Постанова № 40832852, 07.10.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 жовтня 2014 р. №820/14358/14

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Ільницької І.Л.

представників : позивача - Ковкіна О.В., відповідача - Піскун В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові справу за адміністративними позовом Українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю "Пірана" до Основ'янської об'єднаної державнаї податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Українсько-болгарське товариство з обмеженою відповідальністю "Пірана" , з адміністративним позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області , в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0001532205 від 25.06.2014 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу про вчинення ним порушень є помилковими, не доведеними належними доказами і спростовуються первинними документами підприємства, наполягав на правильності обчислення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в письмових запереченнях та представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував з посиланням на матеріали перевірки та стверджував, що оскаржуване рішення винесене у відповідності до норм діючого законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позов просив задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, просив відмовити в задоволені позову з підстав, що зазначені в запереченнях на адміністративний позов та матеріалах перевірки.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Позивач, УБ ТОВ «Пірана» пройшло передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) знаходиться на обліку в Основ'янській ОДПІ м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Основ'янською ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена позапланова виїзна документальна перевірка УБ ТОВ «Пірана» з питань реальності та повноти відображення в обліку з контрагентом ТОВ «Б.К. Борисфен» за лютий 2014р., за результатами якої складено акт № 2047/20-38-22-05-08/2269101 від 12.06.2014р.

На підставі акту перевірки, враховуючи письмові пояснення відповідача про допущення технічної описки у даті прийняття податкового повідомлення рішення Основ'янською ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001532205 від 25.06.2014р..

Як з'ясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті перевірки № 2047/20-38-22-05-08/2269101 від 12.06.2014р. висновки відповідача про порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України,, в наслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 107818 грн.

Вказані висновки відповідача ґрунтуються на висновках акту про неможливість проведення перевірки ТОВ «Б.К. Борисфен» щодо дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2012р. по 28.02.2014р. № 165/22-2-38007086 від 04.04.2014р., складеного Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області.

В межах адміністративного оскарження рішенням Головного управління Міндоходів у Харківській області про результати розгляду скарги № 4817/10/20-4010-04-17 від 23.07.2014р. оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001532205 від 25.06.2014р. залишено без змін.

Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з такого.

Згідно з матеріалами справи між позивачем, УБ ТОВ «Пірана» (замовник) та ТОВ «Б.К. Борисфен» (виконавець) було укладено договір № 005/14 від 27.01.2014р. про надання послуг з технічного обслуговування обладнання. Згідно п 1.1.,1.2 договору виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги по технічному обслуговуванню виробничого обладнання. Технічне обслуговування обладнання включає профілактичний ремонт, поточний та капітальний ремонт. Місце надання послуг м. Харків Естакадний в'їзд 3а.

На виконання умов договору надано послуги на загальну суму 646910,00 грн., що підтверджується актами приймання-передавання наданих послуг № ОУ-0228/09 від 28.02.2014р., № ОУ-0227/02 від 27.02.2014р., № ОУ-0225/12 від 25.02.2014р., № ОУ-0221/03 від 21.02.2014р., № ОУ-0220/01 від 20.02.2014р., № ОУ-0219/02 від 19.02.2014р., № ОУ-0218/03 від 18.02.2014р., № ОУ-0217/01 від 17.02.2014р., № ОУ-0212/05 від 12.02.2014р., № ОУ-0211/02 від 11.02.2014р., № ОУ-0207/02 від 07.02.2014р., № ОУ-0205/03 від 05.02.2014р., № ОУ-0204/01 від 04.02.2014р., податковими накладними №51 від 04.02.2014р., №52 від 05.02.2014р., №53 від 07.02.2014р., №54 від 11.02.2014р., №55 від 12.02.2014р., №56 від 17.02.2014р., №57 від 18.02.2014р., №58 від 19.02.2014р., №59 від 20.02.2014р., №60 від 21.02.2014р., №61 від 25.02.2014р., №62 від 27.02.2014р., №63 від 28.02.2014р., кошториси на проведення робіт з технічного обслуговування №1 від 28.01.2014р., №2 від 31.01.2014р., №3 від 31.01.2014р., №4 від 03.02.2014р., №5 від 04.02.2014р., №6 від 05.02.2014р., №7 від 07.02.2014р., №8 від 10.02.2014р., №9 від 11.02.2014р., №10 від 12.02.2014р., №11 від 14.02.2014р., №12 від 17.02.2014р., №13 від 18.02.2014р.

