Постанова № 40824761, 30.09.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/3723/13-а

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

за участю секретаря - Іленко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Херсонмаркетінг" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватного підприємства "Зодчий", про визнання дій протиправними та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 02.12.2013 року частково задоволено позов та скасовано податкові повідомлення - рішення відповідача від 31.05.2013 року №0000542204 та №0000552204.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням податковим органом подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволені позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи та зроблено необґрунтований висновок щодо необхідності скасування оскаржуваних рішень податкового органу, так як відповідачем в ході проведеної перевірки встановлено порушення позивачем п.138.1, п.138.2 ст.138, п.139.1 ст.139 ПК України, а саме безтоварність проведених між позивачем та ПП "Зодчий" господарських операцій у листопаді 2011 року та січні 2012 року, що призвело до заниження розміру податку на прибуток за цей період, а тому податковим органом правомірно прийнято оскаржувані рішення та застосовано штрафні санкції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в 05.04.2013 року податковим органом проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача по взаємовідносинам з ПП "Зодчий" за листопад 2011 року та січень 2012 року, про що складено акт №2107/22-4/14142229, яким встановлено порушення позивачем п.138.1, п.138.2 ст.138, п.139.1 ст.139 ПК України, а саме заниження податку на прибуток підприємств, у загальній сумі 328665 грн.

Порушення полягає у тому, що між позивачем та вказаним контрагентом укладено безтоварні угоди, які не спрямовані на реальне настання наслідків, а тому підприємством неправомірно занижено розмір податку на прибуток.

За результатами проведеної перевірки податковим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 31.05.2013 року №0000542204 та №0000552204, якими збільшено підприємству розмір податку на прибуток підприємств, на суму 315481 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції, у загальному розмірі 69213 грн.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо відсутності порушення податкового законодавства з боку позивача, так як господарські операції між ним та його контрагентом носять реальний характер, з чим не погоджується судова колегія з наступних підстав.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України - у цьому розділі об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України - витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.38 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п.138.4 ст.138 ПК України - витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому, підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Частиною 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст.72 КАС України - обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судовою колегією встановлено, що відповідно до акту перевірки позивачем занижено податок на прибуток підприємств за листопад 2011 року та січень 2012 року, на загальну суму 328665 грн.

На формування розміру вказаного податку вплинули господарські операції позивача з ПП "Зодчий" щодо надання послуг загальнобудівельних робіт, які виконано на підставі контрактів №8 від 25.11.2011 року, №9 від 25.11.2011 року, №10 від 26.11.2011 року, №01/1 від 06.01.2012 року, №01/2 від 10.01.2012 року, №01/3 від 11.01.2012 року.

На підтвердження господарських відносин позивача з даним контрагентом судом зібрано наступні документи: копії контрактів (а.с.27, 31, 34, 37, 41, 44), акти робіт (а.с.29, 33, 36, 39, 43, 46), податкові накладні (а.с.58-60, 66-68), платіжні документи (а.с.48-57).

Судовою колегією досліджено дані документи та встановлено, що між позивачем та ПП "Зодчий" укладено контракти щодо здійснення будівельних робіт за адресою: м.Херсон, вул. Суворова 12. При цьому позивач виступає Генеральним підрядником, а контрагент - підрядником.

З наданого позивачем контракту №8 від 25.11.2011 року не вбачається, які саме роботи зобов'язується провести підрядник на об'єкті будівництва, а зазначено лише загальні посилання на проведення робіт з реконструкції.

В жодному з актів приймання виконаних робіт не вказано ПІБ осіб, які здавали та приймали їх, що унеможливлює встановлення осіб, які приймали участь у господарській операції; в актах також не вказано дат їх проведення, хоча зазначений обсяг робіт є значним.

В платіжних дорученнях вказано про сплату робіт, які виконано 24.11.2011 року, 26.12.2011 року, 28.12.2011 року, 29.12.2011 року, проте відсутні акти виконаних робіт за вказані дати.

Судом зобов'язано позивача надати будь-які інші документи, якими підтверджено проведені господарські операції (акти прийому-передачі будівельних матеріалів підряднику, їх транспортування тощо) проте жодних нових доказів апеляційним судом не зібрано.

Крім того рішеннями Херсонського окружного адміністративного суду від 05.02.2013 року, Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013 року та Вищого адміністративного суду від 04.08.2014 року, по справі №2а-3198/12/2170, також досліджено дані господарські операції та судами всіх інстанції зроблено висновок про їх безтоварність, що стало підставою для відмови в задоволені позову ВКФ "Херсонмаркетінг" про скасування податкового повідомлення-рішення з ПДВ.

З огляду на всі викладені вище обставини, колегія суддів приходить до висновку, що господарській операції між позивачем та його контрагентом є безтоварними, тобто такими, що не спрямовані на реальне настання наслідків, а отже підприємством не підтверджено визначений ним розмір податку на прибуток підприємств, що є підставою для залишення в силі оскаржуваних рішень податкового органу.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України - суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки постанову суду не оскаржено сторонами у справі, в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій податкового органу щодо визначення в акті перевірки недійсними правочинів, які укладено між позивачем та його контрагентом, то судова колегія не переглядає судове рішення в цій частині.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що судом першої інстанції, при вирішенні справи, допущено порушення норм матеріального і процесуального права, а тому це є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, судова колегія,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року - скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою в задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Херсонмаркетінг" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватного підприємства "Зодчий", про визнання дій протиправними та скасування рішення - відмовити.

Судові витрати по справі покласти на позивача.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло