Ухвала суду № 40835529, 06.10.2014, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"06" жовтня 2014 р. Справа № 903/343/13 Суддя господарського суду Волинської області Слободян П. Р., розглянувши матеріали за заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк

про перегляд рішення в зв'язку з нововиявленими обставинами

у справі № 903/343/13 за позовом прокурора міста Луцька, м. Луцьк

до відповідача 1: Луцької міської ради, м. Луцьк

до відповідача 2: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк

про визнання недійсним договору оренди

Представники сторін:

від позивача: Климюк Н. В. - старший прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратури міста Луцька

від відповідача 1: Лабінська Л. О. - представник (довіреність у справі)

від відповідача 2: н/з.

Суть спору: заявник - фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м. Луцьк звернувся до господарського суду із заявою про перегляд рішення від 18.06.2013р. у справі № 903/343/13 за позовом прокурора міста Луцька, м. Луцьк до відповідача 1: Луцької міської ради, м. Луцьк до відповідача 2: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк про визнання недійсним договору оренди за нововиявленими обставинами та просить: скасувати рішення господарського суду Волинської області від 18.06.2013р. по справі № 903/343/13 та зобовязати уповноваженого керівника Луцької міської ради продовжити дію договору оренди землі від 23.02.2010р.

Заявник, як на підставу перегляду рішення, посилається на те, що 12.06.2014р. Вищим адміністративним судом України винесена постанова, де позовні вимоги фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Луцької міської ради задоволено, визнано не чинним та скасовано рішення Луцької міської ради від 27.10.2011р. № 15/70, в частині підтримання протесту прокурора м. Луцька і скасування рішення Луцької міської ради від 10.02.2010р. № 52/227 "Про надання підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки на умовах оренди для будівництва та обслуговування критої зупинки громадського транспорту з торговим павільйоном за адресою: АДРЕСА_1".

Прокурор міста Луцька в запереченні № 113-6676вих 14 від 18.09.2014р. та представник в судовому засіданні вважає дану заяву ФОП ОСОБА_1 незаконною та необґрунтованою виходячи з наступного:

Рішенням Луцької міської ради від 10 лютого 2010 року № 52/227 "Про надання земельної ділянки на умовах оренди підприємцю ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування зупинки громадського транспорту з торговим павільйоном за адресою АДРЕСА_1" ФОП ОСОБА_1 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування зупинки громадського транспорту з торговим павільйоном за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 0,0030 га. Також, даним рішенням заявниці було надано на умовах оренди на 5 років земельну ділянку (землі житлової та громадської забудови) загальною площею 0,0030 га та доручено Луцькому міському голові укласти договір оренди земельної ділянки на затверджених умовах, а також оформити інші необхідні документи для вчинення цієї угоди.

На підставі зазначеного рішення між Луцькою міською радою та ФОП ОСОБА_1 23 лютого 2010 укладений договір оренди землі, який зареєстрований у Волинській регіональній філії ДІЇ "Центр Державного земельного кадастру" за № 041007700237 від 25 травня 2010 року.

Про неправомірність передачі вказаної земельної ділянки ФОП ОСОБА_1 без проведення земельних торгів встановлено та підтверджено постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013, а також Вищого адміністративного суду України від 12.06.2014.

Таким чином, судами зазначено, що зупинка громадського транспорту з торговим павільйоном є об'єктом дорожнього сервісу, а відтак передача спірної земельної ділянки повинна відбуватись на конкурентних засадах (земельних торгах).

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції надана ФОП ОСОБА_1 земельна ділянка для будівництва та обслуговування критої зупинки громадського транспорту з торговим павільйоном, належала до земель житлової та громадської забудови, зміна цільового призначення ділянки не відбулась. Відповідно до вимог ст. 21 Земельного кодексу України визначено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема, для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Вказані висновки суду підтверджують незаконність винесення рішення Луцької міської ради про надання вказаної земельної ділянки ФОП ОСОБА_1

Просить прийняти рішення про відмову у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Луцька міська рада в запереченні № 3-29/271 від 01.10.2014р. та представник в судовому засіданні заяву ФОП ОСОБА_1 вважає необґрунтованою виходячи з наступного:

Касаційна скарга у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання нечинним та скасування рішення частково задоволено, виходячи з того, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, що встановлено рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частин другої статті 19: статті 144 Конституції України, статті 25, частини 14 статті 46, частин 1, 10 статті 59 Закону Україну самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16 квітня 2009 року за № 7-рп/2009.

Згідно абз.2 п.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" не може вважатися нововиявленою обставиною висновок Конституційного суду України про офіційне тлумачення положень Конституції України та Законів України.

Таким чином, враховуючи позицію Вищого адміністративного суду України викладену у постанові від 12.06.2014 р. відсутні правові підстави для перегляду рішення Господарського суду Волинської області від 18.06.2013 р.

Вимога ОСОБА_1 про поновлення договору оренди земельної ділянки у заяві про перегляд рішення Господарського суду Волинської області є безпідставною та такою, що не стосується предмету спору, виходячи з наступного.

Підсумовуючи вищевикладене, керуючись ст. 216 Цивільного кодексу України, ст.ст. 19, 20, 38, 39, 67, 71, 116, 124, 134 Земельного кодексу України, ст.ст 112, 114 Господарського процесуального кодексу, ст.ст. 1, 16, 17, 18 Закону України "Про автомобільні дороги", ст. 33 Закону України "Про оренду землі", п. 2, 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", п. 2.4., 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", за результатами перегляду судового рішення, просить прийняти ухвалу про залишення рішення без змін.

Господарський суд, розглянувши заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, вивчивши додані до неї документи, заслухавши доводи та заперечення представника відповідача 1, прокурора, вважає, що рішення необхідно залишити без змін у зв'язку з відсутністю обставин, які мали б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, що було прийняте.

Рішенням господарського суду Волинської області від 18.06.2013р. визнано недійсним договір оренди землі від 23.02.2010р., укладений між Луцькою міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, який зареєстрований у Волинській філії ДП "Центр Державного земельного кадастру" за №041007700237 від 25.05.2010р.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.09.2013р. рішення господарського суду Волинської області від 18 червня 2013 року в справі №903/343/13 - залишено без змін.

Заявник - фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м. Луцьк звернувся до господарського суду із заявою про перегляд рішення від 18.06.2013р. у справі № 903/343/13 за нововиявленими обставинами, посилається на те, що 12.06.2014р. Вищим адміністративним судом України винесена постанова, де позовні вимоги фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Луцької міської ради задоволено, визнано не чинним та скасовано рішення Луцької міської ради від 27.10.2011р. № 15/70, в частині підтримання протесту прокурора м. Луцька і скасування рішення Луцької міської ради від 10.02.2010р. № 52/227 "Про надання підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки на умовах оренди для будівництва та обслуговування критої зупинки громадського транспорту з торговим павільйоном за адресою: АДРЕСА_1".

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

Відповідно до статті 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежать виникнення, зміна або припинення прав та обов'язків осіб, які беруть участь у справі.

Виходячи із змісту ст. 112 ГПК України необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

На підставі згаданої статті судове рішення може бути переглянуто за двох умов: істотність нововиявлених обставин і виявлення їх після прийняття судового рішення зі справи. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII ГПК України.

Судом встановлено, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.09.2013р. рішення господарського суду Волинської області від 18 червня 2013 року в справі №903/343/13 - залишено без змін та встановлено, що відповідачем 1 - Луцькою міською радою при прийнятті рішення щодо передачі в оренду вказаної земельної ділянки було порушено норми статтей 19, 20, 38, 39, 67, 71, 116, 124, 134 Земельного кодексу України, статтей 16, 17, 18 Закону України "Про автомобільні дороги".

Постановою Вищого адміністративного суду України від 12.06.2014р. встановлено, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що зупинка громадського транспорту з торговим павільйоном є об'єктом дорожнього сервісу, а відтак передача спірної земельної ділянки повинна відбуватись на конкурентних засадах (земельних торгах).

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, надана позивачу земельна ділянка для будівництва та обслуговування критої зупинки громадського транспорту з торговим павільйоном, належала до земель житлової та громадської забудови, зміна цільового призначення ділянки не відбулась, а відтак вказане є підставою для визнання недійсним рішення від 10 лютого 2010 року відповідно до статті 21 Земельного кодексу України, якою визначено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема, для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Згідно частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Суд вважає безсумнівними встановлені наглядовими судовими інстанціями факти, при цьому ці факти не можуть ставитися судом під сумнів та є такими, які не потребують додаткового доведення зазначених обставин.

При цьому, суд звертає увагу на те, що основним елементом верховенства права, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З огляду на це, суд зауважує, що неприпустимим є існування судового рішення та встановлення фактів, які б суперечили фактам, встановленим судами у вищезазначеній справі.

Дана правова позиція (щодо застосування статті 35 Господарського процесуального кодексу України шляхом визнання фактів, встановлених судовими інстанціями у інших справах такими, що не потребують доказування) висвітлена і в постанові Вищого господарського суду України від 21 листопада 2012 року по справі № 10/28/2011/5003.

Отже, скасування рішення міської ради про підтримку протеста прокурора м. Луцька не є істотною обставиною для розгляду справи за нововиявленими обставинами. Врахування даної обставини судом не є наслідком для прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте, оскільки, скасування даного рішення органу місцевого самоврядування за своєю юридичною суттю не спростовує факти, які були покладені в основу судового рішення. Такий висновок викладений у п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами".

Крім того, обраний заявником спосіб захисту порушеного права у вигляді вимоги "зобов'язання уповноваженого керівника Луцької міської ради продовжити дію договору оренди землі від 23.02.2010 року, укладеного між Луцькою міською радою і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1." не відповідає приписам статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.

Відтак, суд дійшов висновку, що рішення господарського суду Волинської області від 18.06.2013 року №903/343/13 слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 35, 86, 112 - 114 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ухвалив:

Рішення господарського суду Волинської області від 18.06.2013р. у справі № 903/343/13 за позовом прокурора міста Луцька, м. Луцьк до відповідача 1: Луцької міської ради, м. Луцьк до відповідача 2: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк про визнання недійсним договору оренди, залишити без змін.

Суддя П. Р. Слободян