Постанова № 40828869, 09.10.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2014 р.Справа № 916/2279/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Головея В.М., Мирошниченко М. А.

при секретарі судового засідання: Щербатюку О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за дорученням

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Балтський хлібороб"

на рішення господарського суду Одеської області

від 11 серпня 2014 року

у справі № 916/2279/14

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до товариства з обмеженою відповідальністю "Балтський хлібороб"

про стягнення 74613 грн. 77 коп.

ВСТАНОВИЛА:

13.06.2014 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі позивач, ФОП) звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Балтський хлібороб" (далі відповідач, ТОВ) про стягнення грошових коштів у сумі 74613 грн. 77 коп.

Позов мотивований тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором підряду № 09/07-3 від 09.07.2013 р. щодо своєчасної та повної оплати виконаних позивачем робіт по збиранню врожаю ячменю на площі 100 га, внаслідок чого має борг по їх оплаті в сумі 32.000 грн.

Крім того, за усною домовленістю сторін позивач поза межами названого договору зібрав врожай на полях відповідача, зокрема, гірчиці з площі 137 га та ячменю на площі 1 га, але відповідач ухилився від оплати і цих виконаних робіт загальною вартістю 38070 грн.

Всього, відповідач має борг по оплаті виконаних позивачем робіт в загальній сумі 70.070 грн., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 4543 грн. 75 коп. - пені, а також відшкодувати понесені судові витрати по справі на сплату судового збору за подання позову в сумі 1827 грн.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнавав та вважав їх необґрунтованими, посилаючись на те, що, по-перше, в договорі відсутня ціна договору, а тому даний договір на підставі п. 8 ст. 181 ГК України є неукладеним, у зв'язку з чим будь-які зобов'язання у останнього перед позивачем за вказаним договором відсутні. По-друге,позивачем неправомірно нарахована пеня на вартість робіт, яка перевищує договірні умови. По-третє, акти виконаних робіт не відповідають встановленим формам, оскільки не містять відомостей щодо місця їх складання та в них не зазначено посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, не вказано на яких саме полях виконані роботи та якою технікою, внаслідок чого підстави для задоволення позову - відсутні.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.08.2014 р. (суддя Щавинська Ю.М.) позовні вимоги ФОП задоволено частково та з відповідача на користь позивача стягнуто: 70.070 грн. - боргу, 2066 грн. 41 коп. - пені та 1766 грн. 71 коп. - понесених судових витрат на оплату судового збору за подання позову, а в решті частині позову - відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором підряду № 09/07-3 від 09.07.2013 р. щодо своєчасної та повної оплати виконаних робіт по збирання зернових культур комбайнами №09/07-3, внаслідок чого має борг по їх оплаті в сумі 70.070 грн., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а також 2066 грн. 41 коп. - пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 2477 грн. 34 коп. місцевий суд виходив з того, що підстави для її стягнення - відсутні на підставі ст. 549 ЦК України.

Судові витрати по справі відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладені місцевим судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з відповідача на користь позивача стягнуто 1766 грн. 71 коп. понесених витрат на сплату судового збору за подання позову.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ФОП відмовити у повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що, по-перше, місцевим судом розглянуто справу без участі представника позивача, по-друге, акти виконаних робіт підписані не уповноваженою особою відповідача та не містять в собі, всупереч ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України», усіх необхідних обов'язкових реквізитів, а тому не є в розумінні ст. 34 ГПК України належним доказом по справі, по-третє, жодного доказу направлення відповідачеві рахунків матеріали справи не містять та позивачем, всупереч ст. 33 ГПК України не надано, вчетверте, місцевий суд безпідставно об'єднав позовні вимоги, що виникли за різними підставами та здійснив стягнення з відповідача на користь ПП ОСОБА_2, а не на користь ФОП, в вп'яте, в договорі відсутня ціна договору, а тому даний договір на підставі п. 8 ст. 181 ГК України є неукладеним, внаслідок чого підстави для задоволення позову - відсутні.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні представник позивача просив рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ без задоволення.

Про час і місце розгляду апеляційної скарги скаржник був повідомлений у встановленому законом порядку. Проте, 07.10.2014 р. до апеляційного суду надійшло клопотання скаржника, викладене в телеграмі, про перенесення судового засідання у зв'язку з хворобою його представника.

Назване клопотання визнано колегією суддів необґрунтованим та відхилено з огляду на те, що заявником не надано доказів хвороби його представника, а крім того, вказана відповідачем у клопотанні причина про перенесення судового засідання не є достатньою, оскільки представництво його інтересів може здійснюватися також любою іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності. Поважною причиною перенесення судового засідання може вважатися та, існування якої зумовлено факторами об'єктивного характеру, які не залежать від волі заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені чи усунуті, а таких обставин у даному випадку немає.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 09.07.2013 р. між сторона у справі укладено договір підряду по збирання зернових культур № 09/07-3, за умовами якого позивач зобов'язався виконати своїми комбайнами роботи по збиранню врожаю на полях відповідача на площі 100 га, а останній зобов'язався прийняти ці роботи та оплатити їх вартість.

