Рішення № 40828572, 07.10.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2014 р. Справа № 914/3448/14

Суддя О.Запотічняк при секретарі М.Драгус розглянула справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рікат",м.Золочів, Львівська область

до відповідача: Державного підприємства "Підприємство Личаківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України", м.Львів,

про: стягнення 240 058,00 грн.

За участю представників:

Від позивача: Гірник В.М., Гук В.Р., Савчук Л.Р. - представники;

Від відповідача: Слюсарчук О.В.;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рікат" звернулося з позовом до відповідача Державного підприємства "Підприємство Личаківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України" про стягнення 240 058,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання згідно договорів поставки №08-05 від 08.08.2012р., №ДО-0019 від 13.11.2012р., №ДО-000031 від 10.12.2013р., №ДО-0000002 від 10.01.2014р., внаслідок чого утворилася заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 240 058,00 грн.

Обставини справи: Розглянувши подані матеріали суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 29.09.2014 року порушив провадження у справі та призначив судове засідання на 07.10.2014року.

В судове засідання з'явилися представники сторін.

Позивач позовні вимоги підтримав, просив суд позов задоволити у повному обсязі, стягнути з відповідача 240 058,00 грн.

Відповідач через канцелярію суду подав відзив на позов. У поданному відзиві відповідач зазначив, що ДП «Підприємство Личаківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№30)» є структурним підрозділом центрального органу виконавчої влади і кошти, отримані від господарської діяльності спрямовує на забезпечення належного утримання засуджених, здійснюючи одну з функцій виконавчої влади держави. Підприємство створене при Личаківській виправній колонії (№30) з метою залучення засуджених до суспільно-корисної праці та їх ресоціалізації. Через відсутність постійних замовлень з виготовлення та реалізації продукції, недостатній рівень кваліфікації засуджених у Підприємства не вистачає обігових коштів для виконання основних зобов'язань. У зв'язку із складною ситуацією в країні у Підприємства проблеми із залученням інвесторів, будучи Державним підприємством на майно якого не можна накласти стягнення банки відмовляють у кредитуванні у відповідності до ЗУ «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 р. №2713 - IV, а саме п.3 ст. 26 Майно органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, належить їм на правах оперативного управління або повного господарського відання і не може бути об'єктом застави; п.5 Звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я не допускається. На даний момент у Підприємства існує заборгованість: по заробітній платі за вересень місяць у розмірі 13,2 тис. гривень; за водопостачання у розмірі 1,6 тис. гривень;за електроенергію у розмірі 126,2 тис. гривень. У зв'язку з наведеним відповідач просив суд відстрочити сплату боргу у зв'язку з важким матеріальним становищем.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

08.08.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю «РІКАТ», надалі Постачальник та підприємством Личаківської виправної колонії №30, яке в подальшому переіменовано на Державне підприємство «Підприємство Личаківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України (№30), надалі Покупець, укладено договір поставки №08-05.

Згідно п. 1.1 вказаного договору поставки №08-05 від 08 серпня 2012 року Постачальник, зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупця зернові культури у відповідності до Специфікацій, які оформляються на кожну окрему поставку товару у формі додатку до Договору і є його невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язувався прийняти цей товар та оплатити його. Згідно п. 1.2 Договору асортимент, кількість і вартість Товару, що є предметом Договору, визначається специфікаціями.

Як вбачається з матеріалів справи, впродовж 2012 року у відповідності до вказаного Договору поставки №08-05 від 08.08.2012п. позивач здійснив поставки відповідачу пшениці, згідно видаткових накладних №146 від 09.08.2012 року, №147 від 13.08.2012 року, №167 від 05.09.2012 р., №180 від 25.09.2012 р., №185 від 04.10.2012 року., №192 від 15.10.2012 року., №194 від 16.10,2012 р., №198 від 23.10.2012 р., №204 від 30.10.2012 р., №205 від 02.11.2012 р., на загальну суму 510 484,00 грн.

