Ухвала суду № 40829323, 08.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/1945/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді -Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,

при секретарі Берекет Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Бессарабія-В" до Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Арцизької ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області від 08.02.2014 року: № 0000151500, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 271 427 грн., нараховані штрафні (фінансові) санкції на суму 135 713, 50 грн.; № 0000161500, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 47 120 грн. Позовні вимоги обгрунтовано тим, що Арцизькою ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області проведено виїзну позапланову документальну перевірку правомірності нарахування ПП «Бессарабія-В» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за листопад 2013 року. За результатом проведення перевірки податковим органом були встановлені порушення підприємством вимог податкового законодавства, про що було складено акт перевірки від 30.01.2014 року № 41/15-35434347, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, ПП «Бессарабія-В» звернулись до суду про їх скасування.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 16.01.2014 року по 30.01.2014 року, Арцизькою ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Приватним підприємством «Бессарабія-В» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за листопад 2013 року.

За результатом проведеної перевірки податковим органом було складено акт перевірки від 30.01.2014 року № 41/15-35434347, згідно висновків якого встановлено, що відображене ПП «Бессарабія-В» у декларації за листопад 2013 року бюджетне відшкодування підтверджено у сумі 7 926 918 грн.; на порушення п.п. 14.1.81 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України у декларації за листопад 2013 року завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку на загальну суму 271 427, 00 грн.; на порушення п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового Кодексу України, ПП «Бессарабія-В» у декларації за листопад 2013 року завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання сумою податкового кредиту на 47 120, 00 грн.

На підставі акту перевірки, Арцизькою ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000161500 від 08.02.2014 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 47 120 грн. та № 0000151500 від 08.02.2014 року про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) на суму 271 427 грн. - за основним платежем з нарахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 135 713, 50 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимогн у зв`язку з чим вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового Кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України, від 16.07.1999, № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Судом встановлено, що згідно з поданою ПП «Бесарабія-В» до Арцизької ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області податковою декларацією з ПДВ за листопад 2013 року № 9082702820 від 20.12.2013 року з урахуванням уточнюючого розрахунку № 9000504546 від 15.01.2014 року, від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту відображене у податковій декларації складає 15 128 862 грн., сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку (рядок 23.1 декларації), яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сум податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: за жовтень 2013 року складає 8 198 345 грн.

На підтвердження реальності господарських правовідносин з зазначеним контрагентом, позивачем в якості письмових доказів були наданні первинні документи, а саме: договір купівлі-продажу № 30/09/5 від 30.09.2013 року на придбання сільгосппродукції (соняшника) з додатковими угодами; рахунки на оплату; видаткові накладні; податкові накладні; платіжні доручення; складські квитанції; реєстри товарно-транспортних накладних; лабораторні аналізи зразків; товарно-транспортні накладні.

Судом встановлено, що у період який перевірявся, ТОВ «Світанок-1» було видано позивачу податкові накладні, які за формою та змістом повністю відповідають вимогам податкового законодавства, зареєстровані позивачем в реєстрі отриманих податкових накладних та включені до складу податкового кредиту та відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

На час здійснення господарських операцій з позивачем, ТОВ «Світанок-1» було зареєстрованим у встановленому законом порядку (Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28.03.2014 року № 18432799, станом на 29.09.2013 року). ТОВ «Світанок-1» на час укладення правочинів з позивачем було зареєстровано платником податку на додану вартість згідно Свідоцтва № 200046991, дата анулювання реєстрації платника ПДВ - 20.03.2014 року. Згідно листа Миколаївської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області від 15.04.2014 року № 1297, вбачається декларування податкових забов'язань останнього з ПДВ за вересень, жовтень 2013 року.

Судом першої інстанції встановлено, з чим апеляційна інстанція погоджується, що податковим органом також невірно зазначено дату платіжного доручення на суму 135 000 грн., згідно якого ПП «Артанія-Агро» отримали плату за соняшник. Відповідач в акті перевірки зазначає, що платіжне доручення № 1077 від 20.11.2013 року, однак фактично оплата була проведена платіжним дорученням № 5059 від 18.11.2013 року, у зв'язку з чим порушення позивачем п.201.4 ст. 201 ПК України судом не встановлено.

З огляду на вищезазначене, судова колегія повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень №0000151500 та №0000161500 від 08.02.2014 року, а тому позовні вимоги Приватного підприємства "Бессарабія-В" підлягають задоволенню повністю.

На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів. Особи, які брали участь у справі, однак не були присутні у судовому засіданні апеляційної інстанції, мають право подати касаційну скаргу протягом 20 днів з дня отримання копії ухвали.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик