими доказами, а саме договором поставки №ТД-000087 від 01.11.2011р., видатковими накладними, довіреностями на отримання товару, рахунками на оплату товару, банківськими виписками, іншими документами наявними в справі.

В ході розгляду спору відповідачем частково погашено борг в сумі 5000,00грн., що підтверджується копією платіжного доручення №3530 від 07.10.2014р. (а.с.179), в зв'язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі ст.80ч.1п.1-1 ГПК України.

Оскільки відповідач не провів розрахунок за отриманий товар в строк, передбачений п.5.1. договору, то він відповідно до вимог ст. 612 ЦК України є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, а тому наявні підстави для задоволення на підставі ст.231,ст.232 ГК України, ст.625 ч.2 ЦК України, п. 6.1 договору вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 8 093,54грн., пені, інфляційних втрат .

Разом з тим, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 46 745,93 підлягають частковому задоволенню, оскільки згідно проведеного судом підрахунку (порядок проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій затверджений листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97) розмір інфляційних втрат становить 44 575,07грн. і саме цю суму належить стягнути з відповідача.

Заперечення відповідача щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд до уваги не приймає, оскільки, право кредитора вимагати у боржника сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми передбачене ст. 625 ЦК України. Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов"язання. 3% річних від простроченої суми так само як і інфляційні нарахування не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Роз"яснюючи питання застосування законодавства, яким передбачена відповідальність за порушення грошових зобо"язань, Вищий господарський суд у п. 6.3. постанови пленуму від 17.12.2013, № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вказав на те, що коли договором або чинним законодавством не передбачено розміру процентів за користування чужими коштами, то припис частини другої статті 625 ЦК України може бути застосований господарським судом лише за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Як вбачається із змісту правовідносин, що склалися між сторонами, відповідачем порушені саме грошові зобов"язання по оплаті отриманого від відповідача товару. За вказаних обставин відсутність у договорі вказівки на застосування ст.625 ЦК не є перешкодою для застосування цієї норми.

08.10.2014р. відповідачем подано до суду заяву про застосування строку позовної давності до позовних вимог про стягнення пені.

Згідно зі статтями 257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила також за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ч.3,ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Роз"яснюючи питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів Вищий господарський суд України у постанові пленуму №10 від 29.05.2013р. звернув увагу судів на наступне: у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем (п.4.2); якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором) (п.4.3.).

Отже вимога позивача про стягнення пені підлягає частковому задоволенню із застосуванням річного строку позовної давності.

При перевірці правильності розрахунку пені обрахованої за прострочення сплати чергових платежів по договору поставки суд дійшов висновку, що з врахуванням дати звернення з позовом до суду (11.07.2014 року) не підлягають задоволенню вимоги про стягнення пені за межами річного строку позовної давності, тобто нараховані позивачем до 11.07.2013 року.

Згідно розрахунку позивача по накладних за період з 01.12.2011р. по 13.05.2014р. сума пені становить 43 773,94грн. (т.2 а.с.95-149), а згідно проведеного судом розрахунку (порядок проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій затверджений листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97), розмір пені за цей же період становить 52 418,51грн..

В межах річного строку позовної давності сума пені по накладних за період з 14.05.2013р. по 13.05.2014р. , згідно розрахунку позивача становить 39397,77грн., а згідно розрахунку, зробленого судом за цей же період розмір пені становить 38935,79грн..

З урахуванням наведеного, розмір пені, яку належить стягнути з відповідача в межах річного строку позовної давності становить 38935,79грн., а в частині стягнення пені в сумі 4868,15грн. (43773,94грн. - 38935,79грн. = 4838,15грн.) слід відмовити.

Крім того позивачем при зверненні до суду було визначено ціну позову в розмірі 478 627,95грн. з якої сплачено судовий збір в сумі 9572,56грн.. В подальшому позивачем було подано заяву якою фактично зменшено розмір позовних вимог до загальної суми 418190,75грн. (т.2 а.с.153-154), тобто визначено нову ціну позову, з якої належало б сплатити 8363,82грн. судового збору. В зв"язку із зменшенням розміру позовних вимог підлягає повернню позивачу на підставі ст. 7 Закону України "Про судовий збір" надміру сплачена сума судового збору в сумі 1208,74грн..

Згідно з положеннями ст. 49 ГПК України та з урахуванням правової позиції, висловленої Вищим господарським судом України в п.4.7 постанови пленуму від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32 - 34, 43, 49, 83 - 84, 85, 115, 116 ГПК України,-

ВИРІШИВ :

1.Позов задовольнити частково.

2.Припинити провадження у справі в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Тульчинм"ясо" 5000,00грн..

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Тульчинм'ясо» (вул. Желюка, буд. 22, м. Тульчин, Тульчинський район, Вінницька область, 23600, код ЄДРЮОФОП 33125301) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Технологія Трейд» (вул. Автопаркова, буд. 7, м. Київ, 02121, код ЄДРЮОФОП 37388279) основний борг в сумі 314 577,34грн., 3% річних в сумі 8 093,54грн., пеню в сумі 38 935,79грн., інфляційні втрати в сумі 44 575,07грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 8 363,82грн..

4.Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 2170,86грн. та пені в сумі 4 868,15грн..

5.Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Технологія Трейд» (вул. Автопаркова, буд. 7, м. Київ, 02121, код ЄДРЮОФОП 37388279) 1208,74грн. надміру сплаченого судового збору сплаченого за платіжним дорученням №6 від 20.06.2014р..

6. Видати наказ після набраня рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10 жовтня 2014 р.

Суддя Грабик В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи.