Вирок № 40830887, 10.10.2014, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

10.10.2014

ЄУН 331/7697/14-к

Провадження № 1-кп/331/488/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 10» жовтня 2014 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі:

Головуючого - судді Клименко Л.В.

при секретарі судового засідання Владиченко І.В.

за участю: прокурора Єфременко О.В.

потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Зугдіді Грузії, громадянина Грузії, освіта - професійно-технічна, офіційно не працевлаштованого, сімейний стан - не одружений, має на утриманні малолітню дитину, проживає за адресою: АДРЕСА_1, який не має судимості,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення в тому, що 14 травня 2014 року, приблизно о 18 годині 00 хвилин, він, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, знаходячись біля будинку № 40, розташованого по вулиці Героїв Сталінграду в м. Запоріжжі, діючи з корисливих мотивів, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає, згідно свого злочинного умислу, шляхом вільного доступу, проник до автомобілю Хюндай Сантафе, державний номер НОМЕР_1, звідки таємно викрав чоловічу сумку, в якій знаходилося майно, що належить ОСОБА_1, а саме:

- грошові кошти в сумі 19 000 гривень;

- грошові кошти в розмірі 2 200 доларів США, що еквівалентно 28 761 гривня;

- планшет «ipad», вартістю 8 000 гривень;

- мобільний телефон моделі «Nokia», вартістю 600 гривень;

- зарядний пристрій для мобільного телефону та планшету;

- окуляри, вартістю 6 000 гривень;

- wifi-роутер, вартістю 1200 гривень;

- паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_1;

- паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_1;

- технічний паспорт на автомобіль «Хюндай Сантафе» реєстраційний номер НОМЕР_1;

- посвідчення водія на ім'я ОСОБА_1;

- банківські картки «Райффайзен банк Аваль», «Перший Український міжнародний банк»;

- дві картки компанії «СШЕЛ»;

- пакунок з шоколадними цукерками.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_2 заподіяв громадянину ОСОБА_1 матеріальну шкоду на загальну суму 63 561 гривня.

Своїми умисними діями, що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України.

Під час досудового розслідування, 23 вересня 2014 року між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим у кримінальному провадженні ОСОБА_2, на підставі вимог ст. ст. 468, 469 КПК України укладено угоду про примирення, яка відповідно до ч. 1 ст. 474 КПК України разом з обвинувальним актом направлена до суду.

Виходячи зі змісту даної угоди, потерпілий та обвинувачений дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій останнього за ч. 1 ст. 185 КК України, ОСОБА_2 повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.

Згідно даної угоди, сторони погодилися на призначення покарання, яке повинен понести обвинувачений за ч. 1 ст. 185 КК України у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і останній погодився на його призначення. Також вказаною угодою передбачені наслідки її укладання та затвердження, встановлені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним або обвинуваченим.

Згідно із ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.

При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_2 цілком розуміє права, визначені йому п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Потерпілий ОСОБА_1 також розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України.

Прокурор не заперечує проти затвердження угоди про примирення, адвокат наполягає на її затвердженні.

В судовому засіданні суд переконався в тому, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам КПК України та КК України, зокрема вимогам ст. 65 КК України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Підстав для відмови в затвердженні угоди, судом не встановлено.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2 і призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання.

Питання про речові докази вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлений.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоду про примирення від 23 вересня 2014 року, укладену між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України і призначити йому узгоджене сторонами покарання у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

Запобіжний захід, застосований відносно ОСОБА_2 ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21.08.2014 року у вигляді застави, до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Після набрання вироком законної сили, на підставі ч. 11 ст. 182 КПК України, запобіжний захід у вигляді застави - припинити та повернути заставодавцю - ОСОБА_7 заставу в розмірі 24 360 (двадцять чотири тисячі триста шістдесят) гривень 00 копійок, внесену на депозитний рахунок № 37311050000607, відкритий в ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, отримувач платежу ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700 (призначення платежу: застава за підозрюваного ОСОБА_2 від ОСОБА_7), відповідно до квитанції «ПриватБанк» № 129.61.3 від 03.09.2014 року.

Зняти арешт з автомобіля «Mersedes Benz» Е 200, 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03.09.2014 року (т. 2, а.п. 54-55).

Речові докази:

- автомобіль «Mersedes Benz» реєстраційний номер НОМЕР_2, який переданий на відповідальне зберігання старшині Жовтневого РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, відповідно до квитанції у кримінальному провадженні № 12013080020002432 (книга обліку № 1709, порядковий номер 5066) - повернути обвинуваченому ОСОБА_2 за належністю (т. 2, а.п. 52-53, 56);

- планшет «ipad» та чоловіча сумка, які передані на відповідальне зберігання під розписку потерпілому ОСОБА_1 - залишити у ОСОБА_1 за належністю (т. 2, а.п. 57-59).

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України, а саме:

- обвинуваченим - виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. 5-7 ст. 474 КПК України, у тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;

- потерпілим, його представником - з підстав: призначення судом покарання менш суворого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; не роз'яснення наслідків укладення угоди, невиконання судом вимог, встановлених ч. 6-7 ст. 474 КПК України;

- прокурором - з підстав затвердження угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно ч. 3 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Л.В. Клименко