Постанова № 40833013, 24.09.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/2218/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «ВІКІ» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства «ВІКІ» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за затримку сплати грошового зобов'язання, -

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2013 року приватне підприємство «ВІКІ», звернувшись до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 29 квітня 2013 року № 0002181501, яким застосовані штрафні санкції в сумі 3 998,020 грн., за затримку на 616 днів сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 19 991 грн.

Постановою від 05 червня 2013 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Миколаївський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду, ПП «ВІКІ» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, оскільки затримка сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 19 991 грн. за І півріччя 2010 року, виникла внаслідок самовільної зміни податковим органом призначення платежу за платіжними дорученнями в рахунок погашення податкового боргу, в яких призначення платежу зазначено «податок на прибуток підприємства за 2 квартал 2010 р.». Також апелянт зазначає про відсутність податкового боргу на час сплати податкового зобов'язання - серпень 2010 року, та неможливість його встановлення відповідно до відомостей акта камеральної перевірки.

ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби надала письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.

Ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції встановив, що в період з 12.08.2010р. по 24.09.2010 р. позивачем, відповідно до зазначеного в платіжних документах призначення платежу (платіжні доручення: №1941 від 12.08.2010р. на суму 2500,00грн.; №132 від 13.08.2010р. на суму 2500,00грн.; №1975 від 17.08.2010р. на суму 5000,00грн.; №1981 від 18.08.2010р. на суму 5000,00грн.; №1999 від 19.08.2010р. на суму 5039,00грн.; №2265 від 24.09.2010р. на суму 50,00грн.), сплачено податок на прибуток.

Також суд першої інстанції встановив, що кошти за платіжними дорученнями - №1941 від 12.08.2010р., №132 від 13.08.2010р., №1975 від 17.08.2010р., №1981 від 18.08.2010р., №1999 від 19.08.2010р., №2265 від 24.09.2010р., що адресовані суб'єктом господарювання (призначення платежу, зазначене в платіжних документах) в рахунок погашення податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2 квартал 2010 року, правомірно зараховані контролюючим органом в рахунок податкового боргу попередніх періодів, наявність якого позивач не оспорював. Зарахування поточних платежів в рахунок існуючого податкового боргу за попередні періоди здійснюється контролюючим органом за допомогою програмного забезпечення в автоматичному режимі

16 квітня 2013 року ДПІ проведено камеральну перевірку податкової звітності ПП «ВІКІ» з податку на прибуток за звітний податковий період - півріччя 2010 року. Предметом перевірки є декларація з податку на прибуток №9003199741 від 09.08.2010р..

В ході проведення камеральної перевірки контролюючий орган встановив, що кількість днів затримки сплати податку на прибуток по декларації №9003199741 від 09.08.2010р. складає 616 днів (граничний термін сплати - 19.08.2010р., фактично сплачено - 26.04.2012р. - дата надходження платежу, яким був погашений борг попередніх періодів).

При цьому суд першої інстанції встановив, що наявність у суб'єкта господарювання податкового боргу (станом як на серпень 2010 року, так і на квітень 2012 року), в тому числі з податку на прибуток, підтверджено податковими повідомленнями-рішеннями про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток, які на момент прийняття граничного терміну сплати зобов'язань по декларації з податку на прибуток №9003199741 від 09.08.2010р. були узгодженими (податковим боргом), що в свою чергу підтверджено ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду про залишення без розгляду позовної заяви по справі №2а-2424/10/1470 про оскарження податкового повідомлення-рішення від 10.09.2009р. №0000822301/0 (ухвала набрала законної сили), обліковою карткою платника податків (ПП «Вікі»), довідкою розрахунків з бюджетом, договором про розстрочення податкового боргу.

За результатами перевірки контролюючий орган склав акт камеральної перевірки №1160/151/24055786, в якому міститься висновок про порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки податковий орган 29 квітня 2013 року прийняв податкове повідомлення-рішення №0002181501, яким позивачу, на підставі статті 126 ПК України, визначено податкове зобов'язання - штраф в сумі 3 998,20 грн., за затримку на 616 календарних днів сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 19 991 грн.

Провівши системний аналіз положень п.7.7. ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 1.6 Інструкції про порядок ведення органами Державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року N276, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.08.2005р. за N843/11123, враховуючи вимоги та положення п.п. 14.1.265. п. 14.1 ст. 14, п. 87.9. ст.87, ст. 126 Податкового кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність зарахування контролюючим органом поточних платежів в рахунок податкового боргу з податку на прибуток який виник раніше.

Також суд першої інстанції зазначив, що визначення позивачем в платіжному дорученні цільове призначення платежу (податок на прибуток за 2 квартал 2010 року) при наявності непогашеного податкового боргу, що виник раніше, не має правового значення, оскільки при наявності у суб'єкта господарювання податкового боргу зарахування сплачених коштів (в рахунок боргу) проводиться згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга може бути задоволена.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що підставою для застосування до позивача оспорюваних сум штрафних санкцій став факт спрямування податковим органом в серпні - вересні 2010 року сплачуваних позивачем сум на оплату поточних зобов'язань в рахунок погашення його податкового боргу за минулі періоди всупереч визначеному позивачем призначенню платежу.

Відмовляючи у задоволенні цього позову, суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що право визначати призначення платежу відповідно до законодавства України (чинного у 2010 році) належить виключно платнику. Встановлена ж пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на час здійснення платежів) рівність бюджетних інтересів, яка зводиться до того, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, не позбавляє платника як права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 цього ж Закону, так і обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону.

Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків. Відповідно, названим Законом не визначено серед заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, пункт 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не надавав податковому органу право змінювати призначення платежу, самостійно визначене платником податків.

За таких обставин у податкового органу у серпні-вересні 2010 року відсутні правові підстав для зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податку, та як наслідок відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій з вказаних підстав, що свідчить про незаконність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27 жовтня 2009 року N 21-1326во09.

Також апеляційний суд вважає помилковим посилання податкового органу на положення п. 87.9 ст. 87 ПК України, оскільки зарахування контролюючим органом поточних платежів, які мають цільове призначення, в рахунок податкового боргу з податку на прибуток який виник раніше, було здійснено у 2010 році, а зазначена норма ПК України немає зворотної дії у часі.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, це є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування оскарженої постанови та ухвалення нової - про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України ПП «ВІКІ» мають бути відшкодовані витрати понесені зі сплатою судового збору у загальному розмірі 172,70 грн. (а.с. 3, 66)

Керуючись ст. ст. 94, 195, п. 1 ч. 1 ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ст. ст. 207, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «ВІКІ» задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року скасувати та ухвалити нову постанову.

Адміністративний позов приватного підприємства «ВІКІ» задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової служби у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служи від 29 квітня 2013 року № 0002181501 про застосування штрафних санкцій в сумі 3 998,020 грн., за затримку на 616 днів сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 19 991 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «ВІКІ» (ідентифікаційний код юридичної особи 24055786, місцезнаходження юридичної особи: 54055, Миколаївська область, м. Миколаїв, вулиця 5 Слобідська, будинок 110) у відшкодування понесених судових витрат 172,70 грн. (сто сімдесят дві гривні 70 коп.).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д Домусчі

суддя О.О.Кравець

суддя Л.П.Шеметенко