Ухвала суду № 40832474, 26.05.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/8718/13-ц 26.05.2014 26.05.2014 26.05.2014

Провадження № 22-ц/784/1560/14 Головуючий по першій інстанції: Тихонова Н.С.

Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду: Кутова Т.З.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2014 року м.Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої судді: Кутової Т.З.,

суддів: Буренкової К.О., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання: Свіщуком О.В., за участі: представника позивача Чаленка В.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9 квітня 2014 року за позовом

Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ)

«Райффайзен Банк Аваль»

до

ОСОБА_4, за участю третьої особи

ОСОБА_6

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2013 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В позові зазначено, що між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (далі - Банк) та ОСОБА_6 21 грудня 2007 року укладено генеральний кредитний договір про надання кредитних коштів в порядку і на умовах визначених договорами. 26 жовтня 2012 року в рамках вказаної генерального договору сторони уклали кредитний договір на підставі якого відкрито відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування 5 400 000 грн. із строком повернення грошей до 18 жовтня 2013 року та сплатою 22,5 % за користування креди тними коштами.

В забезпечення вказаних кредитних зобов'язань 9 грудня 2010 року Банком укладено з ОСОБА_4 договір іпотеки, за яким останній передав в іпотеку належний йому нежитловий об'єкт по АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що позичальником кредитні зобов'язання не було виконано, банк просив задовольнити його вимоги та в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором, яка станом на 1 липня 2013 року становить 5832 612 грн. 43 коп., звер нути стягнення на вказаний об'єкт іпотеки шляхом проведення при людних торгів у межах процедури виконавчого провадження, встано вивши початкову ціну на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяль ності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час прове дення виконавчих дій на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9 квітня 2014 року вказані позовні вимоги задоволені.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 просить вказане рі шення суду скасувати, а по справі ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір нарахованих Банком відсотків, пені та штрафу до 1000 грн., посилаючись на те, що районний суд безпідставно відхи лив заявлене ним клопотання з цього приводу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, дослідивши надані докази та переві ривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах до водів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, ко легія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зо бов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за ос новним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпо теки.

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, 26 жовтня 2012 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 010/42-0-2/12-114 в рамках генерального кредитного договору № 010/01-02/07-104 від 21 грудня 2007 року, за умовами якого, банк, як кредитор, зобов'язався надати кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредиту вання 5400000 грн. , а ОСОБА_6, яка є третьою особою у справі, як позичальник зобов'язалася використати його за цільовим призна ченням і здійснити повне погашення заборгованості в межах стро ку кредиту до 18 жовтня 2013 року шляхом здійснення визначе них договором щомісячних платежів та сплатити 22, 5 % відсотки за користування кредитними коштами (а.с.15-18).

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань за вказаною кредитною лінією перед Банком останній уклав з ОСОБА_4 до говір іпотеки від 9 грудня 2010 року, за умовами якого кредитодавцю передано в іпотеку нежитловий об'єкт, що належить на праві вла сності відповідачу та розташований по АДРЕСА_1 та складається з декількох споруд (а.с. 7-8).

Положеннями ст. 526, 530 ЦК України встановлено, що зо бов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства , з дотриманням строку (терміну) його виконання , якщо такий встановлено зо бов'язанням.

Проте, в порушення вказаних вимог закону позичальником було допущено невиконання взятих на себе зобов'язань, в зв'язку з чим станом на 1 липня 2013 року виникла заборгованість за кредитни ми зобов'язаннями на загальну суму 5832 612 грн. 43 коп., яка складається з 5 400 000 грн. борг за тілом кредиту, 389 465 грн. 75 коп. відсотки за користування кредитом за період з 27 лютого 2013 року по 1 липня 2013 року, 6868 грн. 66 коп. - пеня за прострочення сплати відсотків за період з 29 березня 2013 року по 1 липня 2013 року та 36278 грн. 02 коп. - штраф за нецільове використання кре диту. А з урахуванням сплати боржником 100 грн. на погашення бор гу, загальна сума заборгованості складає 5 832 512 грн. 43 коп. (а.с.40-41).

Відповідно до ч. І ст. 11 Закону «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржни ком основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпоте ки.

Положеннями ст. 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником ос новного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої ви моги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ст. 35 Закону «Про іпотеку» у разі порушення основного зо бов'язання та умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпо- текодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмо ву вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушено го зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї ви моги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотеко держателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звер нення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Письмову вимогу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до боржника та іпотекодавця, відповідача по справі про сплату заборгованості в розмірі та із складовими, які зазначені по даній справі направлено 2 серпня 2013 року та отримано відповідачем (а.с. 5, 6).

Стаття 39 закону України «Про іпотеку» передбачає обов'язковість зазначення в рішенні суду способу реалізації предмета іпотеки в разі задоволення позову судом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи викладене, районний суд дійшов висновку про те, що внаслідок порушення кредитних зобов'язань боржником ОСОБА_6, виникла заборгованість за кредитним договором в зазначеній вище сумі та задовольнив позовні вимоги і звернув стяг нення на майно передане в іпотеку зазначивши порядок його реалі зації та встановлення ціни.

В суму заборгованості, судом також, відповідно до положень ст. 1048, 611 ЦК України та умов договору, включено нараховані кредитором відсотки за користування кредитом в сумі 389 465 грн. 75 коп. за період з 27 лютого 2013 року по 1 липня 2013 року, 6868 грн. 66 коп. пені за прострочення сплати відсотків за період з 29 березня 2013 року по 1 липня 2013 року та 36278 грн. 02 коп. штрафу за нецільове використання кредиту.

Відповідно до положень ч. З ст. 551 ЦК України за рішенням суду, може бути зменшений розмір не устойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин , які ма ють істотне значення.

Як видно з наданого розрахунку позивача розмір неустойки є значно меншим за заборгованість за тілом кредиту та процентами, тому у суду відсутні були підстави для застосування вказаних положень закону.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд безпідставно не задовольнив його клопотання та не зменшив розмір відсотків, пені та штрафу до 1000 грн, в зв'язку з кризовими явищами в економіці країні, не заслуговують на увагу, оскільки обставини на які посилається апелянт, як на істотні не є конкретно визначеними, а тому і не можуть вважатись істотними, в зв'язку з чим і вказана норма не підлягає застосуванню.

Крім цього положення вказаної статті не стосуються зменшення нарахо ваних процентів за користування кредитом, оскільки їх сплата є обов'язком сторони у договорі, а не неустойкою.

Вимог та обгрунтованих доводів щодо спростування зазначеною позива чем заборгованості за кредитним договором апеляційна скарга не містить.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішен ня суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія дійшла висновку про відсутність підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Ленінсь кого районного суду м. Миколаєва від 9 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча:

Судді