Постанова № 40826771, 10.09.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2014 р. Справа№ 911/1877/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Білецькому Л.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Сладкова А.М. (дов. №б/н від 12.05.2014 року);

від відповідача - не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

дочірнього підприємства «Фуршет регіон»

на рішення Господарського суду Київської області від 17.06.2014 року

у справі №911/1877/14 (суддя С.О. Саванчук)

за позовом Українсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю «Євромікс» з іноземними інвестиціями, м. Київ,

до дочірнього підприємства «Фуршет регіон», Київська обл., м. Ірпінь

про стягнення 63 072,99 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2014 року Українсько-американське товариство з обмеженою відповідальністю «Євромікс» з іноземними інвестиціями (надалі - ТОВ «Євромікс», позивач у справі) подало до Господарського суду Київської області позов до дочірнього підприємства «Фуршет регіон» (надалі - ДП «Фуршет регіон», відповідач у справі) про стягнення 63 072,99 грн., з яких: 53 703,55 грн. - сума основного боргу, 2 427,69 грн. - 3 % річних, 3 154,53 грн. - пеня, 3 787,82 - інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.06.2014 року позовні вимоги ТОВ «Євромікс» задоволено частково. Присуджено до стягнення з ДП «Фуршет регіон» на користь ТОВ «Євромікс» 53 703,55 грн. основної заборгованості, 2 427,69 грн. 3 % річних, 3 787,82 грн. інфляційних втрат та 1 735,64 грн. судового збору. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано неналежне виконання останнім вимог договору поставки № ФР002086 від 01.06.2012 року щодо своєчасної та у повному обсязі оплати вартості поставленого товару Товариству з обмеженою відповідальністю «Квітень» (надалі - ТОВ «Квітень»). Судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у зв'язку з тим, що умовами договору не передбачено застосування таких штрафних санкцій як пеня.

Не погодившись із вказаним рішенням, ДП «Фуршет регіон» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 17.06.2014 року у справі №911/1877/14 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що надані позивачем видаткові накладні не відповідають вимогам встановлених законодавством до первинних документів, оскільки не містять зазначення прізвища та посади особи, що підписала накладну, а тому не є належними доказами поставки товару. Також скаржник зазначає, що судом першої інстанції не було враховано те, що відповідачем, на підставі договору поставки № ФР002086 від 01.06.2012 року, було зараховано зустрічні однорідні вимоги на суму 9 651,64 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2014 року апеляційну скаргу ДП «Фуршет регіон» на рішення Господарського суду Київської області від 17.06.2014 року у справі №911/1877/14 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 03.09.2014 року.

Представник позивача 01.09.2014 року подав через канцелярію суду відзив б/н від 26.08.2014 на апеляційну скаргу в якому зазначає, що рішення Господарського суду Київської області від 17.06.2014 року по справі № 911/1877/14 є законним і обґрунтованим. На підставі викладеного позивач просив у відзиві залишити рішення Господарського суду Київської області від 17.06.2014 року по справі № 911/1877/14 без змін, а апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Фуршет регіон" без задоволення.

Представник відповідача 01.09.2014 подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю направлення представника відповідача у судове засідання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 року відкладено розгляд справи на 10.09.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 року, у зв'язку із перебуванням судді Рудченка С.Г. у відпустці, склад колегії суддів у справі №911/1877/14 змінено на наступний: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 року у справі №911/1877/14 апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Фуршет регіон» прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.

В судовому засіданні 10.09.2014 року представник позивача не заперечував проти розгляду справи за відсутності представника відповідача, надав усні заперечення по суті апеляційної скарги, просив колегію суддів рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання 10.09.2014 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань не подавав, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №04116 1129982 6 від 17.07.2014 року.

Оскільки, відповідач належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання, колегія суддів вирішила розглядати справу за наявними матеріалами.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.06.2012 року між ТОВ «Квітень» (надалі - постачальник) та ДП «Фуршет Регіон» (надалі - покупець) було укладено договір від № ФР002086 (надалі - договір) (т.1 а.с. 18-23), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації.

Сторонами підписано протокол розбіжностей до договору (т. 1 а.с. 26-30) (надалі - протокол розбіжностей), відповідно до якого сторони дійшли згоди щодо остаточної редакції договору.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що постачальник зобов'язаний поставити товар по накладним, в яких повинен вказати штрих-коди товару, які відповідають стандарту Європейського товарного коду (EAN), або 6-значні коди, присвоєні торгівельною мережею «Фуршет».

Згідно з пунктом 3.1. договору (в редакції протоколу розбіжностей), товар поставляється постачальником у відповідності з замовленням покупця по асортименту, кількості та цінам в строк, зазначений в замовленні.

У відповідності до пункту 3.6. договору постачальник при поставці відповідної партії товару передає покупцю наступну супровідну документацію: накладні, в яких повинно бути чітко зазначена кількість відвантаженого товару, ціна за одиницю товару без ПДВ, вартість без ПДВ, сума ПДВ, загальна вартість з ПДВ; товарно-транспортні накладні; податкові накладні; належним чином завірені копії посвідчення якості, ветеринарних свідоцтв чи довідок (для товарів тваринного походження), сертифікатів відповідності, в разі необхідності сертифікат про визнання іноземного сертифікату, гігієнічні висновки (для товарів, що не підлягають обов'язковій сертифікації), інструкції з використання, гарантійні сертифікати, технічні паспорти тощо, що вимагається відповідно до законодавства України для оптової чи роздрібної торгівлі; коригувальні податкові накладні у випадках повернення товару; погоджений з покупцем примірник замовлення.

Пунктом 7.1. договору сторони дійшли згоди про те, що покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних.

Постачальник зобов'язаний надати покупцю специфікацію в трьох примірниках, підписаних уповноваженою особою постачальника та завіреною печаткою постачальника у 10-денний строк до терміну поставки (пункт 7.5 договору).

Факт належного виконання постачальником умов договору, зокрема п. 7.5., підтверджується копіями специфікацій до договору (т.1 а.с. 31-46), що підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток підприємств.

Крім того, пунктом 7.9. договору передбачено, що оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника через 30 днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару.

У відповідності до пункту 10.1. договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012 року.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до вимог статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Місцевий господарський суд правомірно, посилаючись на норми ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 509, 526, 626, 629 Цивільного кодексу України зазначив, що підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, ТОВ «Квітень» на виконання умов договору, протягом 2012 року поставлено відповідачу, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 58 637,65 грн., що підтверджується наданими разом з позовною заявою копіями видаткових накладних (т. 1 а.с. 53-103) та генеральними довіреностями (т. 1 а.с. 47-52) на отримання товару.

Однак, всупереч умов договору та норм чинного законодавства України, відповідач здійснив часткову оплату вартості товару у розмірі 5 134,10 грн., що підтверджується банківськими виписками від 23.10.2012 року по р/р26005000004838 на суму 3 163,37 грн. (т. 1 а.с. 113), від 24.10.2012 року по р/р26005000004838 на суму 694,46 грн. (т. 1 а.с. 115) та від 26.10.2012 року по р/р26005000004838 на суму 1 276,27 грн. (т. 1 а.с. 117), які засвідчені підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплені відбитком її печатки.

У зв'язку з реорганізацією, ТОВ «Квітень» за передавальним актом від 19.11.2013 року (т. 1 а.с. 121-123), що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №№ 2454, 2457, 2459-2461, передало всі свої права та обов'язки позивачу.

На підставі зазначеного передавального акту, ТОВ «Квітень» передало, а позивач прийняв активи та пасиви, що вказані у передавальному акті. Загальна балансова вартість активів та пасивів, які передаються, станом на 19.11.2013 року, складає 33 106 275,92 грн., в тому числі, у балансі визначено розрахунки з вітчизняними покупцями, відповідно до яких, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 53 703,55 грн.

Відповідно до частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок правонаступництва.

Згідно з статтею 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

З матеріалів справи вбачається, що з метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про оплату від 12.03.2014 № 185 (т. 1 а.с. 106), однак відповіді на вказану вимогу відповідачем не надано, суму боргу не оплачено, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ «Євромікс» в частині стягнення з відповідача заборгованості за неналежне виконання умов договору у розмірі 53 703,55 грн.

З приводу тверджень відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, що видаткові накладні не відповідають вимогам, встановлених ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме вказані первинні бухгалтерські документи не містять даних, які б дали змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій з боку відповідача, колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що видаткові накладні містять підпис та відтиск печатки юридичної особи, а в матеріалах справи відсутні докази незаконного використання печатки та відсутні докази наявності службового розслідування за фактом незаконного використання печатки. Також не надано позивачем й доказів звернення до правоохоронних органів стосовно втрати або викрадення печатки.

Відповідно до пункту 3.4.1. Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.11.1999 року № 17 зі змінами від 07.09.2005 року № 755, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

В свою чергу, в матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків (т.1 а.с. 104) за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року за договором поставки від 01.06.2012 року № ФР002086, згідно з яким заборгованість відповідача перед ТОВ «Квітень» складає 54 277,89 грн. Названий акт, зокрема, з боку відповідача підписано та скріплено відбитком печатки ДП «Фуршет регіон».

З огляду на викладене, доводи скаржника про те, що надані позивачем первинні документи є такими, що не відповідають діючому законодавству є необгрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 2 427,69 грн. - 3 % річних, 3 154,53 грн. - пені, 3 787,82 - інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Враховуючи, що судом першої інстанції встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, з чим погоджується колегія суддів, то вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 2 427,69 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3 787,82 грн., нарахованих з урахуванням норм чинного законодавства України є правомірними та такими, що підлягають задоволенню. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, здійснені позивачем та прийняті місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у сумі 3 154,53 грн., суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду Київської області про відмову у задоволенні позову в цій частині з огляду на наступне.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до приписів статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на вказане вище, колегія суддів вважає законним висновок суду першої інстанції з приводу відмови у стягненні з відповідача пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 3 154,53 грн., зважаючи на те, що такий вид забезпечення виконання грошового зобов'язання, як сплата неустойки у вигляді пені за час прострочення грошового зобов'язання з оплати наданих послуг, сторонами договору не передбачений, а положення про встановлення у спірних договірних правовідносинах неустойки виключені, що вбачається з розділу 8 Протоколу розбіжностей до договору.

Колегія суддів не бере до уваги твердження скаржника про те, що на підставі п. 14.1 договору поставки № ФР002086 від 01.06.2012 року останнім було зараховано зустрічні однорідні вимоги на суму 9 651,64 грн. з огляду на наступне.

Статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

З аналізу наведеної статті слідує що необхідними умовами для проведення взаємозаліку є однорідність та зустрічність вимог. Зокрема, зустрічність вимог означає, що сторони одночасно беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні є боржником в іншому зобов'язанні.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем належними та допустимими доказами не підтверджено існування між сторонами взаємних однорідних зобов'язань. У матеріалах справи відсутній договір від 01.01.2012 року №РМ004548, за яким позивач, за твердженнями відповідача, має заборгованість перед відповідачем, у зв'язку з цим у суду відсутня можливість визначити правову природу вказаного договору та встановити наявність чи відсутність інших умов, що є необхідними для здійснення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог.

З огляду на вказане вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, з приводу того, що в матеріалах справи відсутні докази існування між сторонами взаємних однорідних зобов'язань. Крім того, додана відповідачем до матеріалів справи заява про зарахування зустрічних вимог без номеру та без дати не береться до уваги колегією суддів, оскільки відповідачем не надано доказів надсилання примірнику вказаної заяви позивачу.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Київської області від 17.06.2014 року у справі №911/1877/14.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Фуршет регіон» на рішення Господарського суду Київської області від 17.06.2014 року у справі №911/1877/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 17.06.2014 року у справі №911/1877/14 залишити без змін.

3. Справу №911/1877/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді В.Г. Суховий

М.Г. Чорногуз