Постанова № 40828189, 12.08.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

12 серпня 2014 року Справа № 814/1899/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н. В. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю Генеральної компанії "ГАЗ КО", вул. Леніна, 37, с. Галицинове, Жовтневий район, Миколаївська область, 57286

доЖовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській обл., вул. Торгова, 63-а, м. Миколаїв, 54050 провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.05.2014р. № 0003321500, В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Жовтневої ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003321500 від 27.05.2014 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що перевіряючі дійшли хибних висновків щодо порушення позивачем норм ПК України в частині заниження суму податку на додану вартість у червні 2013 року, оскільки станом на 07.06.2013 року свідоцтво платника ПДВ було анульовано, крім того, ДПІ, на думку позивача, не доведено обов'язок ТОВ ГК «Газ Ко» на визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у червні 2013 року.

Відповідач позовні вимоги не визнає, з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Представником позивача Вдовиченко І.С. в судовому засіданні заявлено клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник відповідача Скляров Д.В. проти заявленого клопотання не заперечив.

Суд здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

ДПІ 12.05.2014 року було проведено невиїзну документальну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість з питання дотримання вимог повноти нарахування податку на додану вартість з питань дотримання вимог повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.05.2013 року по 30.06.2013 року.

Перевіркою встановлено, заниження підприємством суми податку на додану вартість за червень 2013 року на суму 25540 грн., про що було складено акт № 249/15-33578759 від 12.05.2014 року.

На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № № 0003321500 від 27.05.2014 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 31925,00 грн., з яких 25540,00 грн. - за основним платежем, 6385,00 грн. - за штрафними санкціями.

Перевіряючі дійшли таких висновків у зв'язку з тим, що позивачем на порушення п. 184.7 ст. 184 ПК України при анулюванні реєстрації платника податку на додану вартість від 07.06.20.13 року не визнано умовний продаж товарів (основних фондів) за звичайними цінами та не задекларовано податкове зобов'язання за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувалося анулювання, декларація за червень 2013 року не подана. Таким чином, перевіряючими ДПІ, визначено суму податкового зобов'язання при шляхом обчислення умовного продажу з використанням залишкової вартості основних фондів.

Суд критично оцінює таку правову позицію відповідача, з оглядом на таке:

ТОВ ГК «ГАЗ КО» було зареєстровано платником податку на додану вартість з 16.07.2010 року, свідоцтво № 100293452.

07.06.2013 року рішенням комісії з проведення реорганізації Жовтневої МДПІ Миколаївської області ДПС було анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ ГК «ГАЗ КО» на підставі пп. «г» п. 184.1. ст. 184 ПК України, а саме: особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Відповідно до п. 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визначити податкові зобов'язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Таким чином, законодавець визначає певні умови, при яких платник податків зобов'язаний визначити суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в останньому звітному (податковому) періоді у випадку анулювання його реєстрації як платника ПДВ: по-перше, включення сум податку по товарам/послуга та необоротним активам до податкового кредиту; по-друге, не використання цих товарів/послуг та необоротних активів у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно положень ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При перевірці ДПІ було використано фінансові звіти суб'єкта малого підприємництва за 2012 р. від 22.01.2013 р. № 14107 та за 2013 р. від 18.01.2014 р. № 1400000243. У фінансових звітах за 2012-2013 рр. ТОВ ГК «ГАЗ КО» задекларовано залишкову вартість основних засобів у сумі 32200,00 грн., виробничих запасів у сумі 95500,00 грн. Всього на суму 127700, 00 грн. Проте, податковим органом не були досліджені первинні та інші документи бухгалтерського та податкового обліку та не було доведено, що суми податку по залишковій вартості основних засобів у сумі 32200,00 грн., виробничих запасів у сумі 95500,00 грн. були включені до складу податкового кредиту, а отже не було доведено наявність факту правопорушення.

Зокрема, відповідно до Картки рахунку: 402 за 2010 р. ТОВ ГК «ГАЗ КО» основними засобами у сумі 31 000, 00 грн. (із загальної суми 32 200,00 грн.) є майно, яке було внесено 01.01.2010 р. учасниками ТОВ ГК «ГАЗ КО» до майнового статутного фонду, тобто майно було внесено ще до реєстрації ТОВ ГК «ГАЗ КО» платником податку на додану вартість. Крім того, відповідно до фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва за 2013 рік ТОВ ГК «ГАЗ КО» задекларовано залишкову вартість виробничих запасів у сумі 95 500,00 грн. Згідно фінансових звітів суб'єкта малого підприємництва за 2012 та 2011 роки частина суми у розмірі 12 200, 00 грн. від загальної суми виробничих запасів 95 500, 00 грн. вже перебувала на балансі на початок звітного 2012 року та на кінець звітного 2011 року. На початок звітного 2011 року вартість виробничих запасів складала 204 600, 00 грн., які були придбані відповідно до фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва за 2010 рік у період 2010 року, тобто також до реєстрації ТОВ ГК «ГАЗ КО» платником податку на додану вартість.

Крім того, суд зауважує, що підставою для анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ стало подання протягом 12 послідовних податкових місяців органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту. (а.с. 30). Таким чином, обсяги оподатковуваних операцій підприємства з травня 2012 року складали 0 гривень, а відтак, позивач не сплачував ПДВ та не формував податковий кредит.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що ДПІ безпідставно визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2013 року, а відтак, позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0003321500 від 27.05.2014 року обґрунтовані та належать задоволенню.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При винесені рішення по адміністративній справі, суд вирішує питання про розподіл витрат відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю Генеральної компанії «ГАЗ КО» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 0003321500 від 27.05.2014 року.

Повернути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю Генеральної компанії «ГАЗ КО» судовий збір у сумі 182,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного Адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська