Постанова № 40834601, 07.10.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2014 року Житомир справа № 806/4204/14

категорія 11.5

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Липа В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Житомирська госпрозрахункова стоматологічна поліклініка" Житомирської міської ради до Корольовського відділу Державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції про визнання протиправною відмову,

встановив:

У вересні 2014 року Комунальне підприємство "Житомирська госпрозрахункова стоматологічна поліклініка" Житомирської міської ради звернулося до адміністративного суду з позовом, у якому просить визнати протиправною відмову Корольовського відділу Державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції у знятті арешту з майна, яке належить Комунальному підприємству "Житомирська госпрозрахункова стоматологічна поліклініка" Житомирської міської ради.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні. Позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача просив справу розглянути в письмовому провадженні. Надав відповідну заяву.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи та надані письмові докази, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши положення чинного законодавства, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03 грудня 2003 року постановою державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції було накладено арешт на все майно, що належить ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна", зокрема, на автомобіль марки УАЗ-3152, тип-фургон малотоннажний-В, 1990 року випуску, номер шасі 02923501859, РСА № 115860.

06.08.2014 року Комунальним підприємством "Житомирська госпрозрахункова стоматологічна поліклініка" Житомирської міської ради було подано заяву до Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції заяву про зняття з-під арешту автомобіля марки УАЗ-3152, тип-фургон малотоннажний-В, 1990 року випуску, номер шасі 02923501859, РСА № 115860 та повернення його йому, як законному власнику.

08.08.2014 року Корольовським відділом державної виконавчої служби Житомирського міського управління було відмовлено підприємству в знятті арешту на вказаний автомобіль та рекомендовано звернутися до суду.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

У відповідності із ч. 1 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження", сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Нормами ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Виходячи зі змісту наведеної норми Закону, право на звернення до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту належить особі, яка вважає себе власником спірного майна.

Наведене свідчить про те, що, розглядаючи такий позов, суд повинен повно та всебічно встановити обставини, на які посилається позивач, щодо виникнення права власності на спірне майно, і ці обставини позивач повинен довести належними та допустимими доказами відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 1 ст. 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року N 1388 (далі - Правила), власники транспортних засобів зобов'язані зареєструвати їх в органах Державної автоінспекції Міністерства внутрішніх справ України. При цьому прізвище, ім'я, по батькові або найменування юридичної особи - власника (співвласника) транспортного засобу вказуються у свідоцтві про реєстрацію такого транспортного засобу. Експлуатація транспортних засобів, не зареєстрованих у підрозділах Державної автоінспекції, забороняється.

Доказами, що підтверджують правову підставу володіння автомобілем, можуть бути свідоцтво про реєстрацію автомобіля або документ, що підтверджує право користування та (або) розпорядження вказаним автомобілем, і виданий на період дії такого документа тимчасовий реєстраційний талон.

На підтвердження права власності позивача на автомобіль марки УАЗ-3152, тип-фургон малотоннажний-В, 1990 року випуску, номер шасі 02923501859, РСА № 115860 надано суду копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії РСА № 115860 від 31.03.2006 року, згідно якого власником зазначеного автомобіля є Комунальне підприємство "Житомирська госпрозрахункова стоматологічна поліклініка" Житомирської міської ради.

Враховуючи, що позивачем надано докази права власності на автомобіль марки УАЗ-3152, тип-фургон малотоннажний-В, 1990 року випуску, номер шасі 02923501859, РСА № 115860, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог Комунального підприємства "Житомирська госпрозрахункова стоматологічна поліклініка" Житомирської міської ради.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірності своїх дій.

Таким чином, суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені доказами наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 86, 128, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Житомирська госпрозрахункова стоматологічна поліклініка" Житомирської міської ради задовольнити.

Визнати протиправною відмову Корольовського відділу Державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції у знятті арешту з майна, яке належить Комунальному підприємству "Житомирська госпрозрахункова стоматологічна поліклініка" Житомирської міської ради.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Липа