Ухвала суду № 40833020, 24.09.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2014 р.м.ОдесаСправа № 1570/797/2012

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Колесниченко О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О. Шеметенко Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до підрозділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, зобов'язання відновити виконавче провадження, зобов'язання звернутись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження в порядку цивільного судочинства, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Постановою від 13 листопада 2012 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Одеський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до підрозділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, зобов'язання відновити виконавче провадження, зобов'язання звернутись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження в порядку цивільного судочинства.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до порушення норм матеріального і процесуального права та неправильного вирішення справи.

Підрозділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області письмових заперечень на апеляційну скаргу не надав.

Ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області перебувало виконавче провадження з виконання посвідчення № 64, виданого комісією з трудових спорів ДП «Державний інститут по проектуванню підприємств по переробці плодоовочевової продукції «Діпроплодоовочгосп», 08 лютого 2010 року про стягнення з ДП «Державний інститут по проектуванню підприємств по переробці плодоовочевової продукції «Діпроплодоовочгосп» на користь ОСОБА_2 заборгованість із заробітної плати у розмірі 27 069, 79 грн.

18 червня 2010 року державним виконавцем, в порядку статей 3, 18, 20-1, 24 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

24 вересня 2010 року виконавче провадження закінчено на підставі п. 8 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення згідно з виконавчим документом, при цьому на адресу стягувача направлено листа, щодо надання номеру рахунку, на який можливо провести перерахування коштів.

Також суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с. 42).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.04.2011 року (а.с. 39, 41), його син - ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_2. Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з заборгованості з заробітної плати у розмірі 27 069 грн. 79 коп., яка зберігається на депозитному рахунку Головного управління юстиції в Одеській області, та належала спадкодавцю на підставі довідки № 2790-В-1/, виданої Підрозділом примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області 24.02.2011 року (а.с. 43).

З урахуванням вимог ст. ст. 1, 3, 5, 24, п. 8 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин - серпень 2010 року), та того, що посвідчення комісії з трудових спорів № 64 фактично виконано - стягнуті кошти у розмірі 27 069, 79 грн., заходяться на депозитному рахунку Головного управління юстиції в Одеській області,а позивач є спадкоємцем стягувача цих коштів, що підтверджено Свідоцтвом про право на спадщину, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 181 КАС України, відповідачем у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну виконавчу службу», в редакції чинній на час звернення позивача до суду, органами державної виконавчої служби є:

1. Державна виконавча служба України, до складу якої входить відділ примусового виконання рішень.

2. Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень.

3. Районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Таким чином, по цій справі відповідачем може бути лише управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області у зв'язку з тим, що структурний підрозділ органу державної виконавчої служби: відділи примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області - не визначений Законом України «Про державну виконавчу службу» як самостійний орган державної виконавчої служби, що виключає можливість його участі як відповідача у цій справі.

Апеляційний суд встановив, що позивач помилково визначив належним відповідачем по справі підрозділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській.

За правилами статті 52 КАС України суд першої інстанції може здійснити заміну первинного відповідача на належного або залучати належного відповідача як другого відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 КАС України апеляційний розгляд здійснюється за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей встановлених главою 1 розділу IV КАС України.

Головною особливістю є те, що апеляційна інстанція не розглядає справу з початку, а переглядає рішення суду першої інстанції, тобто публічно-правовий спір вже вирішено.

Оскільки ст. 52 КАС України, як наслідок заміни неналежного відповідача чи залучення належного відповідача у якості другого відповідача, передбачає розгляд справи спочатку, апеляційний суд позбавлений такої процесуальної можливості як заміна неналежної сторони.

Таким чином, апеляційному перегляду підлягає справа, відповідачем по якій є неналежний відповідач, та публічно-правовий спір вже вирішено.

Апеляційний суд встановив, що 18 червня 2010 року державним виконавцем, в порядку статей 3, 18, 20-1, 24 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання посвідчення № 64, виданого комісією з трудових спорів ДП «Державний інститут по проектуванню підприємств по переробці плодоовочевової продукції «Діпроплодоовочгосп», 08 лютого 2010 року про стягнення з ДП «Державний інститут по проектуванню підприємств по переробці плодоовочевової продукції «Діпроплодоовочгосп» на користь ОСОБА_2 заборгованість із заробітної плати у розмірі 27 069, 79 грн.

24 вересня 2010 року виконавче провадження закінчено на підставі п. 8 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення згідно з виконавчим документом, на адресу стягувача направлений лист, щодо надання номеру рахунку, на який можливо провести перерахування коштів.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с. 42).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.04.2011 року (а.с. 39, 41), ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_2. Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з заборгованості з заробітної плати у розмірі 27 069 грн. 79 коп., яка зберігається на депозитному рахунку Головного управління юстиції в Одеській області, та належала спадкодавцю на підставі довідки № 2790-В-1/, виданої Підрозділом примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області 24.02.2011 року (а.с. 43).

26 вересня 2011 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси , постановленою в порядку ЦПК України, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження (а.с. 44).

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності прийняття постанови від 24 вересня 2010 року про закінчення виконавчого провадження, оскільки боржник перерахував кошти на депозитний рахунок Головного управління юстиції в Одеській області, що відповідає приписам ч. 1 ст. 44-1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин),що і є підставою для закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 8 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно як до ст. 44-1 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та і ст. 45 (чинній на час апеляційного розгляду справи) Закону України «Про виконавче провадження», за письмовою заявою стягувача - фізичної особи стягнуті грошові суми можуть бути перераховані державним виконавцем на рахунок стягувача в банку або в іншій фінансовій установі чи перераховані на адресу стягувача поштовим переказом.

При цьому зазначені норми прямо забороняють виплачувати стягнуті кошти іншим особам, які не є стягувачами.

При цьому ОСОБА_1 є власником спадкоємцем майна - коштів в розмірі 27 069 грн. 79 коп., які стягнути на користь ОСОБА_2 при примусовому виконанні посвідчення № 64, виданого 08 лютого 2010 року комісією з трудових спорів ДП «Державний інститут по проектуванню підприємств по переробці плодоовочевової продукції «Діпроплодоовочгосп», та які перебувають на депозитному рахунку Головного управління юстиції в Одеській області, що підтверджено Свідоцтвом про право на спадщину.

Відповідно до положень як КАС України так і ЦПК України заміна сторони виконавчого провадження здійснюється як одна з завершальних стадій судового процесу, яка стосується належного виконання судових рішень постановлених чи в адміністративному, чи в цивільному судочинстві, в той час як посвідчення комісії з трудових спорів не є частиною судового процесу, внаслідок чого заміна сторони виконавчого провадження - стягувача на його правонаступника (спадкоємця) в цій ситуації, є неможливою ні за нормами КАС Украйни, ні за нормами ЦПК України.

Оскільки позивач по справі ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2, та власником стягнутих коштів на підставі Свідоцтва про право на спадщину та водночас не стороною виконавчого провадження щодо стягнення коштів, які він успадкував, а чинним законодавством прямо заборонена виплата стягнутих коштів особам, які не є стороною виконавчого провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права. Належним способом захисту порушеного права, за відсутності оспорювання права позивача на спадщину, яка складається з коштів в розмірі 27 069 грн. 79 коп., які стягнути на користь ОСОБА_2 при примусовому виконанні посвідчення № 64, виданого 08 лютого 2010 року комісією з трудових спорів ДП «Державний інститут по проектуванню підприємств по переробці плодоовочевової продукції «Діпроплодоовочгосп», та які перебувають на депозитному рахунку Головного управління юстиції в Одеській області, є звернення позивача до суду з позовними вимогами про зобов'язання органу державної виконавчої служби здійснити перерахування цих коштів на рахунок позивача.

Апеляційний суд в силу вимог ч. 4 ст. 195 КАС України не може розглядати вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції, внаслідок чого суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про правильне вирішення судом першої інстанції спору по суті, та у зв'язку з цим, відповідно до ст. 200 КАС України про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскарженої постанови - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д Домусчі

суддя О.О.Кравець

суддя Л.П.Шеметенко