Постанова № 40829678, 06.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2014 р. Справа№ 910/12469/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Новікова М.М.

Зубець Л.П.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: Лазаренко Ю.Г., дов. б/н від 01.10.2014р.

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

Вікторовича

на рішення Господарського суду міста Києва

від 24.06.2014 р.

у справі № 910/12469/13 (судді Сівакова В.В)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Акціонерна

компанія „Київводоканал"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

Вікторовича

про стягнення 877 104,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 877 104,71 грн. заборгованості, яка складається з: 690 120,00 грн. основного боргу, 54 670,74 грн. пені, 73 152,72 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 59 161,72 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про надання юридичних та консалтингових послуг № 419/12/14-09 від 27.10.2009.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/12469/13 від 30.09.2013 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Господарського суду міста Києва № 910/12469/13 від 30.09.2013 позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 910/12469/13 від 10.02.2014 рішення Господарського суду міста Києва № 910/12469/13 від 30.09.2013 скасовано та прийнято нове рішення. яким позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 690 120,00 грн. основного боргу, 54 670,00 грн. пені, 73 152,72 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 59 161,72 грн. - 3% річних.

Не погоджуючись з прийнятими постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 та рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 у справі № 910/12469/13 відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України № 910/12469/13 від 17.04.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 у справі № 910/12469/13 скасовано, справу передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.06.2014р. у справі № 910/12469/13 позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 690 120 (шістсот дев'яносто тисяч сто двадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 73 152 (сімдесят три тисячі сто п'ятдесят дві) грн. 72 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 59 161 (п'ятдесят дев'ять тисяч сто шістдесят одну) грн. 25 коп. - 3% річних, 16 448 (шістнадцять тисяч чотириста сорок вісім) грн. 67 коп. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 24.06.2014р. у справі № 910/12469/13 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

24.09.2014р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 24.06.2014р. у справі № 910/12469/13 без змін.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представники відповідача у судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Судом встановлено, що 27.10.2009 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (замовник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (виконавець) було укладено договір про надання юридичних та консалтингових послуг № 419/12/14-09 (далі - договір).

Згідно розділу 1 договору виконавець зобов'язується надавати замовнику юридичні послуги, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати послуги у передбаченому договором порядку.

Розділом 2 договору встановлено, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання вжити усіх, передбачених чинним законодавством юридичних заходів для захисту інтересів та майнових прав замовника у Вищому господарському суді України при розгляді позову ВАТ "АК "Київводоканал" до АЕК "Київенерго" у справі № 6/444 про встановлення факту припинення дії правочину та визнання недійсною частини угоди.

Відповідно до п. 4.1 договору приймання наданих послуг здійснюється шляхом підписання сторонами акту приймання виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно із п. 4.3 договору вартість послуг, які є предметом цього договору, вказується в додатку 1, який є невід'ємною частиною цього договору та вираховується, як сума завданих чи можливих збитків замовнику, не отриманих належних замовнику коштів, що вчинені діями відповідача.

У відповідності із п. 4.4 договору, оплата послуг за цим договором згідно із загальною вартістю послуг по одній судовій інстанції, здійснюється замовником у наступному порядку:

- 51,12% від загальної вартості послуг сплачується впродовж п'яти календарних днів від дня укладання цього договору.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що у разі прийняття Вищим господарським судом України рішення не на користь замовника, виконавець не має права претендувати на оплату своїх послуг за договором, а також зобов'язується впродовж п'яти робочих днів, з моменту оголошення рішення у справі № 6/444, повернути сплачені замовником кошти одержані за судову інстанцію у цій справі.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.01.2010 позивачем на виконання умов договору було перераховано на рахунок відповідача кошти у розмірі 690 120,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 39 від 22.01.2010.

Матеріали справи свідчать, що за результатами розгляду касаційної скарги ПАТ "АК "Київводоканал" Вищим господарським судом України 02.02.2010 було прийнято постанову у справі № 6/444 не на користь ПАТ "АК "Київводоканал".

04.02.2010 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 419/12/14-09 від 27.10.2009, згідно п. 1 якої сторони погодили змінити розділи 2, 4, 5 п. 5.1 договору та викласти їх в наступній редакції:

Р.2. Згідно з цим договором замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання вжити усіх, передбачених чинним законодавством юридичних заходів для захисту інтересів та майнових прав замовника у Верховному суді України при розгляді позову ВАТ "АК "Київводоканал" до АЕК "Київенерго" у справі № 6/444 про встановлення факту припинення дії правочину та визнання недійсною частини угоди.

Р.4 п. 4.1. Результатом надання юридичних послуг за цим договором є винесення рішення Верховним судом України про передачу справи № 6/444 про встановлення факту припинення дії правочину та визнання недійсною частини угоди на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

4.2. приймання наданих послуг здійснюється шляхом підписання сторонами акту приймання виконаних робіт (наданих послуг).

4.4 вартість послуг, які є предметом цього договору становить 459 880,00 грн., в тому числі ПДВ 76 616,67 грн.

4.5. Послуги виконавця оплачені на рахунок виконавця в розмірі 459 880,00 грн., в тому числі ПДВ 76 616,67 грн.

Р.5. п. 5.1. У разі прийняття Верховним судом України рішення не на користь замовника, виконавець не має права претендувати на оплату своїх послуг за договором, а також зобов'язується впродовж п'яти робочих днів, з моменту оголошення рішення у справі № 6/444, повернути сплачені замовником кошти одержані за цю судову інстанцію.

Також 04.02.2010 сторонами було підписано додаткову угоду № 2 до договору № 419/12/14-09 від 27.10.2009.

В пункті 1 додаткової угоди № 2 зазначено, що у зв'язку з укладенням додаткової угоди № 1 від 04.02.2010 до договору № 419/12/14-09 від 27.10.2009 року про надання юридичних та консалтингових послуг у справі №6/444 за позовом ВАТ "АК "Київводоканал" до АЕК "Київенерго" про встановлення факту припинення дії правочину та визнання недійсною частини угоди, кошти у сумі 459 880, 00 грн. в тому числі ПДВ 76 616,67 грн., які були сплачені Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 по договору № 419/12/14-09 від 27.10.2009, зараховуються як попередня оплата за надання юридичних послуг по додатковій угоді № 1 від 04.02.2010 (представництво інтересів замовника в Верховному суді України у справі № 6/444 за позовом ВАТ "АК "Київводоканал" до АЕК "Київенерго" про встановлення факту припинення дії правочину та визнання недійсною частини угоди).

Згідно із п. 2 додаткової угоди № 2 сторони погодили, що кошти у розмірі 230 240,00 грн. в тому числі ПДВ 38 373,33 грн., сплачені виконавцю на підставі договору № 419/12/14-09 від 27.10.2009, виконавець повертає на розрахунковий рахунок замовника впродовж п'яти робочих днів з моменту підписання даної додаткової угоди.

Спір виник в зв'язку з тим, що Верховний суд України повернув ухвалою касаційну скаргу ПАТ "АК "Київводоканал" у справі № 6/444 без розгляду. Позивач вважає, що відповідач у відповідності з п. 5.1 додаткової угоди № 1 від 04.02.2010 зобов'язаний повернути позивачу кошти у розмірі 459 880,00 грн. Крім того, в порушення п. 2 додаткової угоди № 2 від 04.02.2010 кошти у розмірі 230 240,00 грн. відповідачем також не повернуто.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Вищий господарський суд України скасовуючи рішення та направляючи справу № 910/12469/13 на новий розгляд зазначив необхідність дослідження питання повноважень ОСОБА_4, який підписав акт від 19.08.2010 з боку ПАТ "АК "Київводоканал" та наявність ухвали Верховного Суду України від 19.07.2010 у справі № 6/444 про повернення касаційної скарги ПАТ "АК "Київводоканал".

В матеріалах справи наявна копія акту виконаних робіт від 19.08.2010 за договором № 419/12/14-09 від 27.10.2009, відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого виконавець надав, а замовник прийняв послуги вартість яких складає 690 120,00 грн.

Даний акт з боку ВАТ "Київводоканал" (замовник) підписано директором юридичного департаменту ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності № 645 від 01.12.2009.

Згідно зі ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Стаття 244 Цивільного кодексу України встановлює можливість здійснення представництва за довіреністю.

Відповідно до ст. 246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Наявна в матеріалах справи довіреність № 645 від 01.12.2009 свідчить про те, що директор юридичного департаменту ОСОБА_4 уповноважений представляти інтереси ВАТ "АК "Київводоканал", має право підписувати документи на виконання договорів про надання юридичних та консалтингових послуг, в тому числі акти наданих послуг.

