Рішення № 40824523, 01.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14334/13 01.10.14

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Київенергобуд»

до 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус Груп»

про визнання відсутнім права

Головуючий суддя Ломака В.С.

Судді Лиськов М.О.

Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: Кириченко Р.Ю. за довіреністю від 07.12.2013 р;

Рештун В.М. за довіреністю від 07.12.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство "Київенергобуд" (далі - позивач) в особі ліквідатора Гороховського Андрія Вікторовича звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус Груп" (далі - відповідач-2) про визнання відсутнім у відповідачів права власності на нерухоме майно (майстерня з виготовлення фарб і розкрою скла та лінолеуму зі складом бази БМУ-2 (літ. Б), загальною площею 662, 9 кв.м.; нежитлова будівля бази БМУ-2, що являє собою незавершене будівництво будинку розчинного вузла; нежитлова будівля теслярної майстерні та матеріальних складів будівлі; майстерня виготовлення фарб і розкрою скла та лінолеуму зі складом, площею забудови 686, 06 кв.м., загальною площею 707, 3 кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що 01.09.2000 р. арбітражним судом міста Києва було порушено провадження у справі № 23/447 про визнання банкрутом ВАТ "Київенергобуд" та ухвалою суду від 10.01.2001 р. накладено арешт на все майно, що належить боржнику. При цьому, не зважаючи на порушене відносно боржника провадження у справі про банкрутство, ВДВС Ватутінського районного управління юстиції у м. Києві було проведено прилюдні торги з реалізації нерухомого майна боржника - майстерня з виготовлення фарб і розкрою скла та лінолеуму зі складом бази БМУ-2 (літ. Б), загальною площею 662, 9 кв.м., переможцем на яких став відповідач-1. Крім того, 02.07.2001 р., 03.07.2001 р. та 18.07.2001 р. відповідачем-1 було придбано з прилюдних торгів нерухоме майно ВАТ "Київенергобуд": нежитлова будівля бази БМУ-2, що являє собою незавершене будівництво будинку розчинного вузла; нежитлова будівля теслярної майстерні та матеріальних складів будівлі; майстерня виготовлення фарб і розкрою скла та лінолеуму зі складом, площею забудови 686, 06 кв.м., загальною площею 707, 3 кв.м. На відповідне майно відповідач-1 на підставі актів про придбання майна з прилюдних торів отримав відповідні свідоцтва про право власності. В подальшому, як зазначає позивач, постановами Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2009 р. у справі № 17/119, від 20.10.2009 р. у справі № 17/118, від 20.10.2009 р. у справі № 17/220 та від 20.10.2009 р. у справі № 17/221 було визнано недійсними результати прилюдних торгів з продажу майна ВАТ "Київенергобуд", акти проведення таких торгів та свідоцтва про право власності на спірне майно. На підставі зазначеного позивач робить висновок, що його право власності на вказане майно не припинилось. Водночас, станом на дату звернення до суду, відповідно до пояснень позивача, право власності на спірне майно зареєстровано на відповідача-1, крім майстерні з виготовлення фарб і розкрою скла та лінолеуму зі складом бази БМУ-2 (літ. Б), загальною площею 662, 9 кв.м., яка була відчужена ним на користь відповідача-2 на підставі Договору купівлі-продажу від 30.03.2012 р. Зважаючи на вказані обставини, позивач вважає, що його права як законного власника спірного майна на теперішній час залишаються порушеними, у зв'язку з чим він вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Крім того, у тексті позовної заяви позивачем було викладено до суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій він просить накласти арешт на нерухоме майно (майстерня з виготовлення фарб і розкрою скла та лінолеуму зі складом бази БМУ-2 (літ. Б), загальною площею 662, 9 кв.м.; нежитлова будівля бази БМУ-2, що являє собою незавершене будівництво будинку розчинного вузла; нежитлова будівля теслярної майстерні та матеріальних складів будівлі; майстерня виготовлення фарб і розкрою скла та лінолеуму зі складом, площею забудови 686, 06 кв.м., загальною площею 707, 3 кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.07.2013 р. порушено провадження у справі № 910/14334/13, розгляд справи призначено на 20.08.2013 р.

При цьому, також ухвалою господарського суду міста Києва від 29.07.2013 р. було задоволено заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову та до вирішення спору по суті та набрання рішенням у справі законної сили, накладено арешт на нерухоме майно (майстерня з виготовлення фарб і розкрою скла та лінолеуму зі складом бази БМУ-2 (літ. Б), загальною площею 662, 9 кв.м.; нежитлова будівля бази БМУ-2, що являє собою незавершене будівництво будинку розчинного вузла; нежитлова будівля теслярної майстерні та матеріальних складів будівлі; майстерня виготовлення фарб і розкрою скла та лінолеуму зі складом, площею забудови 686, 06 кв.м., загальною площею 707, 3 кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

19.08.2013 р. на запит суду через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна було надано інформацію про те, що нежитлова будівля (літ. Б) площею 662, 9 кв.м. зареєстрована на праві власності за ТОВ «Крокус Груп» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 30.03.2012 р.

Крім того, 19.08.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшли додаткові документи у справі.

20.08.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 20.08.2013 р. від відповідача-1 надійшло клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні.

Від представника відповідача-2 в судовому засіданні 20.08.2013 р. надійшли додаткові документи у справі та відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, вказуючи на те, що він є добросовісним набувачем спірного майна і воно, на його думку, не може бути витребувано, оскільки набуте відповідачем-1 в процесі виконання судового рішення. Зокрема, відповідач-2 вказує на те, що ухвалою господарського суду міста Києва від 17.07.2010 р. у справі № 2/196 було затверджено мирову угоду, на підставі якого відповідач-1 і набув у власність спірне майно.

У судовому засіданні 20.08.2013 р. суд в порядку ст. 77 ГПК України оголосив перерву до 04.09.2013 р.

04.09.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшли додаткові документи у справі та відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, аналогічних тим, що викладені у відзиві відповідача-2.

У судовому засіданні 04.09.2013 р. від представників позивача та відповідача-1 надійшло клопотання про продовження строків вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2013 р. суд в порядку ст. 69 ГПК України продовжив строк вирішення спору на 15 днів та відклав розгляд справи на 09.10.2013 р.

07.10.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшли додаткові документи у справі та відзив на позовну заяву, в якому він вказує на те, позивач намагався оскаржити в касаційному порядку ухвалу господарського суду міста Києва від 27.07.2010 р. у справі № 2/196 і йому у прийнятті касаційної скарги було відмовлено ухвалою Вищого господарського суду України від 12.08.2013 р.

09.10.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, відповідно до яких він звертає увагу на практику застосування приписів ст. 388 ЦК України та те, що він має статус добросовісного набувача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2013 р. призначено колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 09.10.2013 р. справу № 910/14334/13 передано на розгляд колегії суддів: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Баранов Д.О., Пригунова А.Б.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2013 р. вказаною колегією суддів було прийнято справу № 910/14334/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 12.11.2013 р.

У судовому засіданні 12.11.2013 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 27.11.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 27.11.2013 р., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Пригунової А.Б., справу № 910/14334/13 передано на розгляд колегії суддів: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Баранов Д.О., Цюкало Ю.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.11.2013 р. вказаною колегією суддів було прийнято справу № 910/14334/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 27.11.2013 р.

27.11.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, відповідно до яких він вказує на те, що позивач не ставить під сумнів легітимність набуття відповідачем-2 права власності на спірне майно. Крім того, він зазначає, що уклавши мирову угоду у справі № 2/196 сторони погодились, що вони остаточно врегулювали будь-які зустрічні претензії між ними щодо права власності на спірне майно й не будуть його оспорювати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.11.2013 р. розгляд справи було відкладено на 17.12.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2013 р. розгляд справи було відкладено на 22.01.2014 р.

У судовому засіданні 22.01.2014 р. від представника відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

При цьому, від представників відповідачів надійшло клопотання про продовження строків вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.01.2014 р. в порядку ст. 69 ГПК України було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 11.02.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 11.02.2014 р., у зв'язку з завантаженістю судді Баранова Д.О., справу № 910/14334/13 передано на розгляд колегії суддів: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Літвінова М.Є., Цюкало Ю.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2014 р. вказаною колегією суддів було прийнято справу № 910/14334/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 11.02.2014 р.

У судовому засіданні 11.02.2014 р. від представника відповідача-2 надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, в яких він вказує на те, що позивач ініціював перегляд ухвали господарського суду міста Києва від 27.07.2010 р. у справі № 2/196 за нововиявленими обставинами і ухвалою господарського суду міста Києва від 27.01.2014 р. йому було відмовлено у задоволенні відповідної заяви.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2014 р. розгляд справи було відкладено на 18.03.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 18.03.2014 р., у зв'язку з перебуванням Головуючого судді Ломаки В.С. на лікарняному, справу № 910/14334/13 передано на розгляд колегії суддів: Головуючий суддя Любченко М.О., судді Літвінова М.Є., Цюкало Ю.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.03.2014 р. вказаною колегією суддів було прийнято справу № 910/14334/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 08.04.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 24.03.2014 р., у зв'язку з виходом Головуючого судді Ломаки В.С. з лікарняного, було вирішено передати справу № 910/14334/13 на розгляд колегії суддів: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Літвінова М.Є., Цюкало Ю.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.03.2014 р. вказаною колегією суддів було прийнято справу № 910/14334/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 08.04.2014 р.

08.04.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача та відповідача-2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 2/196.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.04.2014 р. розгляд справи було відкладено на 13.05.2014 р.

13.05.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача-2 повторно надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 2/196.

У судовому засіданні 13.05.2014 р. від представників відповідачів надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.05.2014 р. в порядку ст. 69 ГПК України було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 03.06.2014р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 03.06.2014 р., у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Літвінової М.Є., було вирішено передати справу № 910/14334/13 на розгляд колегії суддів: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Марченко О.В., Цюкало Ю.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.06.2014 р. вказаною колегією суддів було прийнято справу № 910/14334/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 03.06.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.06.2014 р. розгляд справи було відкладено на 25.06.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.06.2014 р. розгляд справи було відкладено на 15.07.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 15.07.2014 р., у зв'язку з перебуванням на лікарняному Головуючого судді Ломаки В.С., справу № 910/14334/13 передано на розгляд колегії суддів: Головуючий суддя Васильченко Т.В., судді Марченко О.В., Цюкало Ю.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2014 р. вказаною колегією суддів було прийнято справу № 910/14334/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 06.08.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 22.07.2014 р., у зв'язку з виходом з лікарняного Головуючого судді Ломаки В.С. та перебуванням у відпустці судді Марченко О.В., справу № 910/14334/13 передано на розгляд колегії суддів: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Літвінова М.Є., Цюкало Ю.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2014 р. вказаною колегією суддів було прийнято справу № 910/14334/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 06.08.2014 р.

29.07.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 06.08.2014 р., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Цюкало Ю.В., справу № 910/14334/13 передано на розгляд колегії суддів: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Блажівська О.Є., Літвінова М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.08.2014 р. вказаною колегією суддів було прийнято справу № 910/14334/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 06.08.2014 р.

06.08.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну предмета позову, відповідно до якої він просить витребувати від відповідача-2 на користь позивача нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю бази БМУ-2, що являє собою незавершене будівництво будинку розчинного вузла; нежитлову будівлю теслярної майстерні та матеріальних складів будівлі; майстерню виготовлення фарб і розкрою скла та лінолеуму зі складом, площею забудови 686, 06 кв.м., загальною площею 707, 3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; витребувати від відповідача-2 на користь позивача нерухоме майно - майстерню з виготовлення фарб і розкрою скла та лінолеуму зі складом бази БМУ-2 (літ. Б), загальною площею 662, 9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У судовому засіданні 06.08.2014 р. від представника відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.08.2014 р. розгляд справи було відкладено на 11.08.2014 р. Розгляд заяви позивача про зміну предмету позову відкладено до встановлення фактичних обставин справи.

11.08.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшли додаткові документи у справі та письмові заперечення на заяву позивача про зміну предмету позову, в яких він звертає увагу на те, що у даній справі вже розпочався її розгляд по суті, а тому вказана заява не може бути прийнята до розгляду.

Від позивача 11.08.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2014 р. заяву позивача про зміну предмету позову було повернуто без розгляду на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2014 р. розгляд справи було відкладено на 10.09.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 10.09.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на науково-практичній конференції, справу № 910/14334/13 передано на розгляд колегії суддів: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Лиськов М.О., Літвінова М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2014 р. вказаною колегією суддів було прийнято справу № 910/14334/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 10.09.2014 р.

10.09.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 10.09.2014 р. від представника відповідача-2 надійшли додаткові документи у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2014 р. розгляд справи було відкладено на 01.10.2014 р.

Представник позивача та відповідача-1 в судове засідання 01.10.2014 р. не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників позивача та відповідача-1 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Так, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 01.10.2014 р. від представника відповідача-2 надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, в яких він додатково до раніше приведених доводів щодо необґрунтованості позовних вимог, також вказує на пропуск позивачем строків позовної давності. Крім того, заявлено клопотання про скасування ухвали про вжиття заходів до забезпечення позову.

У судовому засіданні 01.10.2014 р. судом було розглянуто клопотання позивача та відповідача-2 щодо зупинення провадження у справі № 2/196 та вирішено в його задоволенні відмовити.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються таким судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, пов'язаність даної справи зі справою № 2/196 полягала в тому, що відповідач-1 набув у власність спірне майно на підставі затвердженої господарським судом міста Києва ухвалою від 27.07.2010 р. у справі № 2/196 мирової угоди між сторонами.

Водночас, постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 р. ухвалу господарського суду міста Києва від 27.01.2014 р. скасовано, заяву Відкритого акціонерного товариства «Київенергобуд» про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду міста Києва від 27.07.2010 р. у справі № 2/196 задоволено, ухвалу господарського суду міста Києва від 27.07.2010 р. у справі № 2/196 скасовано з передачею справи на розгляд до господарського суду міста Києва.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.06.2014 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 р. зі справи № 2/196 залишено без змін.

Отже, станом на момент розгляду даної справи ухвала про затвердження мирової угоди у справі № 2/196 скасована, відповідне рішення набрало законної сили, а справа № 2/196 розглядатиметься судом по суті відносно заявлених в ній позовних вимог.

За таких обставин, на думку суду, вирішення по суті спору між сторонами у справі № 2/196 щодо відшкодування поліпшень (земельних поліпшень, будівельних та ремонтних робіт) об'єктів нерухомого майна, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та вартості майна на загальну суму 14 582 575, 00 грн. саме по собі не перешкоджає розгляду заявлених у даній справі позовних вимог про визнання відсутнім у відповідачів прав на спірне майно.

У судовому засіданні 01.10.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників відповідача-2, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою арбітражного суду міста Києва від 01.09.2000 р. за заявою Акціонерного товариства «Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» порушено провадження по справі № 23/447 про визнання банкрутом ВАТ «Київенергобуд».

Ухвалою арбітражного суду м. Києва від 10.01.2001 р. у справі № 23/447 було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ВАТ «Київенергобуд», заборонено посадовим особам боржника або власнику його майна чи уповноваженому ним органу або іншим особам вчиняти певні дії щодо майнових активів боржника.

27.06.2001 р. Відділом державної виконавчої служби Ватутінського районного управління юстиції у м. Києві було проведено прилюдні торги з реалізації нежитлової будівлі - майстерні виготовлення фарб і розкрою скла та лінолеуму зі складом бази БМУ-2, що знаходиться в АДРЕСА_1.

За результатами проведених прилюдних торгів переможцем торгів було визнано ФОП ОСОБА_1

27.06.2001 р. старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Ватутінського району в м. Києві був складений акт продажу майна з прилюдних торгів.

Згідно з даним актом підставою для продажу службово-побутового корпусу був виконавчий напис від 24.02.1999 р. приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про стягнення з ВАТ «Київенергобуд» заборгованості на користь АППБ «Аваль» шляхом звернення стягнення на заставлене майно - нежитлової будівлі - майстерні виготовлення фарб і розкрою скла та лінолеуму зі складом бази БМУ-2, що складається із нежитлової будівлі - майстерні виготовлення фарб і розкрою скла та лінолеуму зі складом.

На підставі акта про проведення прилюдних торгів від 27.06.2001 р., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 27.07.2001 р. ФОП ОСОБА_1 було видано свідоцтво серії АЕВ № 610416 про право власності на майно, яке складається з нежитлової будівлі - майстерні виготовлення фарб і розкрою скла та лінолеуму зі складом бази БМУ-2, яка розташована в АДРЕСА_1.

02.07.2001 р. Відділом державної виконавчої служби Ватутінського районного управління юстиції у м. Києві було проведено прилюдні торги з реалізації нежилого приміщення - будинку розчинного вузла розміром 12,8 х 6,5, будівельним об'ємом 1040 куб.м., що знаходиться в АДРЕСА_1, на яку судом було накладено арешт.

Переможцем торгів з реалізації вказаного майна визнано ФОП ОСОБА_1

02.07.2001 р. старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Ватутінського району в м. Києві був складений акт продажу майна з прилюдних торгів.

На підставі акта про проведення прилюдних торгів від 02.07.2001 р., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 03.07.2001 р. ФОП ОСОБА_1 було видано свідоцтво серії АЕА № 983524 про право власність на майно, яке складається з нежилого будинку розчинного вузла розміром 12,8 х 6,5, будівельним об'ємом 1040 куб.м., який розташована в АДРЕСА_1.

Також, 02.07.2001 р. відділом державної виконавчої служби Ватутінського районного управління юстиції у м. Києві проведено прилюдні торги з реалізації нежитлової будівлі-теслярної майстерні та матеріальних складів бази БМУ-2, що знаходиться в АДРЕСА_1.

За результатами проведених прилюдних торгів переможцем торгів було визнано ФОП ОСОБА_1

02.07.2001 р. старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Ватутінського району в м. Києві був складений акт продажу майна з прилюдних торгів.

Згідно даного акту підставою для продажу службово-побутового корпусу є виконавчий напис від 24.02.1999 р. приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про стягнення з ВАТ «Київенергобуд» заборгованості на користь АППБ «Аваль» шляхом звернення стягнення на заставлене майно - незавершене будівництво бази БМУ-2, що складається із нежитлової будівлі-теслярної майстерні та матеріальних складів.

На підставі акта про проведення прилюдних торгів від 02.07.2001 р., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 03.07.2001 р. ФОП ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на майно, яке складається з нежитлової будівлі-теслярної майстерні та матеріальних складів бази БМУ-2, яка розташована в АДРЕСА_1.

18.07.2001 р. Відділом державної виконавчої служби Ватутінського районного управління юстиції у м. Києві було проведено прилюдні торги з реалізації майна ВАТ "Київенергобуд" нежитлові будівлі майстерні виготовлення фарб і розкрою скла та лінолеуму зі складом бази БМУ, загальною площею 707,30 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1.

За результатами проведених прилюдних торгів переможцем торгів визнано ФОП ОСОБА_1

18.07.2001 р. старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Ватутінського району в м. Києві складено акт продажу майна з прилюдних торгів.

Згідно даного акту підставою для продажу нежитлової будівлі є зведені виконавчі провадження про стягнення заборгованості по заробітній платі та державного мита з ВАТ "Київенергобуд".

На підставі акту про проведення прилюдних торгів від 18.07.2001 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 18 липня 2001р. видано ФОП ОСОБА_1 Свідоцтво про право власності на майно нежитлові будівлі майстерні виготовлення фарб і розкрою скла та лінолеуму зі складом бази БМУ, загальною площею 707,30 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1.

В подальшому, відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2009 р. у справі № 17/218 визнано недійсними результати прилюдних торгів з продажу майна Відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд" - незавершеного будівництва нежитлової будівлі бази БМУ-2, яка розташована в АДРЕСА_1, проведених 05.06.2001 р. Відділом державної виконавчої служби Ватутінського району в м. Києві; визнано недійсним Акт про проведення прилюдних торгів з продажу майна Відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд" від 02.07.2001 р.; визнано недійсним Свідоцтво про право власності на майно, яке складається з незавершеного будівництва нежитлової будівлі бази БМУ-2, яка розташована в АДРЕСА_1, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 03.07.2001 р. Суб'єкту підприємницької діяльності фізичній особі ОСОБА_1; витребувано у Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 майно, яке складається з незавершеного будівництва нежитлової будівлі бази БМУ-2, яка розташована в АДРЕСА_1 (приміщення будинку розчинного вузла розміром 12,8х6,5, будівельним об'ємом 1 040 куб. м).

Відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2009 р. у справі № 17/219 визнано недійсними прилюдні торги з продажу майна ВАТ "Київенергобуд" - будівлі майстерні виготовлення фарб і розкрою скла та лінолеуму зі складом, площею забудови 686,06 кв.м., загальною площею 707,3 кв.м., розташованої у АДРЕСА_1, акт про проведення вказаних торгів 18.07.2001 р. та свідоцтво, видане 18.07.2001 р. приватним нотаріусом про право власності на придбане майно; витребувано від суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 належну ВАТ "Київенергобуд" будівлю майстерні виготовлення фарб і розкрою скла та лінолеуму зі складом, площею забудови 686,06 кв.м., загальною площею 707, 3 кв.м., розташованої у АДРЕСА_1.

Відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2009 р. у справі № 17/220 визнано недійсними результати прилюдних торгів з продажу майна Відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд" - нежитлової будівлі - майстерні виготовлення фарб і розкрою скла та лінолеуму зі складом бази БМУ-2, яка розташована в АДРЕСА_1, проведених 27.06.2001 р. Відділом державної виконавчої служби Ватутінського району в м. Києві.; визнано недійсним Акт про проведення прилюдних торгів з продажу майна Відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд" від 27.06.2001 р.; визнано недійсним Свідоцтво серії АЕВ № 610416 про право власності на майно, яке складається з нежитлової будівлі - майстерні виготовлення фарб і розкрою скла та лінолеуму зі складом бази БМУ-2, яка розташована в АДРЕСА_1, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 27.07.2001 р. Суб'єкту підприємницької діяльності фізичній особі ОСОБА_1; витребувано у Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 майно, яке складається з нежитлової будівлі - майстерні виготовлення фарб і розкрою скла та лінолеуму зі складом бази БМУ-2, яка розташована в АДРЕСА_1 (загальною площею 662,9 кв.м.).

Відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2009 р. у справі № 17/221 визнано недійсними результати прилюдних торгів з продажу майна Відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд" - нежитлової будівлі-теслярної майстерні та матеріальних складів бази БМУ-2, яка розташована в АДРЕСА_1 проведених 02.07.2001 р. Відділом державної виконавчої служби Ватутінського району в м. Києві; визнано недійсним Акт про проведення прилюдних торгів з продажу майна Відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд" від 02.07.2001 р.; визнано недійсним Свідоцтво серії про право власності на майно, яке складається з нежитлової будівлі-теслярної майстерні та матеріальних складів бази БМУ-2, яка розташована в АДРЕСА_1, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 03.07.2001 р. Суб'єкту підприємницької діяльності фізичній особі ОСОБА_1; витребувано у Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 майно, яке складається з нежитлової будівлі-теслярної майстерні та матеріальних складів бази БМУ-2, яка розташована в АДРЕСА_1 (загальною площею 1586,5 кв.м.).

Постановами Вищого господарського суду України від 19.05.2010 р. у справах № 17/218, № 17/219, № 17/220, № 17/221 постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2009 р., 14.10.2009 р., 20.10.2009 р. та 20.10.2009 р. відповідно, було залишено без змін.

Приймаючи вказані судові рішення, суди виходили з того, що прилюдні торги були проведені всупереч ухвалі арбітражного суду міста Києва від 10.01.2001 р. у справі № 23/447, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ВАТ "Київенергобуд", заборонено посадовим особам боржника або власнику його майна чи уповноваженому ним органу або іншим особам вчиняти певні дії щодо майнових активів боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому ФОП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ВАТ «Київенергобуд» про відшкодування поліпшень (земельних поліпшень, будівельних та ремонтних робіт) об'єктів нерухомого майна, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та вартості майна на загальну суму 14 582 575, 00 грн. (справа № 2/196) і в процесі розгляду вказаного спору представниками сторін було подано до суду заяву про затвердження мирової угоди у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.07.2010 р. у справі № 2/196 було затверджено мирову угоду між сторонами, відповідно до п. 2.1. якої було визначено, що ВАТ «Київенергобуд» визнає необхідність відшкодування ФОП ОСОБА_1 ринкової вартості проведених ним поліпшень об'єктів у розмірі 14 124 475,00 грн. та передає в рахунок погашення своїх зобов'язань ФОП ОСОБА_1 об'єкти та право власності на них, а саме:

- нежитлову будівлю - майстерню з виготовлення фарб і розкрою скла та лінолеума зі складом бази БМУ-2, яка розташована в АДРЕСА_1 (загальною площею 662,9 кв.м.) (Об'єкт 1).

- незавершене будівництво -нежитлової будівлі бази БМУ-2, яка розташована в АДРЕСА_1 (приміщення будинку розчинного вузла розміром 12,8х6,5 м, будівельним об'ємом 1040,0 куб.м.) (Об'єкт 2).

- нежитлову будівлю-теслярної майстерні та матеріальних складів бази БМУ-2, яка розташована в АДРЕСА_1 ( загальною площею 1586,5 кв.м.) (Об'єкт 3).

- будівлю майстерні виготовлення фарб і розкрою скла та лінолеуму зі складом, загальною площею 707,3 кв.м., розташованої у АДРЕСА_1 (Об'єкт 4).

За змістом вказаної Мирової угоди було визначено, що передача Товариством Об'єктів у власність Підприємця здійснюється з огляду на неможливість повернення майна через його докорінну перебудову.

Згідно з п. 3.3. Мирової угоди сторони погодились з тим, що відповідно до умов цієї мирової угоди вони дійшли згоди щодо повного та остаточного врегулювання будь-яких зустрічних претензій з предмету спору та права власності на Об'єкти, не мають і не матимуть одна до одної ніяких інших вимог, включно вимог про відшкодування збитків, пені, штрафів, оспорення права власності на Об'єкти, тощо. Укладенням даної Угоди сторони домовилися вирішити спірне питання проведення реституції (ст. 216 ЦК України) за Рішеннями суду по справах № 17/218, № 17/219, № 17/220 та 17/221 та справі №2/196.

Відповідно до Витягу про державну реєстрацію прав № 32244730 від 29.11.2011 р. за відповідачем-1 було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю-майстерню з виготовлення фарб і розкрою скла та лінолеуму зі складом бази БМУ-2.

30.03.2012 р. між ФОП ОСОБА_1 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крокус Груп» (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_8, відповідно до якого було відчужено на користь ТОВ «Крокус Груп» будівлю-майстерню з виготовлення фарб і розкрою скла та лінолеуму зі складом бази БМУ-2 (Літ. Б), розташовану по АДРЕСА_1.

Також, 30.03.2012 р. між ФОП ОСОБА_1 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крокус Груп» (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_8, відповідно до якого було відчужено на користь ТОВ «Крокус Груп» майнові права на нерухоме майно, а саме: незавершене будівництво - нежитлову будівлю бази БИУ-2 (приміщення будинку розчинного вузла розміром 12,8 х 6, 5 м., будівельним об'ємом 1 040, куб.м.) та на нежитлову будівлю теслярної майстерні та матеріальних складів бази БМУ-2 (загальною площею 1586 кв.м.), розташовані по АДРЕСА_1.

Відповідно до Витягу про державну реєстрацію прав № 33962389 від 26.04.2012 р. за відповідачем-2 було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю-майстерню з виготовлення фарб і розкрою скла та лінолеуму зі складом бази БМУ-2.

Як встановлено судом під час провадження у даній справі, позивач у 2013 році звернувся до господарського суду міста Києва з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду міста Києва від 27.07.2010 р. у справі № 2/196.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.12.2013 р. було відновлено строк для подання заяви про перегляд ухвали господарського суду міста Києва від 27.07.2010 р. у справі № 2/196 за нововиявленими обставинами та призначено до розгляду заяву ВАТ «Київенергобуд»

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.01.2014 р. відмовлено ВАТ «Київенергобуд» у задоволенні заяви про перегляд ухвали від 27.07.2010 р. у справі № 2/196 за нововиявленими обставинами.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 р. ухвалу господарського суду міста Києва від 27.01.2014 р. скасовано, заяву Відкритого акціонерного товариства «Київенергобуд» про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду міста Києва від 27.07.2010 р. у справі № 2/196 задоволено, ухвалу господарського суду міста Києва від 27.07.2010 р. у справі № 2/196 скасовано з передачею справи на розгляд до господарського суду міста Києва.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.06.2014 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 р. зі справи № 2/196 залишено без змін.

Приймаючи вказані судові рішення у справі № 2/196 суди апеляційної та касаційної інстанцій виходили з того, що постановою господарського суду міста Києва від 25.02.2008 р. у справі № 23/447 ВАТ «Київенергобуд» було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, повноваження розпорядника майна боржника припинено та призначено його ліквідатором банкрута; одночасно, господарський суд міста Києва розглядав справу № 2/196 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ВАТ «Київенергобуд» про відшкодування поліпшень (земельних поліпшень, будівельних та ремонтних робіт) об'єктів нерухомого майна, які знаходяться у АДРЕСА_1 та вартості майна на загальну суму 14582575,00 грн.; у зв'язку з тим, що ВАТ «Київенергобуд» знаходилось на стадії банкрутства та фінансово неспроможне було задовольнити вимоги позивача, сторони уклали мирову угоду; зі сторони ВАТ «Київенергобуд» таку мирову угоду було підписано його ліквідатором - Ковеза А.І., повноваження якому надані рішенням комітету кредиторів ВАТ "Київенергобуд", оформленим протоколом зборів комітету кредиторів від 02.07.2010 р.; вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ВАТ «Київенергобуд» про стягнення 14 582 575,00 грн. виникли внаслідок визнання в судовому порядку прилюдних торгів з купівлі-продажу майна боржника недійсними за рішенням суду від 05.08.2009 р. у справах господарського суду міста Києва № 17/218, № 17/219, № 17/220 та № 17/221; в розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є поточним кредитором ВАТ «Київенергобуд», оскільки його вимоги виникли після порушення справи про банкрутство ВАТ «Київенергобуд», проте, кредиторська заява ФОП ОСОБА_1 на суму 14582575,00 грн. в рамках справи господарського суду міста Києва № 23/447 не подавалась та до реєстру не включались, а ФОП ОСОБА_1 у визначеному законом порядку кредитором ВАТ «Київенергобуд» не визнавався; згідно з пункту 2.1.2 мирової угоди вбачається, що ВАТ «Київенергобуд» передало в рахунок погашення заборгованості Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, що знаходиться у АДРЕСА_1; таким чином з погодження рішення зборів комітету кредиторів ВАТ «Київенергобуд» фактично відбулося зарахування зустрічних вимог ФОП ОСОБА_1 як кредитора та ВАТ «Київенергобуд» як боржника поза межами справи про банкрутство, в той же час, зарахування зустрічних вимог у справі про банкрутство між кредитором та боржником є неприпустимим, оскільки порушує вимоги Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зокрема ст. 31 щодо черговості задоволення вимог кредиторів. Таким чином, задовольнивши вимоги ФОП ОСОБА_1 про стягнення вартості поліпшень (земельних поліпшень, будівельних та ремонтних робіт) об'єктів нерухомого майна на суму 14 582 575,00 грн., було відчужено нерухоме майно, що знаходиться у АДРЕСА_1, з грубим порушенням приписів ч. 3 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на момент укладення спірної мирової угоди), а отже, рішення зборів комітету кредиторів ВАТ «Київенергобуд», оформлене протоколом зборів комітету кредиторів від 02.07.2010 р., яким надано повноваження ліквідатору Ковеза А.І. на підписання спірної мирової угоди, є неправомірним та таким, що порушує права та законні інтереси всіх кредиторів ВАТ «Київенергобуд», включених до реєстру у встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» порядку. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у ліквідатора Ковези А.І. повноважень на укладання мирової угоди, та скасував ухвала господарського суду міста Києва від 27.07.2010 р. у справі № 2/196, якою припинено провадження у справі у зв'язку з затвердженням мирової угоди.

