Рішення № 40823039, 07.10.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2014 р. Справа № 911/3577/14

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транслюкс», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Легенда», Київська область, Васильківський район, смт. Калинівка

про стягнення 5665,21 грн.

секретар судового засідання Колісник Ю.І.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транслюкс» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Легенда» (далі - відповідач) про стягнення 5665,21 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки продукції №4092тр від 4 лютого 2010 року, а саме, відповідач не сплатив грошові кошти за отриманий товар, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 4587,31 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов’язання позивач нарахував пеню в розмірі 383,52 грн., інфляційні втрати в розмірі 540,56 грн. та 3% річних в розмірі 153,82 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 21 серпня 2014 року та призначено справу до розгляду на 9 вересня 2014 року.

Відповідно до ухвали суду від 9 вересня 2014 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 23 вересня 2014 року.

Відповідно до ухвали суду від 23 вересня 2014 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 7 жовтня 2014 року.

Відповідач, повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалами суду від 21 серпня 2014 року, від 9 вересня 2014 року та від 23 вересня 2014 року, у судові засідання не з'явився, витребуваних документів не подав, хоча був повідомлений належним чином. Суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

Крім того, позивач жодного разу свого представника у судові засіданні не направив.

7 жовтня 2014 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транслюкс» (за договором – постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Легенда» (за договором – покупець) 4 лютого 2010 року укладено договір поставки продукції за №4092тр.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на умовах та у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами цього договору.

Згідно пункту 3.1 договору ціна на товар встановлюється на підставі прайс-листів постачальника, що є додатками до цього договору. Оплата здійснюється в національній валюті України.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що покупець зобов’язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару, протягом 21 (двадцять один) календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

Згідно пункту 5.3 договору у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов’язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4587,31 грн., що підтверджується накладними №ВРС-020728 від 6 червня 2012 року, №ВРС-021672 від 22 червня 2012 року та №ВРС-021673 від 22 червня 2012 року, копії яких наявні в матеріалах справи, а оригінали оглянуто у судовому засіданні.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не оплатив прийнятий у позивача товар. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Вимога позивача про стягнення з відповідача 4587,31 грн. заборгованості за прийнятий товар підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Розмір пені, нарахованої позивачем, у сумі 383,52 грн. є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Нараховані позивачем 3% річних у сумі 153,82 грн. та інфляційні втрати у сумі 540,56 грн. є обґрунтованими, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Легенда» (08623, Київська область, Васильківський район, смт. Калинівка, вул. Радянська, 6, код 33018732) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транслюкс» (01001, м. Київ, вул. Софійська, 10-а, код 35465823) – 4587 (чотири тисячі п’ятсот вісімдесят сім) грн. 31 коп. заборгованості, 383 (триста вісімдесят три) грн. 52 коп. пені, 153 (сто п’ятдесят три) грн. 82 коп. 3% річних, 540 (п’ятсот сорок) грн. 56 коп. інфляційних втрат та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено – 9 жовтня 2014 року

Суддя Заєць Д.Г.