Згідно з п. 1 ст. 247 Цивільного кодексу України строк довіреності встановлюється у довіреності.

Як вбачається з довіреності № 645 від 01.12.2009 вона діє до 31.03.2010.

Відповідно до ст. 248 Цивільного кодексу України містить перелік обставин, за наявності яких представництво за довіреністю припиняється, зокрема у разі закінчення строку довіреності.

За таких обставин, акт виконаних робіт від 19.08.2010 з боку позивача підписаний особою, яка не мала права на вчинення відповідних дій та не може вважатись належним доказом на підтвердження прийняття послуг за договором № 419/12/14-09 від 27.10.2009.

Судом встановлено, що касаційна скарга ВАТ "АК "Київводоканал" № 232 від 01.03.2010 на постанову Вищого господарського суду України від 02.02.2010 у справі № 6/444 повернута Вищим Господарським судом України листом № 03.03-25/1393 від 07.06.2010 без розгляду, з посиланням на рішення Конституційного суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010, згідно якого статус Верховного Суду України не передбачає наділення його законодавцем повноваженнями суду касаційної інстанції щодо рішень вищих спеціалізованих судів.

Як вбачається з матеріалів справи, що касаційна скарга ВАТ "АК "Київводоканал" № 740 від 07.07.2010 подана безпосередньо до Верховного Суду України на постанову Вищого господарського суду України від 02.02.2010 у справі № 6/444 повернута Верховним судом України листом № 3-564с10 від 19.07.2010 без розгляду, оскільки відсутні матеріали справи та витребування справ Верховним Судом України законодавством не передбачено.

Отже, на момент звернення ВАТ "АК "Київводоканал" з касаційною скаргою Верховний Суд України не був уповноважений вирішувати питання стосовно порушення провадження з перегляду судових рішень Вищого господарського суду України без матеріалів справи (лист Верховного Суду України № 3-564с10 від 10.06.2014).

Як зазначалося вище, згідно із п. 5.1 додаткової угоди № 1, сторони передбачили, що у разі прийняття Верховним судом України рішення не на користь позивача, надані відповідачем послуги є фактично безоплатними.

Верховним Судом України не було прийнято жодного позитивного для ВАТ "АК "Київводоканал" рішення у справі № 6/444, а тому надані відповідачем послуги є безоплатними та в силу ст. 904 Цивільного кодексу України, останній має право вимагати у позивача відшкодування йому фактичних витрат, які були зроблені для виконання договору.

Оскільки виконані відповідачем роботи у зв'язку із отриманням негативного рішення суду є безоплатними, на підставі п. 5.1 додаткової угоди № 1, відповідач повинен повернути кошти передбачені п. 4.4 додаткової угоди № 1 в розмірі 459 880,00 грн.

Як зазначалося вище, згідно із п. 2 додаткової угоди № 2 сторони погодили, що кошти у розмірі 230 240,00 грн., сплачені виконавцю на підставі договору № 419/12/14-09 від 27.10.2009, відповідач повертає на розрахунковий рахунок позивача впродовж п'яти робочих днів з моменту підписання даної додаткової угоди, тобто до отримання позитивного чи негативного результату розгляду справи.

Відповідач в порушення умов додаткових угод кошти в сумі 459 880,00 грн. та кошти в сумі 230 240,00 грн., що разом становлять 690 120,00 грн., позивачу не перерахував.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 690 120,00 грн. є обґрунтованими.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 54 670,74 грн. пені суд зазначає наступне.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

Відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, колегія суддів зазначає, що п. 6.2 договору, на який позивач посилається як на підставу нарахування пені, передбачає сплату пені відповідачу у разі прострочення оплати позивачем наданих послуг, а не у разі прострочення повернення відповідачем сплачених йому коштів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає вимоги, що неустойка, в даному випадку пеня, є договірною, отже вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 54 670,74 грн. є безпідставні.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 73 152,72 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 59 161,72 грн. - 3% річних, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 73 152,72 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 59 161,72 грн. - 3% річних.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 24.06.2014р. у справі № 910/12469/13 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 24.06.2014р. у справі № 910/12469/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/12469/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді М.М. Новіков

Л.П. Зубець