Наразі, на розгляд господарського суду міста Києва у даній справі передано позовні вимоги позивача про визнання відсутніми прав у відповідачів на вказане нерухоме майно та об'єкти незавершеного будівництва.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

При цьому, згідно зі змістом ч. 2 ст. 19 ЦК України встановлено, що способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Таким чином, звертаючись з позовом до суду за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який узгоджується з двома критеріями: (1) має відповідати змісту права, що порушене й здатний таке право відновити, а також (2) має бути передбачений приписами ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами Договором.

В даному випадку, положеннями ст. ст. 20 ГК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання наявності або відсутності прав.

В той же час, слід враховувати, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Так, надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, вказана стаття визначає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто метою подання цього позову є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

З аналогічних підстав може заявлятись позов про визнання відсутності прав у особи або визнання особи такою, що втратила право.

В той же час, у речово-правових відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК, які дають право витребувати майно в добросовісного набувача.

Так, за обставин вибуття з володіння законного власника належного йому майна, задоволення позову про визнання незаконного володільця таким, що не має прав на спірне майно, - не призводить до відновлення порушених прав законного власника, оскільки наслідком прийняття такого рішення є лише констатація факту незаконності володіння спірним майном, однак не його повернення законному власнику.

Отже, заявлені у даній справі позивачем позовні вимоги не спрямовані на поновлення порушеного права або захист охоронюваного законом інтересу.

У свою чергу, належним способом захисту прав позивача в даному випадку мав би бути позов про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння.

Так, згідно приписів статей 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом права власності, визначеного у статті 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Право володіння означає юридично забезпечену власникові можливість мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи іншого впливу, отже, майно вважається таким, що перебуває у володінні власника і тоді, коли він фізично ним не володіє.

Право користування - юридично закріплена можливість власника щодо використання майна та вилучення з нього корисних властивостей, а право розпорядження - юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну та фактичну долю майна.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (пункт 1 статті 321 вказаного Кодексу).

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Позитивний аспект права власності означає можливість реалізації прав на річ (майно) без участі всіх інших осіб, а негативний - усунення всіх інших осіб від речі і захист її від всіх цих осіб.

Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (стаття 330 цього Кодексу).

У свою чергу, норма статті 387 ЦК України встановлює право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (віндикаційний позов).

Однією з особливостей цього позову, як правило, є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі. В протилежному випадку власник має право звернутися до суду з двома вимогами - про визнання права власності на майно та усунення перешкод у здійсненні щодо нього правомочностей.

Згідно зі статтею 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Таким чином, статтею 388 ЦК України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, такі випадки обмежені та можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України.

У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором, права відчужувати це майно.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 17.10.2011 р. № 3-103гс11, яка є обов'язковою згідно з вимогами ст. 111-28 ГПК України.

При розгляді віндикаційного позову позивач повинний підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на витребуване майно позивач повинен надати суду відповідні докази. (Відповідна правова позиція відображена в постанові Вищого господарського суду України від 19.07.2011 р. у справі № 5002-18/3226.1-2010).

Таким чином, позивач не позбавлений можливості захистити свої права шляхом пред'явлення позову про витребування спірного майна в порядку ст. 387 ЦК України.

Водночас, у даній справі в силу обрання позивачем неналежного способу захисту, про що зазначалось вище, суд не знаходить за можливе задовольнити заявлений позов.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що заявлені позовні вимоги в даному випадку не спрямовані на відновлення порушених прав та законних інтересів позивача, вони не підлягають задоволенню.

Що стосується заявленого відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності, суд його відхиляє, оскільки правила про позовну давність мають застосовуватися лише тоді, коли суд встановить наявність правових підстав для задоволення заявленого позову.

Також, суд відхиляє клопотання відповідача-2 про скасування заходів до забезпечення позову, оскільки воно є передчасним з огляду на те, що прийняте у даній справі рішення суду на момент його прийняття не набрало законної сили.

У п. 10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» зазначається, що враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Оскільки прийняте у даній справі рішення може бути переглянуто в апеляційному порядку, суд вважає за необхідне на даний момент не скасовувати вжиті заходи до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.10.2014 р.

Головуючий суддя В.С. Ломака

Судді М.О. Лиськов

М.Є. Літвінова