Згідно п. 8.1. договору, останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

У п. 2.1 договору сторони визначили, що предметом цього договору є збирання позивачем зернових культур з площі 100 га у строк з 10.07.2013 р. по 10.08.2013 р

Пунктом п. 4.1. договору сторонами встановлено, що оплата виконаних робот здійснюється із розрахунку 320 грн. за кожний зібраний гектар.

Відповідно до п. 3.2 договору прийняття відповідачем виконаних робіт позивачем здійснюється шляхом оформлення Акту виконаних робіт.

Будь-які зміни та доповнення сторонами до названого договору не вносились.

Як вбачається з матеріалів справи позивач не лише повністю виконав свої зобов'язання за укладеним договором та зібрав врожаю ячменю на полях відповідача площею 100 га, виконав роботи вартістю 32.000 грн., а ще й за домовленістю сторін, поза межами названого договору, зібрав врожай на полях відповідача, зокрема: гірчиці з площі 137 га та ячменю на площі 1 га, виконав роботи вартістю 38070 грн., що підтверджується актами виконаних робіт від 25.07.2013 р. та від 02.08.2013 р., які підписані представниками обох сторін підписи яких засвідчені відповідними печатками, без будь-яких зауважень щодо якості, кількості та вартості виконаних позивачем робіт.

Посилання скаржника на те, що названі акти виконаних робіт не є належними доказами у справі до уваги прийнятими бути не можуть, оскільки ці акти повністю відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», так як містять в собі обсяг виконаних позивачем робіт та погоджену сторонами вартість цих робіт, внаслідок чого протилежні твердження скаржника не можуть бути прийняті до уваги.

Не можуть бути прийнятими до уваги і посилання скаржника на те, що вказані акти підписані з боку відповідача не уповноваженою особою, так як ці акти скріплені, тобто засвідчені печаткою ТОВ, а відповідно до п 3.4.1. Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампі (затвердженої наказом МВС України 11.01.99 N 17 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 квітня 1999 р. за N 264/3557) відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів підприємницької діяльності, інших організаційних форм підприємництва, діяльність яких передбачена чинним законодавством України.

Вищенаведене однозначно свідчить про те, що саме керівник відповідача несе повну відповідальність за контролювання законності користування печаткою та особисто відповідає за її використання, тобто за її поставлення на зазначених актах виконаних робіт, а тому посилання скаржника на те, що акти виконаних робіт підписані не уповноваженою особою не можуть прийматись до уваги.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що позивач повністю виконав свої зобов'язання за договором № 09/07-3 від 09.2013 р. та зібрав врожай з площі 100 га, виконавши роботи на суму 32.000 грн., які прийняті відповідачем без будь-яких зауважень щодо їх якості, кількості та вартості.

У п. п. 5.1, 5.2 договору сторонами встановлено, що оплата виконаних робіт здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника на підставі виставлених рахунків, але остаточний розрахунок повинний бути здійснений не пізніше десяти банківських днів від дати підписання акта виконаних робіт.

Враховуючи, що акт виконаних робіт за названим договором підписано сторонами 25.07.2013 р., то відповідач повинний був здійснити оплату виконаних позивачем робіт за цим договором на протязі 10 банківських днів, тобто у строк до 08.08.2013 р. (включно).

Доказів оплати виконаних позивачем робіт по збиранню врожаю з площі 100 га загальною вартістю 32.00 грн. в матеріалах справи не міститься та таких доказів, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, скаржником суду не надано.

Оскільки, відповідач ані в строк до 08.08.2013 р., ані до сьогоднішнього часу не виконав свої зобов'язання за названим договором щодо повної оплати виконаних позивачем робіт, то, відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 32.000 грн. боргу за укладеним між сторонами у справі договором підряду.

Посилання скаржника на те, що останній не отримав відповідний рахунок позивача на оплату, а тому строк оплати виконаних робіт ще не настав не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки такі твердження повністю спростовуються матеріалами справи, зокрема, умовами укладеного між сторонами договору підряду, а саме п. 5.2 яким чітко та однозначно визначено, що остаточний розрахунок здійснюється протягом десяти банківських днів від дати підписання акта виконаних робіт. Так як, акт виконаних робіт за договором підписаний сторонами 25.07.2013 р., то оплатити виконані позивачем роботи відповідач повинний на протязі 10 банківських днів, тобто у строк до 08.08.2013 р. (включно), у зв'язку з чим протилежні твердження скаржника не можуть бути прийняті до уваги.

У п. 6.2 договору сторонами встановлено, що за прострочення оплати виконаних робіт, у відповідності до п. 5.2 замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний день прострочки.

Але, пеня в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний день прострочки перевищує максимально встановлений ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якими передбачено, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, тому з відповідача на користь позивача за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання підлягає стягненню 2066 грн. 41 коп. пені за період з 09.08.2013 р. по 05.02.2014 р., виходячи із суми боргу 32.000 грн. та подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягнута пеня.

Як свідчать матеріали справи за усною домовленістю сторін позивач поза межами договору № 09/07-3 від 09.2013 р. зібрав врожай на полях відповідача, зокрема: гірчиці з площі 137 га та ячменю на площі 1 га, виконавши роботи на суму 38070 грн. Факт виконання позивачем та прийняття відповідачем цих робіт без будь-яких зауважень щодо їх якості, кількості та вартості повністю підтверджується актами виконаних робіт від 25.07.2013 р. та від 02.08.2013 р., які є належними та допустимими доказами у справі про що колегією суддів зазначалося вище в цій постанові.

Але, при цьому, строк оплати відповідачем вищеназваних робіт сторонами не погоджений, ані в названих актах виконаних робіт, ані будь-яким іншим способом.

Відповідно до вимог ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, чинним законодавством України не встановлена конкретна форма щодо вимоги з якою повинний звернутися кредитор до боржника.

У п. 1.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань № 14 від 17.12.2013 р. зазначено, що оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.

Як свідчать матеріали справи до звернення з позовом до суду позивач з вимогами до відповідача щодо проведення повних розрахунків по оплаті виконаних робіт не звертався.

Згідно п.1.71 вищевказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. господарському суду необхідно мати на увазі, що питання про те, чи мало місце пред'явлення кредитором боржникові вимоги про оплату, вирішується не під час прийняття судом позовної заяви, а виключно в процесі вирішення ним спору по суті. Отже, коли господарським судом буде з'ясовано, що таку вимогу пред'явлено після початку розгляду ним справи зі спору, пов'язаного зі стягненням заборгованості, то відповідний позов може бути задоволений, якщо строк виконання грошового зобов'язання настав до прийняття рішення по суті справи.

Оскільки, в процесі розгляду справи місцевим судом позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо проведення повних розрахунків, шляхом направлення 09.07.2014 р. відповідачеві рахунків на оплату виконаних робіт, які отримані ТОВ не пізніше 15.07.2014 р., згідно положень розділу четвертого Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Наказ Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013 р., яким встановлено, що нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) складають Д+3, а при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції нормативні строки пересилання збільшуються на один день, з урахуванням вихідних днів, то оплатити виконані позивачем роботи поза межами договору підряду вартістю 38070 грн. відповідач повинний був у строк не пізніше 22.07.2014 р. включно згідно ст. 530 ЦК України, тобто строк виконання грошового зобов'язання для відповідача настав до прийняття рішення по суті справи, у зв'язку з чим суд першої інстанції підставне, відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, стягнув з відповідача на користь позивача і цю суму боргу.

Оскільки, порушення грошового зобов'язання поза межами договору підряду у відповідача почалось з 23.07.2014 р., то нарахування пені за період, що передував цій даті - неможливо за будь-яких обставин, а тому такі позовні вимоги задоволені бути не можуть.

Посилання скаржника на те, що спірний договір є неукладеним, оскільки сторонами не погоджено ціну, а тому підстави для задоволення позову взагалі відсутні є необґрунтованими та правомірно не прийняті місцевим судом до уваги, оскільки характер відносин між сторонами, факт виконання та прийняття робіт за актами виконаних робіт, дії сторін були наслідком надання та прийняття пропозиції та направлені на встановлення цивільних прав та обов'язків, а тому збирання ячменю у обсязі 100 га було охоплено умовами договору №09/07-3, а збирання гірчиці з площі 137 га та ячменю з площі 1 га відбулось поза межами договору підряду шляхом підписання відповідних актів виконаних робіт, що свідчить про укладення між сторонами у справі правочину у спрощеній формі. При цьому, укладення правочину у спрощений спосіб ніяким чином не свідчить про його нікчемність, внаслідок чого протилежні твердження скаржника не можуть бути прийняті до уваги.

Судові витрати по справі правильно, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладені місцевим судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з відповідача на користь позивача підставне стягнуто 1766 грн. 71 коп. понесених витрат на сплату судового збору за подання позову.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Одеської області від 11.08.2014 р. у справі № 916/2279/14 - залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Балтський хлібороб" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 09.10.2014 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Головей В.М.