13.11.2012р. між сторонами було укладено Договір поставки №ДО-0019. На виконання вказаного договору згідно видаткових накладних №209 від 13.11.2012 р., №228 від 26.12.2012 р., №229 від 27.12.2012 р., Покупцеві здійснено поставку пшениці на загальну суму 149 625,00 грн.

10.12.2013р. між сторонами було укладено Договір поставки №ДО-000031. На виконання вказаного договору згідно видаткових накладних №ДО-0000288 від 13.12.2013 року, №ДО-0000291 від 17.12.2013 року, відповідачу здійснено поставку пшениці на загальну суму 84 303,00 грн.

10.01.2014р. між сторонами було укладено Договір поставки №ДО-0000002. На виконання вказаного договору згідно видаткової накладної №ДО-0000003 від 10.01.2014 року позивач поставив відповідачу пшеницю на суму 40 926,00 грн.

Згідно долучених позивачем до матеріалів справи видаткових накладних позивач поставив відповідачу впродовж 2012-2014 рр. продукції на загальну суму 785 338,00 грн.

У відповідності до п. 3.1, 3.2 вказаних вище Договорів поставки оплата за товар здійснюється в національній валюті у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 2 (двох) робочих днів з моменту підписання Специфікації.

Однак, як стверджує позивач, відповідач взяті на себе за вказаними договорами зобов'язання належним чином не виконує, вартості поставленого товару у повному обсязі не оплатив.

Так, як вбачається з платіжних доручень №304 від 22.08.2012р. на суму 40240,00 грн, №358 від 21.09.2012р. на суму 40260,00 грн, №370 від 01.10.2012р. на суму 46480,00 грн, №379 від 22.10.2012р. на суму 20000,00 грн, №384 від 26.10.2012р. на суму 90000,00 грн, №387 від 29.10.2012р. на суму 40000,00 грн, №411 від 07.11.2012р. на суму 10000,00 грн, №462 від 18.12.2012р. на суму 90900,00 грн, №244 від 16.12.2013р. на суму 60000,00 грн, №492 від 26.12.2012р. на суму 50000,00 грн, №86 від 28.05.2013р. на суму 2400,00 грн, №257 від 09.01.2014р. на суму 55000,00 грн, відповідачем частково погашено заборгованість на суму 545 280,00 грн.

Станом на момент звернення позивача до суду з позовом заборгованість відповідача за поставлений товар становила 240 058,00 грн. Між сторонами підписано акт звірки від 26 червня 2014 року, який підтверджує розмір заборгованості 240 058,00 грн.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають до задоволення повністю в сумі 240 058,00 грн.

Витрати позивача по сплаті судового збору суд покладає на винну сторону відповідача в повному обсязі в сумі 4801,16 грн.

Відповідач у поданому відзиві просив суд відповідно до статті 83 ГПК України відстрочити або розстрочити сплату боргу. Відповідно до 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.10.2012, № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи значний розмір суми боргу, наявність інфляційних процесів у економіці держави, а також відсутність будь-яких доказів на підтвердження важкого матеріального становища відповідача суд відмовляє відповідачу у відстроченні чи розстроченні сплати боргу.

Керуючись 526, 530, 610, 629 ЦК України, ст. ст.28, 33 ,43, 44, 48, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рікат» (80700, Львівська область, Золочівський район, м. Золочів, вул. Шашкевича, 4/18, Ідентифікаційний код: 22329551) на користь Державного підприємства "Підприємство Личаківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України (№30)" (79039, м. Львів, вул. Шевченка, 156, код ЄДРПОУ 08680448) - заборгованість в сумі 240 058,00 грн. та судовий збір в сумі 4801,16 грн.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4. Рішення суду може бути оскаржено згідно ст.ст. 91-95 ГПК України.

Повний текст рішення складено 10.10.2014р.

Суддя Запотічняк О.Д.