Постанова № 40823058, 11.09.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2014 р. Справа№ 925/1058/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Самсіна Р.І.

Зубець Л.П.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_2, дов. б/н від 03.04.2014р.

від відповідача: Савельєва О.Г., дов. б/н від 18.07.2014р.

розглянувши

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма

"Акант+К"

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 07.08.2014 р.

у справі 925/1058/14 (суддя Єфіменко В.В.)

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма

Акант+К"

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.08.2014р. у справі № 925/1058/14 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто 10247,13 грн. безпідставно отриманих коштів та 726,28 грн. пені, а всього - 10973,41 грн., а також 1827 грн. витрат по сплаті судового збору з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Акант+К" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант+К" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 07.08.2014р. у справі № 925/1058/14 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Розпорядженням секретаря судової палити Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючого судді: Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Самсін Р.І.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити, а рішення Господарського суду Черкаської області від 07.08.2014р. у справі № 925/1058/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, про що зазначив у відзиві на апеляційну скаргу, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду Черкаської області від 07.08.2014р. у справі № 925/1058/14 залишенню без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Судом встановлено, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІРМА АКАНТ+К" було укладено Договір купівлі-продажу № 01/08-2013 від 01 серпня 2013р. (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору продавець (відповідач) зобов'язується виготовити та передати у власність покупця (позивача): матраци, ковдри, наматрацники, подушки, в подальшому Товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

За умовами п. 1.2. Договору ціна, якість, асортимент, терміни виготовлення й поставки товару обумовлюються Заявкою до Договору та вказуються в накладних та рахунку на Товар.

Відповідно п. 2.2. Договору, кількість та асортимент товару визначається відповідно до заявки покупця та погоджується продавцем шляхом виставлення рахунку на товар або інакше за домовленістю сторін.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що розрахунки за товар проводяться на умовах 100% попередньої оплати перед його відправленням. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Інший спосіб оплати товару може бути встановлений за окремою домовленістю між сторонами.

Відповідно до п. 4.1. Договору купівлі-продажу покупець надає продавцеві письмову Заявку, в якій вказує назву Товару та його асортимент.

Відповідно до п. 4.2. Поставка Товару здійснюється продавцем на протязі 10 днів з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок Продавця або інакше за взаємною домовленістю Сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.12.2013 останній раз відповідач передав позивачу товарно-матеріальні цінності на підставі договору, що підтверджується видатковою накладною №1500 від 19.12.2013 на суму 41946,17 грн. в т.ч. ПДВ.

Факт останнього відвантаження Товару 19.12.2013 та його ціна сторонами не оспорюється.

Термін дії договору до 31.12.2013.

В період дії договору, а саме 23.12.2013 року, ФОП ОСОБА_4 зробив попередню оплату за товар на суму 12 500 грн., що підтверджується випискою із звіту про дебетові кредитні операції по рахунку 26004060191309.

Факт отримання 12 500 грн. відповідач не заперечує, але на думку відповідача оскільки у ФОП ОСОБА_4 була заборгованість перед ТОВ "ФІРМА АКАНТ" то частина сплаченої ним 23.12.2013 року суми, а саме 2 252,87 грн. була зарахована в рахунок погашення боргу. Відповідач вважає, що дана операція була погоджена з ФОП ОСОБА_4 шляхом підписання - акту звірки.

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що решта коштів згідно призначення платежу та замовлення покупця №556 від 23 грудня 2013 року зараховано в рахунок вартості замовленої продукції згідно прайс - листа та згідно розпорядження "Про знижки на грудень 2013р." від 02.12.2013 року.

Позивач не визнає факту направлення заявки - замовлення після 19 грудня 2013 р. посилаючись в своїх письмових поясненнях на таке:

Відповідно до п. 4.1. Договору покупець надає постачальнику письмову заявку, в якій вказує назву товару та його асортимент.

Позивач вважає, що замовлення покупця № 556 від 23.12.2014 року, надане відповідачем, не містить жодних даних, які б підтверджували, що дане замовлення дійсно зроблене позивачем, а містить лише підпис посадової особи відповідача (Виконавця за Договором).

Отже, позивач вважає, що дане замовлення не може вважатися належним доказом по справі.

Згідно п. 2.2. Договору заявка погоджується продавцем шляхом виставлення рахунку на товар.

Однак, жодних рахунків на оплату заборгованості по оплаті замовлення в сумі 113,43 грн., про яку зазначає відповідач, останнім позивачеві не виставлялося.

Рахунки відповідача за поставлений товар сплачені позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 06.12.2013р. на суму 30 000,00 грн., квитанцією № ПНІ2345 від 16.12.2013р. на суму 31900,00 грн., платіжним дорученням № 20 від 19.12.2013р. на суму 52 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.2. Договору поставка товару здійснюється продавцем на протязі 10 днів з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок продавця.

За умовами договору послідовність господарських операцій має здійснюватись наступним чином: заявка - рахунок - платіжний документ - доставка товару - приймання товару - оформлення супровідних транспортних документів на товар.

Крім того, відповідно до листа із назвою "замовлення покупця №556 від 23 грудня 2014 р." (а.с.81) судом встановлено, що так зване замовлення №556 не містить: жодних посилань на договір №01/08-2013 від 01.08.2013; підпису, посади, прізвища та імені особи, яка підписала це замовлення з боку позивача.

Відповідно до платіжного доручення №4 від 23.12.2013 (а.с.93) судом встановлено, що в реквізитах розділу "Призначення платежу" на відміну від інших платіжних документів (а.с.95-96) відсутня інформація про платіж і документи на підставі яких здійснювався платіж.

За таких обставин платіжне доручення №4 від 23.12.2013 не являється належним і допустимим доказом того, що позивач сплатив саме за договором № 01/08-2013 від 01.08.2013 і, зокрема, за замовлення №556 від 23.12.2013.

Суд приходить до висновку, що платіжним дорученням №4 від 23 грудня 2013 року позивачем було здійснено доплату за вже відвантажений товар та внесено кошти на рахунок відповідача для оплати можливих майбутніх замовлень.

Як вбачається з матеріалів справи, після 19 грудня 2013 року позивачем заявки на товар на адресу відповідача не подавалися, товар позивачеві на раніше внесену суму не відвантажувався.

23.12.2013 платіжним дорученням №4 позивач перерахував відповідачу 12500 грн. "за товар".

Доказів отримання товару позивачем після 23.12.2013 відповідачем суду не надано. В акті взаємозвірки кінцеве сальдо по господарських операціях за грудень 2013 року заборгованість на користь позивача у розмірі 10 247,13 грн.

Таким чином, що грошові кошти в сумі 10 247,13 грн. (десять тисяч двісті сорок сім гривень 13 коп.) є такими, що безпідставно отримані відповідачем 23 грудня 2013 року.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно з частиною першою статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 726,28 грн., колегія судді не погоджується з таким вимогами апелянта виходячи з наступного.

Згідно частини другої статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстав для стягнення з відповідача пені не вбачається, оскільки стягнення з продавця суми попередньої оплати, перерахованої за договором купівлі-продажу, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, визначену розділом п'ятим Договору.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які і посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного, колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант+К" підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Черкаської області від 07.08.2014р. у справі № 925/1058/14 підлягає скасуванню в частині задоволення позову про стягнення пені в розмірі 726,38 грн., в цій частині прийняти нове рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант+К" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 07.08.2014р. у справі № 925/1058/14 скасувати в частині задоволення позову про стягнення пені в розмірі 726,38 грн..

3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Акант+К" (код 14207584, вул. Хоменка, 15, м. Черкаси, 18008) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 18000) 10 247,13 грн. безпідставно отриманих коштів.

5. В іншій частині рішення залишити без змін.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Акант+К" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 913,50 грн.

7. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Черкаської області з зазначенням відповідних реквізитів сторін.

8. Матеріали справи № 925/1058/14 повернути до Господарського суду Черкаської області.

9. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Р.І. Самсін

Л.П. Зубець