Рішення № 40823002, 01.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16824/14 01.10.14За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз»

про стягнення 3323483,62 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Зінькевич О.М. (представник за довіреністю);

від відповідачів - Якимова І.І. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» (далі - Відповідач) про стягнення 3323483,62 грн. збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у період невиконання Відповідачем власних зобов'язань за договорами фінансового лізингу та до дати фактичної оплати Відповідачем лізингових платежів, у Позивача було заплановане покриття валютних кредитів з отриманих від Відповідача коштів, оскільки раніше ці валютні кредити залучалися для купівлі предметів лізингу, які передавалися Відповідачу за вказаними договорами.

Проте, оскільки від договірних строків виконання зобов'язань зі сплати лізингових платежів до дат фактичної їх сплати Відповідачем минув тривалий час та відбулось коливання курсу валюти у сторону збільшення, тому Позивач, не отримавши вчасно кошти від Відповідача, був вимушений витрачати кошти в більшому розмірі ніж заплановано, в тому числі залучивши власні кошти, для придбання валюти для цілей виконання зобов'язань за кредитними договорами з нерезидентами, внаслідок чого поніс збитки.

При цьому, умови коригування розміру винагороди за договорами фінансового лізингу в залежності від курсу валюти передбачені розділами №6 усіх договорів, а відтак, Відповідач був обізнаний, що за рахунок частини його лізингового платежу відбувається купівля Позивачем валюти для покриття кредитів на купівлю предметів лізингу.

Відповідач натомість подав відзив на позов, відповідно до якого проти позовних вимог заперечує, оскільки на його думку Позивач не використовував отримані валютні кредитні кошти цільово на забезпечення лізингової (господарської) діяльності між ним та Відповідачем, та оскільки валютою оплати лізингових платежів є гривня.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Відповідачем, як лізингоодержувачем, та Позивачем, як лізингодавцем, було укладено: Договір фінансового лізингу № 656 FL від 22.04.2013, Договір фінансового лізингу № 451-L від 01.10.2012 зі змінами та доповненнями, внесеними Додатковою угодою № 1 від 29.10.2012 та Додатковою угодою № 2 від 26.12.2012 та Договір фінансового лізингу № 888-FL від 12.07.2013 зі змінами та доповненнями, внесеними Додатковою угодою № 1 від 22.07.2013 та Додатковою угодою № 2 від 30.08.2013 (далі - Договори фінансового лізингу), згідно з якими Позивач зобов'язався передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (предмети лізингу), а Відповідач зобов'язався прийняти предмети лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами Договорів лізингу.

Відповідно до Графіків сплати лізингових платежів до Договорів, лізингові платежі сплачуються щомісячно, та кожний черговий лізинговий платіж Відповідач зобов'язаний сплачувати щомісячно, не пізніше дати, вказаної у відповідному Договорі фінансового лізингу. Зазначені в графіках дати є кінцевими датами сплати лізингових платежів відповідно до Договорів.

Як убачається з матеріалів справи та що не спростовано Відповідачем, останній не сплачував суми лізингових платежів за листопад, грудень 2013 року та січень 2014 року вчасно, чим порушив встановлені Договорами фінансового лізингу зобов'язання та вимоги статей 525, 526, 530 ЦК України та 193 ГК України.

За вказані періоди фактична оплата надійшла частково 19.02.2014 та 31.03.2014.

Позивач натомість є частиною міжнародної фінансової групи ОТП (Угорщина), та для діяльності в Україні залучив від них кредитні кошти у валюті - доларах США та виступає позичальником за кредитними договорами з нерезидентами, що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями кредитних договорів від 08.09.2010, від 09.09.2013 (з договором про внесення змін від 27.02.2014) та від 08.04.2013 та його реєстрацією (далі - Кредитні договори).

Позивач зобов'язався вчасно обслуговувати свої зобов'язання за Кредитними договорами перед своїми кредиторами-нерезидентами, однак, таке зобов'язання було порушено.

Відповідно до Кредитних договорів з нерезидентами Позивач щомісячно сплачує нерезиденту кредитні кошти у доларах США, та у Позивача було заплановане покриття валютних кредитів з отриманих від Відповідача коштів, оскільки раніше ці валютні кредити залучалися для купівлі предметів лізингу, які передавалися Відповідачу за вказаними договорами.

Проте, оскільки від договірних строків виконання зобов'язань зі сплати лізингових платежів до дат фактичної їх сплати Відповідачем минув тривалий час та відбулось коливання курсу валюти у сторону збільшення, тому Позивач, не отримавши вчасно кошти від Відповідача, був вимушений витрачати кошти в більшому розмірі ніж заплановано, в тому числі залучивши власні кошти, для придбання валюти для цілей виконання зобов'язань за кредитними договорами з нерезидентами, внаслідок чого поніс збитки.

Тобто, отримавши кошти від Відповідача 19.02.2014 та 31.03.2014 замість листопада, грудня 2013 року та січня 2014 року, Позивач направив такі кошти на виконання зобов'язань за Кредитними договорами з нерезидентом, і при цьому уже був змушений купувати валюту, в т.ч. з урахуванням вимог Постанови Національного банку України №49 від 06.02.2014, по вищому курсу, тому нести втрати.

Заперечення Відповідача щодо не використання отриманих доларових коштів Позивачем цільово на забезпечення лізингової (господарської) діяльності між ним та Відповідачем судом відхиляється, оскільки, хоча валютою оплати лізингового платежу є гривня, проте за умовами Договорів лізингу (пункти 6.7) чітко передбачається, що Позивачем залучалися кредитні кошти у доларах США (валюта кредиту) для придбання Предмету лізингу, натомість Лізингоодержувач зобов'язаний коригувати винагороду, на суму курсової різниці та витрат, що виникли за відповідним поточним лізинговим платежем, і сума курсової різниці визначається за формулою:

Скр = (Флп / К1) * К2 - Флп, де

Скр - сума курсової різниці, грн.;

Флп - лізинговий платіж згідно Графіку (Додаток №2 де Договору) у місяці, за який

нараховується курсова різниця;

К1 - курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України на дату здійснення платежу у зв'язку з придбанням Предмету лізингу, який зазначається в Акті приймання-передачі;

К2 - курс платежу, курс гривні до долара США, встановленого Національним Банком України (НБУ) на дату виставлення рахунку сплати періодичного лізингового платежу, згідно п. 5.6. Договору, та збільшеного на 1,5%.

Також сторони погодили, що якщо різниця між курсом продажу долара США на українському міжбанківському валютному ринку на дату виставлення рахунку та курсом платежу на ту ж дату, перевищує 2%, то використовується курс долара США міжбанківського валютного ринку. Міжбанківський валютний курс долара США визначається згідно даних системи Ukrdealing (http://www.udinform.com) на дату, що передує даті виставлення рахунку, та розраховується як середнє арифметичне між курсом купівлі та курсом продажу долара США на момент закриття торгів.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», Позивач має право вимагати від Відповідача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з нормами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За приписами ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до п. 9.1 Договорів лізингу, якщо в результаті невиконання або неналежного виконання Лізингоодержувачем умов Договорів порушені майнові інтереси Лізингодавця, Лізингоодержувач, на вимогу Лізингодавця, відшкодовує Лізингодавцю заподіяні збитки в повному обсязі.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками, зокрема, є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (постанова Верховного Суду України від 22.01.2013 № 3-72гс12).

З огляду на все вищенаведене суд погоджується з доводами Позивача, що у період від невиконання Відповідачем власних зобов'язань та до дати оплати зобов'язань відбулася зміна валютного курсу, що призвело до того, що Позивач поніс збитки в зв'язку з необхідністю купувати валюту для цілей виконання зобов'язань за Кредитними договорами з нерезидентами за вищим курсом, ніж купував би, якби Відповідач вчасно виконав свої обов'язки зі сплати лізингових платежів за Договорами лізингу за листопад, грудень 2013 року та січень 2014 року.

А відтак, мають місце всі складові цивільного правопорушення:

1) протиправна поведінка Відповідача, яка виявилася у несвоєчасному виконанні грошових зобов'язань за договорами фінансового лізингу;

2) понесені Позивачем збитки, через те що Позивач, не отримавши вчасно кошти від Відповідача, був вимушений витрачати кошти в більшому розмірі ніж заплановано, в тому числі залучивши власні кошти, для придбання валюти для цілей виконання зобов'язань за кредитними договорами з нерезидентами на покриття кредитів, залучених для купівлі предметів лізингу;

3) зв'язок між протиправною поведінкою Відповідача та понесеними Позивачем збитками, оскільки саме несвоєчасне виконання Відповідачем грошових зобов'язань по договорам фінансового лізингу призвело до збільшення витрат Позивача, та при цьому умови коригування розміру винагороди за договорами фінансового лізингу в залежності від курсу валюти передбачені розділами №6 усіх договорів, а відтак, Відповідач був обізнаний, що за рахунок частини його лізингового платежу відбувається купівля Позивачем валюти для покриття кредитів на купівлю предметів лізингу, переданих Відповідачу за вказаними договорами фінансового лізингу;

4) Відповідачем не спростовано наявності його вини у вищезгаданому правопорушенні, та крім того, відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

При цьому судом взято до уваги, що передбачена в договорах фінансового лізингу курсова різниця, як складова лізингового платежу, передбачалась саме на день виставлення рахунку. А тому, після виставлення рахунку та його неоплату, суд кваліфікує дану курсову різницю та її подальше збільшення, як збиток Позивача.

З огляду на наведене, є підстави для застосування такої міри відповідальності до Відповідача як стягнення збитків.

Перевіривши наведені Позивачем у додатках до позову розрахунки суми вищевказаних збитків, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, арифметичну правильність та відповідність вимогам закону, а відтак, позовні вимоги про стягнення 3323483,62 грн. збитків судом задовольняються.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на Відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» (м. Київ, вул. Кудрявська, 13-19; ідентифікаційний код 30162340) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (м. Київ, вул. Жилянська, 43; ідентифікаційний код 35912126) 3323483 (три мільйони триста двадцять три тисячі чотириста вісімдесят три) грн. 62 коп. збитків, а також 66469 (шістдесят шість тисяч чотириста шістдесят дев'ять) грн. 68 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.10.2014

Суддя Сташків Р.Б.