Ухвала суду № 40826377, 18.08.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №474/111/14-к 18.08.2014 18.08.2014 18.08.2014

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2014 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

Головуючого Царюка В.В.

Суддів Пустовара М.Л., Значок І.С.

за участі секретаря Чоботаренко Т.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 1201316020001067 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на вирок Врадіївського районного суду Миколаївської області від 24 квітня 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця смт. Доманівка Миколаївської області, громадянина України, прож.: АДРЕСА_2, у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 121, ч.1 ст. 162, ч.3 ст.296 КК України

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженки смт Врадіївка Миколаївської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст.126, ч.1 ст. 162 КК України

Учасники судового провадження.

прокурор Іванова А.О.

захисники ОСОБА_4

судовий розпорядник Алексишинець М.П.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Захисник ОСОБА_1 просить змінити вирок відносно ОСОБА_2 виключити з вироку ч.3 ст. 296 КК України та пом'якшити призначене покарання.

Провадження №11-кп/784/411/14 Головуючий 1 інстанції: Тихоненко М.І.

Категорія: ч.2 ст.121, ч.3 ст.296 КК України Доповідач апеляційної інстанції: Значок І.С.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 121,ч.1 ст.162, ч.3 ст.296 КК України, та йому призначено покарання за ч. 2 ст. 121 КК України 8 років 10 місяців позбавлення волі, за ч.1 ст.162 КК України 3 роки обмеження волі, за ч. 3 ст. 296 КК України 5 років позбавлення волі. Відповідно до ст. 70 КК України остаточно призначено покарання 8 років 10 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком Врадіівського районного суду Миколаївської області від 06.02.2013 року, остаточно призначено 9 років позбавлення волі.

Цим же вироком, ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст.126, ч.1 ст. 162 КК України та їй призначено покарання за ч. 1 ст.126 КК України 200 годин громадських робіт, за ч.1 ст. 162 КК України штраф у розмірі 850 грн.

На підставі ст. 70 КК України призначено 200 годин громадських робіт.

Звільнено від призначеного покарання на підставі п.«В» ч.1 ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Узагальнені доводи апелянта.

Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, захисник ОСОБА_1 зазначає, що вина ОСОБА_2 у скоєнні злочину передбаченого ч.3 ст. 296 КК України не доведена в повному об'ємі, у вироку не описані обов'язкові ознаки грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, а саме така ознака як винятковий цинізм, а також не враховано, що судимість по ст. 296 ч.1 КК України погашена.

На думку апелянта, показання потерпілого ОСОБА_7, про те, що ОСОБА_2 справляв свою природну потребу на потерпілого ОСОБА_8 нічим не підтверджені, оскільки біохімічний аналіз простирадла з жовтою плямою на якій спав ОСОБА_8 не був проведений, а засуджена ОСОБА_3 не підтвердила, що ОСОБА_2 вчиняв такі дії у її присутності.

Зазначає, що такі суперечливі показання не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку і повинні трактуватися на користь обвинуваченого.

Також вважає, що за ч.1 ст. 162 КК України суд призначив ОСОБА_2 надто суворе, оскільки, ОСОБА_3 за це ж правопорушення суд призначив покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

22.11.2013 року близько 21 години ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_3, шляхом зламу дверних запорів, незаконно проникли до житлового будинку ОСОБА_7 в АДРЕСА_4 чим порушили недоторканість житла останнього.

Знаходячись в житловому будинку ОСОБА_7, ОСОБА_2 пройшов до спальної кімнати, де відпочивав ОСОБА_8 та, на ґрунті неприязних стосунків, наніс останньому 3-4 удари кулаком правої руки в область голови. ОСОБА_3 також нанесла один удар долонею руки в обличчя потерпілого. Потім ОСОБА_2 стягнув ОСОБА_8 з ліжка на підлогу та витягнув за ноги на подвір'я, де продовжив наносити удари потерпілому руками та ногами в по тулубу та голові.

Після чого, ОСОБА_2 взяв за ноги лежачого на спині ОСОБА_8 та відтягнув його на територію домоволодіння ОСОБА_9, в АДРЕСА_1, де залишив.

23.11.2013 року близько 1 години, ОСОБА_2 з ОСОБА_3 знову шляхом зламу дверних запорів, незаконно проникли до житлового будинку ОСОБА_7, де ОСОБА_2 безпричинно наніс ОСОБА_8 близько 4-5 ударів кулаком правої руки в область лівої сторони голови, тулубу в область нирок.

Потім, ігноруючи існуючі в суспільстві елементарні правила поведінки, моральності та добропристойності, справив на тіло ОСОБА_8 свою природну потребу, а саме здійснив сечовипускання.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_2, які тривали на протязі близько 15 хвилин, були порушені звичайні умови проживання та нормальні правила співжиття людей, а також було порушено спокій та відпочинок потерпілих.

23.11.2013 року близько 3 годині ночі ОСОБА_2 з ОСОБА_3 знову шляхом зламу дверних запорів, незаконно проникли до житлового будинку ОСОБА_7

23.11.2013 року ОСОБА_8 був доставлений до Врадіївської ЦРЛ, де знаходячись на лікуванні, 26.11.2013 року помер від отриманих тілесних ушкоджень.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 383 від 27.12.2013 року у потерпілого ОСОБА_8 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді: перелому лівої скроневої кості черепа, епідуральної гематоми зліва, крововиливів та саден на обличчі, садна тулубу та кінцівок. Перелом лівої скроневої кості черепа, епідуральна гематома відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя в момент їх заподіяння та стали причиною смерті потерпілого ОСОБА_8

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи.

Заслухавши захисника ОСОБА_4 який не заперечував доводам апеляційної скарги, прокурора, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим і просив залишити його без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд прийшов до наступного.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.296 КК України при обставинах, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються доказами, дослідженими у суді.

Із змісту апеляційної скарги захисника вбачається, що він не погоджується із кваліфікацією дій ОСОБА_2 за вказаний злочин з мотивів відсутності у діях обвинуваченого ознак грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувались винятковим цинізмом.

З такими доводами захисника погодитись неможна.

Відповідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 22.12.2006р., хуліганством, яке супроводжувалось винятковим цинізмом, можуть бути визнані дії, поєднані з демонстративною зневагою до загально прийнятих норм моралі, наприклад, проявом безсоромності чи грубої непристойності, знущання над особою, яка перебувала у безпорадному стані.

Так, відповідно обвинувачення, визнаного судом доведеним, у ніч на 23.11.2013р., після того, як домоволодіння ОСОБА_7 покинули працівники міліції, які приїжджали за викликом ОСОБА_7 у зв'язку із неправомірним проникненням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у його житло, використовуючи надуманий та малозначний привід, що є проявою хуліганського мотиву, останні знову проникли до помешкання потерпілого ОСОБА_7, де відпочивав ОСОБА_8.

Як свідчить із показань потерпілого ОСОБА_7 та обвинуваченої ОСОБА_3 зі слів ОСОБА_2, перебуваючи у будинку потерпілого, ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_8 з погрозою вступити з ним у статевий акт. На таке ОСОБА_8 не реагував, ймовірно будучи непритомним після попереднього побиття. Надалі ОСОБА_2 справив на потерпілого ОСОБА_8 свою природну потребу.

Ці показання повністю узгоджуються з даними огляду місця події, згідно з яким на ліжку, де лежав потерпілий ОСОБА_8 виявлено мокру пляму жовтого кольору.

Сукупність зазначених доказів поза розумний сумнів свідчать про об'єктивну реальність цих подій. Необхідність проведення додаткових хімічних досліджень, на що є посилання в апеляції, є недоцільним.

Не вбачає апеляційний суд також істотних суперечностей у показаннях потерпілого ОСОБА_7 та ОСОБА_3 у цій частині, про що йдеться у апеляції.

Суд першої інстанції дав правильну оцінку зазначеним діям ОСОБА_2, вказавши, що вони є такими, що грубо порушують громадський порядок в частині нормальних умов побуту та відпочинку присутніх у будинку громадян з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалися винятковим цинізмом.

Суд першої інстанції вірно також зазначив наявність кваліфікуючої ознаки як вчинення хуліганських дій особою, яка раніше судима за хуліганство, оскільки, ОСОБА_2 вироком Врадієвського районного суду від 06.08.2012р. був засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України. Вказана судимість в установленому законом порядку не знята і не погашена.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_2 призначено у відповідності до вимог ст. 65-67 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, даних про особу обвинуваченого, обставин, що впливають на міру покарання.

Так, при призначенні покарання суд врахував, ступінь тяжкості вчинених злочинів, обставини, роль ОСОБА_2 у їх вчиненні та наслідки цих злочинів, дані про особу обвинуваченого, а саме, що він раніше судимий, характеризується негативно.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до вірного висновку про призначення покарання у виді позбавлення волі, а за сукупністю злочинів застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Посилання апелянта на суворість призначеного за ст. 162 ч.1 КК України з огляду на призначення ОСОБА_3 за цим злочином менш суворого покарання суперечать принципу індивідуалізації призначення покарання, тобто вимогам ст.65 КК України, тому є неспроможними.

Оскільки. обвинуваченим скоєно злочин в період іспитового строку за попереднім вироком, при призначенні остаточного покарання суд обґрунтовано застосував положення ст.71 КК України.

Підстави для зміни вироку, про що просить апелянт колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 405, 407 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок на вирок Врадіївського районного суду Миколаївської області від 24 квітня 2014 року у відношенні ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Царюк В.В. Пустовар М.Л. Значок І.С.