Ухвала суду № 40832470, 06.10.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/10610/14-ц 06.10.2014 06.10.2014 06.10.2014

Провадження №22-ц/784/2601/14

Провадження №22-ц/784/2601/14 Головуючий у першій інстанції Подзігун Г.В.

Доповідач в апеляційній інстанції Серебрякова Т.В.

УХВАЛА

Іменем України

06 жовтня 2014 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Лисенка П.П.

суддів - Кушнірової Т.Б.,Серебрякової Т.В.,

з секретарем судового засідання Кудра В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

публічного акціонерного товариства «Терра Банк»

на ухвалу судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 18 серпня 2014 року про відкриття провадження у справі

за позовом

ОСОБА_3

до публічного акціонерного товариства «Терра Банк»

про повернення банківського вкладу,

ВСТАНОВИЛА:

15 серпня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Терра Банк» (далі - ПАТ «Терра Банк») про повернення банківського вкладу.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 06 червня 2014 року він уклав договір банківського вкладу (депозиту) №ДР-146998:980 з ПАТ «Терра Банк», на виконання якого розмістив в банку на вкладному (депозитному) рахунку грошові кошти в сумі 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. строком на 3 місяці з 06 червня 2014 року до 06 вересня 2014 року, з процентною ставкою за вкладом - 26 % річних.

В подальшому, у той же день, а також 26 червня 2014 року між ним та відповідачем укладено у простій письмовій формі ще два договори банківського вкладу (депозиту) за ДР-152626:980 й №ВДД - 147183:840, на суму 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. строком на 7 днів з 26 червня 2014 року до 03 липня 2014 року, з процентною ставкою за вкладом - 21 % річних та на суму 1 039 (одна тисяча тридцять дев'ять) доларів США, строком з 06 червня 2014 року до 05 грудня 2014 року, з процентною ставкою за вкладом - 12 % річних.

07 серпня та 12 серпня 2014 року він звертався до Миколаївської дирекції ПАТ «Терра Банк» з вимогою повернути належні йому грошові кошти, проте отримав відмову, яку банк мотивував неспроможністю виконувати своєчасно та в повному обсязі взяті на себе зобов'язання зі своєчасного, повного і якісного обслуговування рахунків, відкритих клієнтами банку у зв'язку зі складною соціальною та економічною ситуацією, яка наразі триває в країні.

У зв'язку з викладеним, він вимушений звернутися з позовом до відповідача про повернення строкових банківських вкладів (депозиту).

18 серпня 2014 року ухвалою судді Центрального районного суду міста Миколаєва відкрито провадження у даній цивільній справі.

На вказану ухвалу ПАТ «Терра Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просило її скасувати та постановити нову, якою повернути позовну заяву позивачу для подання її до належного суду.

В обґрунтування скарги посилалося на те, що висновок суду про підсудність даної справи Центральному районному суду міста Миколаєва суперечить положенням чинного процесуального законодавства, оскільки позов заявлено не за місцезнаходженням відповідача.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відкриваючи провадження у справі на підставі позовної заяви ОСОБА_3 суддя вважав, що позов підсудний Центральному районному суду міста Миколаєва, оскільки саме на його території знаходиться філія банку, з діяльності якої виник спір.

Колегія суддів не погоджується з висновком районного суду з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.ст.55,124 Конституції України та ст.3 ЦПК України, а також постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд першої інстанції, неухильно дотримуючись норм матеріального та процесуального права, повинен забезпечити їх справедливий, неупереджений та упродовж розумного, але не більш встановленого законом строку розгляд і вирішення з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.3 ст.8 Закону України від 07 липня 2010 року «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі ст.124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою ст.15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (ст.17) або Господарським процесуальним кодексом України (ст.ст.1,12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

В силу ст.107 ЦПК України всі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються судом першої інстанції, якими є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди. Законодавчі акти, які по-іншому визначають суди першої інстанції щодо певних цивільних справ, відповідно до частини третьої ст.2 ЦПК України не можуть бути застосовані.

Питання про підсудність справ визначається ЦПК України, зокрема: розділом II - щодо справ наказного провадження; главою 1 розділу III - щодо справ позовного провадження; розділом IV - щодо справ окремого провадження; розділами VI, VII - щодо заяв (скарг) стягувача, боржника, інших учасників виконавчого провадження, заяв (подання) державного виконавця з питань, пов'язаних з виконанням судових рішень; главами 1 і 2 розділу VIII - щодо клопотань про визнання, звернення до виконання рішення іноземних судів; ст.404 - щодо заяв про відновлення втраченого судового провадження; ст. 414 - щодо справ за участю іноземних осіб.

Дійсно, за ст.109 ЦПК України, яка носить загальний характер, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Альтернативою такому є обставини, виписані у ст.ст.110,111,114 ЦПК України.

При цьому, право вибору між кількома судами, яким підсудна справа, відповідно до ч.14 ст.110 ЦПК України, належить позивачеві. Винятком є справи за позовами, що виникають з приводу нерухомого майна (виключна підсудність), які пред'являються за місцем знаходження майна або основної її частини.

Відповідно до ч.5 ст.110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за місцем проживання споживача або за місцем виконання договору.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 зареєстрований та проживає у квартирі АДРЕСА_1, (а.с.4-5), що є територією Заводського району міста Миколаєва. Тому даний позов міг бути поданий за місцем проживання споживача ОСОБА_3 до Заводського районного суду міста Миколаєва, однак був поданий ним до Центрального районного суду міста Миколаєва.

До того ж, з матеріалів справи вбачається, що місце виконання зобов'язання в укладених сторонами угодах не зазначено, а для застосування положень п.4 ч.1 ст.532 ЦК України також не вбачається підстав.

Окрім того, згідно з ч.7 ст. 110 ЦПК України позови, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням.

Відповідно до ст.95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво та захист інтересів юридичної особи.

Згідно із ст.ст.1,16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» відокремлений підрозділ юридичної особи - це філія, інший підрозділ юридичної особи, що знаходиться поза її місцезнаходженням та виробляє продукцію, виконує роботи або операції, надає послуги від імені юридичної особи, або представництво, що здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Як роз'яснено у п.38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» територіальна підсудність справи за участю філії або представництва юридичної особи визначається відповідно до вимог ч.7 ст.110 ЦПК України також за їх місцезнаходженням, якщо їм надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи (ст.95 ЦК України). Відомості про філію та представництво юридичної особи включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»).

Оскільки філія або представництво юридичної особи діють у межах наданих їм повноважень, то пред'явлення позову за їх місцезнаходженням можливе лише тоді, коли спір випливає саме з їх діяльності.

У разі відсутності у філії або представництва юридичної особи відповідних повноважень та/або коли спір не пов'язаний з їх діяльністю, позовна заява повертається позивачеві для подання до належного суду (ст.115 ЦПК України) або якщо провадження у справі відкрито - передається судом до належного суду (ст. 116 ЦПК України).

Згідно із ст.23 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право відкривати відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) на території України у разі його відповідності вимогам щодо відкриття відокремлених підрозділів, встановленим нормативно-правовими актами Національного банку України.

Тобто, відділення також може бути відокремленим підрозділом банку і може перебувати як на балансі банку, так і на балансі філії.

Положенням про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08 вересня 2011 року № 306, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2011року за № 1203/19941, у тому числі регламентовано порядок відкриття відокремлених підрозділів банків на території України.

Зокрема, як зазначено у п.1.2 Розділу IV цього Положення, банк під час створення відокремлених підрозділів зобов'язаний присвоїти кожному підрозділу внутрішньобанківський реєстраційний код згідно з внутрішньобанківською системою реєстраційної кодифікації. Банк зобов'язаний повідомляти Національний банк про зміни в системі внутрішньобанківської реєстраційної кодифікації філії/відділення, представництва або зміну внутрішньобанківського реєстраційного коду філії/відділення, представництва не менше ніж за 15 робочих днів до часу введення змін.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Терра Банк» про повернення строкових банківських вкладів (депозиту), укладених між ним та відповідачем протягом 2014 року за договором банківських вкладів (депозиту) безпосередньо у Миколаївській дирекції (відділення №28) банку, яка знаходиться у Центральному районі міста Миколаєва по вулиці Фалєєвська, №1. Тобто, позивач звернувся до суду за місцезнаходженням дирекції (відділення) вказаної юридичної особи.

Проте, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців відомості про такий відокремлений підрозділ юридичної особи ПАТ «Терра Банк» як Миколаївська дирекція (відділення № 28) відсутні.

За такого, колегія не вбачає підстав для застосування положень ч.7 ст.110 ЦПК України щодо підсудності справ, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи.

На підставі викладеного, оскаржувана ухвала судді підлягає скасуванню на підставі п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України, а позовна заява з доданими до неї документами підлягає поверненню до суду першої інстанції для повторного вирішення питання про відкриття провадження у справі з врахуванням положень чинного законодавства щодо підсудності.

Керуючись ст.ст.303,312,315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Терра Банк» задовольнити частково.

Ухвалу судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 18 серпня 2014 року про відкриття провадження, постановлену у справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Терра Банк» про повернення банківського вкладу скасувати, а позовну заяву з доданими до неї документами повернути до того ж суду для повторного вирішення питання про відкриття провадження у справі з врахуванням положень чинного законодавства щодо підсудності.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: