Ухвала суду № 40833534, 25.09.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 126/1945/14-к

Провадження №11-кп/772/657/2014 Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Жарун А. П.

Доповідач : Сілаков С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2014 р. м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого Сілакова С.М.,

суддів: Рупака А.А., Мішеніної С.В.

за участю секретаря Міхневич І.А.

прокурора Миколайчука Д.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження за апеляційною скаргою законного представника ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 на ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 25 червня 2014 року якою до

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3

року народження, уродженця та жителя

м. Бершадь Вінницької області., АДРЕСА_1

одруженого, не працюючого, раніше не

судимого,

застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді примусового лікування у психіатричній лікарні з посиленим режимом нагляду.

В с т а н о в и в:

Відповідно до ухвали суду відносно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 застосовано примусові заходи медичного характеру, у вигляді примусового лікування у психіатричній лікарні з посиленим режимом нагляду. Суд прийшов до такого висновку, оскільки він вчинив суспільно-небезпечне діяння, заподіявши малолітньому ОСОБА_4 з необережності середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке мало місце 27 серпня 2013 року приблизно о 15 годині на площі імені Леніна в м. Бершадь Вінницької області. Відповідно до висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи від 22 травня 2014 року № 33 ОСОБА_3 на момент скоєння злочину та в теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у вигляді помірної розумової відсталості з поведінковими порушеннями. Не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_3 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді примусового лікування у психіатричній лікарні із посиленим режимом нагляду.

В апеляційній скарзі законний представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду як незаконну та необґрунтовану та закрити кримінальне провадження відносно її онука ОСОБА_3 В своїй апеляції звертає увагу, що ухвала суду суперечить вимогам ст.124 Конституції України, згідно якої судові рішення ухвалюються іменем України. Ухвала не вмотивована, в ній зокрема, відсутня мотивація того, що ОСОБА_3 є суспільно небезпечною особою і потребує примусового лікування в спеціальному медичному закладі. Її онука є недієздатним, інвалідом з дитинства, хвороба його невиліковна, а отже немає самої потреби у примусовому лікуванні. Не взяв суд до уваги і думку потерпілої сторони та взагалі розглянув кримінальне провадження незаконним складом, адже суддя Жарун А.П. в свій час розглядав цивільну справу стосовно ОСОБА_3, визнавши його недієздатним. Також невідомо з яких причин суд обрав вид медичного закладу з посиленим наглядом.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора Миколайчика Д.Г. щодо законності судового рішення, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали судового провадження, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Висновок суду про необхідність застосування до ОСОБА_3 примусових заходів медичного характеру ґрунтується на вимогах закону, зокрема, ст.92 КК України, яка передбачає поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчинення нею суспільно небезпечних діянь. Судом встановлено, і це не заперечується апелянтом, ОСОБА_3 скоїв суспільно небезпечне діяння, а саме з необережності спричинив малолітньому ОСОБА_4 тілесні ушкодження середньої тяжкості. Судом встановлено, що це суспільно небезпечне діяння він скоїв в стані неосудності, що теж не заперечується апелянтом. Таким чином у суду першої інстанції були всі підстави застосувати примусові заходи медичного характеру.

Стаття 94 КК України передбачає види примусових заходів медичного характеру. Вказана норма містить три критерії, які суд має врахувати при призначені певного виду примусових заходів медичного характеру. Крім двох, вищевикладених: юридичного та медичного критеріїв, необхідно також визначити - соціальний критерій - ступінь небезпечності психічного хворого для себе чи інших осіб, який на думку ОСОБА_2 відсутній.

Але з такою думкою погодитись не можна. Ступінь небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб містить оцінку: суспільної небезпеки вчиненого діяння, характеру вчиненого, настання певних негативних наслідків, психічний стан хворого на момент розгляду справи, небезпечність хворого для оточуючих.

ОСОБА_3 вчинив суспільно небезпечне діяння, яке стало підставою для проведення стаціонарної судово-медичної експертизи. Як вбачається з її описової частини ОСОБА_3 є інвалідом з дитинства, має 2 групу інвалідності по психічному захворюванню. Батьків немає, проживає з бабусею. Кожний рік, починаючи з 2004 року ОСОБА_3 обстежувався районним психіатром та лікарями обласної медико-педагогічної комісії, які відмічали доступність контакту з ним, але вказували на досить низький інтелектуальний рівень, констатуючи, помірну розумову відсталість. По мірі дорослішання ОСОБА_3 стає більш агресивним, непередбачуваним, про що свідчить його поведінка в умовах стаціонару дитячого відділенні Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. акад. О.І.Ющенка, куди він поступав в кінці 2007 році у супроводі ОСОБА_2, яка теж відмічала в його поведінці збудливість, дратівливість, агресивність. Про його таку поведінку досить детально вказано в характеристиці Джулинської допоміжної школи-інтернату, де ОСОБА_3 проходив навчання. При повторному перебуванні в цій лікарні в листопаді-грудні 2012 року відмічається ще більш неадекватна поведінка. Знову відмічається дратівливість, збудливість, агресивність. «У відділенні лаявся, погрожував медичному персоналу фізичною розправою. Негативістичний, злобний, демонстративний, дураковатий». Всі ці риси відмічаються і при проведенні експертизи по даному кримінальному проваджені.

Аналізуючи в цілому викладене слід вказати, що скоєння ОСОБА_3 суспільно небезпечного діяння(злочину) є логічним результатам його непередбачуваної агресивної поведінки на фоні хронічного психічного захворювання, що робить його небезпечним для оточуючих, а від так застосування до нього примусових заходів медичного характеру є виправданим.

Стосовно інших порушень закону, які на думку ОСОБА_2 мали місце, при винесені ухвали суду слід вказати наступне. Ухвала суду відносно ОСОБА_3 є законною, вона ухвалена іменем України, професійним суддею, як того вимагає ст.124 Конституції України, незалежно від того, чи зазначено про це у хвалі суду, чи ні.

Щодо думки потерпілого, то в даному випадку, виходячи із специфіки прийняття рішення, вона не є вирішальною та до уваги не приймається.

Щодо незаконного складу суду. Розгляд суддею Жаруном А.П. цивільної справи про визнання ОСОБА_3 недієздатним, не є підставою, яка унеможливлює його участь в розгляді даного кримінального провадження.

Вид примусового заходу медичного характеру, визначений ОСОБА_3 експертною комісією, відповідає вимогам ст. 94ч.4 КК України.

За таких обставин підстав для скасування ухвали суду не має.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу законного представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 25 червня 2014 року щодо ОСОБА_3 - без змін.

Ухвала набуває законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

З оригіналом згідно