УБ ТОВ «Пірана» за отримані від ТОВ «Б.К. Борисфен» послуги на загальну суму 646910,00 грн. розрахувалося в сумі 401910,00 грн., з яких 75340,00 грн. перерахувало на рахунок ТОВ «Б.К. Борисфен» , що підтверджується платіжним дорученням №1096 від 04.04.2014р., а 326570,00 грн. перерахувало на рахунок ТОВ «ТД Комплект Торг», що підтверджується платіжними дорученнями №1597 від 12.05.2014р., №1779 від 27.05.2014р., №1523 від 07.05.2014р. на виконання умов договору про переведення боргу № 14-04/14 від 14.04.2014р.

Кошториси на проведення робіт з технічного обслуговування за договором № 005/14 від 27.01.2014р.,, складалися виконавцем на підставі складених УБ ТОВ «Пірана» дефектних актів від 21.01.2014р., 27.01.2014р., 24.01.2014р., 03.02.2014р., 04.02.2014р., 05.02.2014р., 07.02.2014р., які містяться в матеріалах справи.

Наявність виробничих потужностей за адресою м. Харків Естакадний в'їзд 3а підтверджується Свідоцтвом про право власності на нежитлові будівлі, копіями технічних паспортів та експлікацій до них, а також паспортами та технічною документацією на обладнання. В розділах щодо технічного обслуговування обладнання передбачений як щодобовий контроль так і з періодичністю в декілька днів, тижнів, місяців (до 6) в залежності від вузлів та агрегатів. З наданих представником позивача пояснень випливає, що власних працівників УБ ТОВ «Пірана» з технічного обслуговування обладнання вистачає лише для контролю та оперативного супроводження нормальної роботи, а для поточного ремонту регулярно залучалися сторонні контрагенти.

З наданої до суду податкової декларації з ПДВ за лютий 2014 року вбачається, що до складу податкового кредиту були включені податкові накладні отримані від ТОВ «Б.К. Борисфен» у лютому 2014 року.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено та актом перевірки не встановлено.

Правила обрахування розміру податкового кредиту з податку на додану вартість у регламентовані п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, яким передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з п.п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит -це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договору, актів виконаних робіт та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що виконавець послуг, щодо якого відповідачем оспорюється право позивача на податковий кредит з ПДВ на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований в установленому законом порядку, знаходився на обліку в податковому органі, мав статус платника ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання угоди, докази що спростовують ці обставини відповідачем до суду не надано.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти правильності оформлення всіх податкових накладних, які виписувалися контрагентом позивача та на підставі яких позивач скористався правом на формування податкового кредиту.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за названим договором про надання послуг іншого результату, ніж отримання послуг. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарської операції за цим договором про надання послуг, за правилами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач до суду не подав, а судом самостійно таких доказів не виявлено.

Факт отримання послуг підтверджується документально первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду а саме: договором про надання послуг, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями щодо проведених розрахунків.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам.

Як вбачається з акту перевірки, в ході перевірки для доведення недотримання суб'єктом підприємницької діяльності вимог Податкового кодексу України відповідач посилається лише на акт про неможливість проведення перевірки ТОВ «Б.К. Борисфен» № 165/22-2-38007086 від 04.04.2014р..

При цьому суд зазначає, що акт про неможливість проведення перевірки з огляду на положення Податкового кодексу України лише фіксує факт неможливості вчинення дій з проведення перевірки та не може містити висновку щодо відсутності факту здійснення господарської діяльності, оскільки перевірка при цьому не проводилась та первинні документи не досліджувались.

Доказів визнання недійсним в установленому законом порядку договору № 005/14 від 27.01.2014р., укладеного між УБ ТОВ «Пірана» та ТОВ «Б.К. Борисфен» або прийняття компетентним органом рішення про порушення кримінальної справи за результатами складеного акту до суду відповідачем не подано.

Ст. 16 Податкового кодексу України передбачає, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином формування податкового кредиту платника ПДВ здійснено відповідно до пп.198.3 , 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції передбаченої п.п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

З огляду на викладене, вимога позивача про скасування податкового повідомлення-рішення №0001532205 від 25.06.2014р. обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 7-11, 71, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю "Пірана" до Основ'янської об'єднаної державнаї податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0001532205 від 25.06.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код 37999628, банк ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011) на користь Українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю "Пірана" (код ЄДРПОУ 22699101, адреса: м. Харків, в'їзд Естакадний б. 3-а) судові витрати у розмірі 323,45 (триста двадцять три гривні 45 копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 10 жовтня 2014 року.

Суддя Волошин Д.А.