Постанова № 40825135, 03.10.2014, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/14017/14-а

Провадження № 2-а/161/568/14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2014 року м.Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі :

головуючого - судді Присяжнюк Л.М.,

при секретарі - Фурман Ю.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Хурсенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради, адміністративної комісії при виконавчому комітеті Луцької міської ради, про визнання незаконною та скасування постанови адміністративної комісії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Луцької міської ради про визнання незаконною та скасування постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Луцької міської ради від 19.08.2014 року. Вказує, що відносно нього було складено протокол та винесено постанову, як про виявлене порушення благоустрою на дачній ділянці по АДРЕСА_1, неподалік будинку АДРЕСА_2. Зазначає, що його особиста дачна земельна ділянка не входить в перелік об'єктів територій загального користування, а будинку № 11 в цій місцевості не має, а тому протокол та оскаржувана постанова носять неправдиві відомості про події та обставини і про його недоведену вину та невстановлену вину у посяганні на громадський порядок. Окрім того, вказує, що залишки бетонного паркану та глини, якими він нібито засмічував територію, перебувають на території його особистої дачної ділянки. У своїй заяві про збільшення позовних вимог просить визнати протиправними дії адміністративної комісії виконкому Луцької міської ради, що розглядала відносно нього адміністративні матеріали 19.08.2014 року і приймала рішення без процедури відкритого голосування, щодо його вини у вчиненні правопорушення, а також накладення штрафу 340 гривень; визнати протиправними дії відповідачів, щодо скерування до виконавчої служби постанови для примусового виконання, незважаючи на те, що він подав позов до суду та дана постанова адміністративної комісії в законну силу не вступила.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.09.2014 року до участі у справі залучено в якості другого відповідача адміністративну комісію при виконавчому комітеті Луцької міської ради.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав із урахуванням їх збільшення, просив їх задовольнити.

Представник відповідача Хурсенко М.В. позовні вимоги заперечила із підстав наведених у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, покази свідка ОСОБА_4, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку адміністративна комісія встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, іншими доказами.

Згідно ст. 252 КУпАП адміністративна комісія оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП адміністративна комісія при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В КУпАП чітко перелічено органи, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, зокрема, п.1 ст. 213, 215, 218 КУпАП. Адміністративні комісії утворюються при виконавчих комітетах міських рад та діють відповідно до КУпАП, Положення про адміністративні комісії, затвердженого Указом Президії ВРУРСР від 09.03.1988 № 5540 та п.п. 4 п. «б» ч.І статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Судом встановлено, що адміністративна комісія при виконавчому комітеті Луцької міської ради є компетентним органом, яка уповноважена розглядати справи про адміністративні правопорушення, утворена відповідно до вимог чинного законодавства та на підставі рішення міськвиконкому від 08.11.2012 № 750-1 «Про новий склад адміністративної комісії» (а.с.40-42).

Із копії протоколу № 220-14 про адміністративне правопорушення від 12.08.2014 року, складеного інспектором відділу муніципальної дружи Луцької міської ради Поліщуком І.В, судом встановлено, що 12.08.2014 року о 12 год. 30 хв. було виявлено, що громадянин ОСОБА_1 порушив правила благоустрою м. Луцька, а саме: засмічував (складав) будівельні відходи (залишки бетонного паркану, глину) на прилеглій території до дачної ділянки на масиві «Дружба», неподалік будинку АДРЕСА_2, що є порушенням ст. 152 КУпАП, п.п. 2.5.5.1.1 та п. 2.5.5.1.2 «Правил благоустрою м . Луцька», прийнятих рішенням Луцької міської ради № 44/2 від 29.07.2009 року (а.с.29).

Як вбачається із пояснень позивача, викладених у протоколі, протокол складено без понятих, внесені у нього відомості не відповідають дійсності та не є порушенням законодавства, а його майно знаходиться на його дачній ділянці, а підстав для складання протоколу немає.

Позивачу ОСОБА_1 було роз'яснено його права та положення ст. 63 Конституції України, копію протоколу він отримав 12.08.2014 року, з його боку жодних зауважень чи клопотань під час складання протоколу не надходило, про що свідчать його підписи на протоколі (а.с.29). Окрім того, вказано, що позивачем до протоколу додавалось повідомлення державної інспекції сільського господарства.

Водночас, протокол складено уповноваженою посадовою особою, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Луцького міської ради від 08.11.2012 року № 751-1 «Про уповноваження посадових осіб щодо складання протоколів про адміністративні правопорушеня» (а.с.38), та містить підписи свідків.

Постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Луцької міської ради № 352 від 19.08.2014 року, комісія у складі головуючого, секретаря та членів комісії розглянувши матеріали адміністративної справи складених відділом муніципальної дружини, протокол № 220-14 від 12.08.2014 на позивача ОСОБА_1, притягнула останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 152 КУпАП, наклала на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с.2).

Статтею 152 КУпАП передбачено, що порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Окрім того, притягнення до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів осіб, винних у порушенні правил благоустрою територій населених пунктів, встановлено статтею 43 Закону України «Про благоустрій у населених пунктах».

Затвердження правил благоустрою територій населених пунктів, відповідно до положень пункту 44 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 10 Закону України «Про благоустрій у населених пунктах» відноситься до повноважень сільських, селищних і міських рад, а саме: до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, здійснення контролю за станом благоустрою та утримання територій інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, їх озеленення.

Відповідно до ст. 34 цього ж Закону, Правила благоустрою території населеного пункту це нормативно правовий акт, яким установлюється порядок благоустрою та утримання територій об'єктів благоустрою. Правила розробляються для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. Текстова частина правил включає: порядок здійснення благоустрою та утримання території об'єктів благоустрою; вимоги до впорядкування територій підприємств, установ, організацій; вимоги до утримання зелених насаджень на об'єктах благоустрою загального користування; вимоги до санітарного очищення території; інші вимоги передбачені цим та іншими законами; здійснення контролю за виконанням правил благоустрою території населеного пункту; встановлена законом відповідальність громадян та юридичних осіб за порушення правил благоустрою території населеного пункту; перелік законодавчих та нормативно-правових актів, на основі яких діють правила.

Відповідно до ст. 42 даного Закону, до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, винні у порушенні правил благоустрою територій населених пунктів; забрудненні (засміченні) території населеного пункту; неналежному утриманні об'єктів благоустрою.

Згідно ст. 78 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Судом встановлено, що рішенням Луцької міської ради від 29.07.2009 року № 44/2 «Про Правила благоустрою міста Луцька» затверджено Правила благоустрою м. Луцька (далі - Правила) (а.с.45-62).

Пунктами 2.5.5.1.1, 2.5.5.1.2 Правил передбачено, що на об'єктах благоустрою міста забороняється: засмічувати і забруднювати власні, прилеглі/закріплені території матеріалами, конструкціями, відходами, накопиченням снігу та криги тощо; вивозити і звалювати відходи, траву, гілля, деревину, листя, землю, сніг, кригу у не відведених для цього місцях та влаштовувати звалища (а.с.48).

Водночас, відповідно до п. 1.3. Правил, об'єктами благоустрою є території загального користування - парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; пам'ятки культурної та історичної спадщини; майдани, площі, бульвари, проспекти; вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; пляжі; кладовища; інші території загального користування; прибудинкові території; території будівель та споруд інженерного захисту територій; території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору, а також інші території в межах міста (а.с.46).

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради народних депутатів від 28.04.1988 року № 164, садово-городньому масиву «Дружба» відведено 0,24 га під садово-городні ділянки громадянам міста, в т.ч. ОСОБА_6, яка є членом садівничого товариства (а.с.12-16). Водночас, позивач не заперечував, що здійснює будівельні роботи, займається садівництвом на території відведеної земельної ділянки та є її користувачем.

Пунктом 4.4.2 Правил передбачено, що межі благоустрою прилеглих/закріплених територій встановлюються (якщо інше не передбачено проектною документацією) в граничних межах підприємств, магазинів, кіосків, павільйонів, торгових точок, підприємств побуту, присадибних ділянок до прибордюрної частини доріг. При відсутності з будь-якого боку підприємства, організації, установи, споруд, інших об'єктів господарювання межі прилеглої/закріпленої території встановлюються на відстані 15 м від огорожі підприємства, установи, організації чи присадибної ділянки в т.ч. включаючи половину проїжджої частини дороги, якщо дороги гравійні, ґрунтові. Допущення засмічення, забруднення прилеглих/закріплених територій тягне за собою адміністративну відповідальність, стягнення відшкодувань (економічно-обгрунтованих витрат) на виявлення та ліквідацію порушення (а.с.49).

Водночас, положенням п. 4.5.1. Правил встановлено, що зобов'язання щодо утримання прилеглих/закріплених територій здійснюються у таких межах: земельні ділянки, що перебувають у власності (користуванні, оренді) юридичних чи фізичних осіб, на яких не розпочато будівництво, встановлюються на відстані 15 метрів по периметру виділеної ділянки (а.с.49).

А тому судом не приймаються до уваги твердження позивача, що останнім було здійснено засмічення на території власної дачної ділянки, яка не є об'єктом благоустрою.

Із поданих фотоматеріалів встановлено, що будівельні відходи знаходяться біля проїжджої частини (а.с.30). Вказані обставини у судовому засіданні підтвердив також свідок ОСОБА_7, який пояснив, що неодноразово звертався із приводу засмічення територій, дороги, яка прилягає до земельної ділянки, якою користується позивач, до різних установ, в т.ч. до міської ради.

Водночас, позивач ОСОБА_1 не зважаючи на те, що не є власником об'єкту благоустрою, але є його користувачем зобов'язаний був дотримуватись Правил благоустрою м. Луцька, в т.ч. не порушувати права і законні інтереси інших суб'єктів у сфері благоустрою, дотримуватись правил пожежної безпеки і газової безпеки, санітарних норм, утримувати в належному стані земельну ділянку якою він користується, та не допускати засмічення території на відстані 15 метрів від межі земельної ділянки, як це передбачено Правилами.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем допущено засмічення території, що є об'єктом блаугострою, а тому суд приходиться до висновку, що ОСОБА_1 був обґрунтовано притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, вина у вчиненні якого доведена та підтверджується поданими суду доказами.

Як вбачається із ст. 216 КУпАП, адміністративні комісії мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення при наявності не менш як половини членів їх складу, а у відповідності до ст. 30 Положення про адміністративні комісії, ст. 283 КУпАП, постанова адміністративної комісії приймається простою більшістю голосів членів комісії, присутніх на засіданні. Водночас, оскаржувана постанова містить всі вимоги, передбачені КУпАП: найменування органу, який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; викладення обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення, та інформацію про можливість її оскарження; винесена в прамовочному складі.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що адміністративна комісія при виконавчому комітеті Луцької міської ради діяла у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому відповідно до ч.1 цієї ж статті кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення. Окрім того, виконавчі органи рад це органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

У статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами, а виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що органи місцевого самоврядування - Луцька міська рада та адміністративна комісія при виконавчого комітеті Луцької міської ради у даному випадку є окремими суб'єктами владних повноважень, при цьому кожен з них наділений власною адміністративно-процесуальною право та дієздатністю.

Однак, позивачем не доведено, що діями (бездіяльністю) відповідача Луцької міської ради було порушено його права, свободи та інтереси.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 71, 77, 86, 158-161, 163, 171-2 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Луцької міської ради, адміністративної комісії при виконавчому комітеті Луцької міської ради, про визнання незаконною та скасування постанови адміністративної комісії - відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Cуддя Луцького міськрайонного суду Присяжнюк Л.М.