Рішення № 40822983, 02.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14263/14 02.10.14

Суддя господарського суду міста Києва Головіна К.І., при секретарі судового засідання Крапивній А.М., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 17 852,95 грн.

за участю представників:

від позивача:Мазурок Я.В. - представник за довіреністю № 155/1/11-5995 від 30.12.2013 р. від відповідача:Щербина М.В. представ за дов № 061-6862 від 12.08.14

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Комунальне підприємство "Київжитлоексплуатація" з позовом до Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення 17 852,95 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів № 385 від 01.05.2002 р., в частині своєчасності та повноти сплати даних послуг, внаслідок чого у Департамента охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) утворилась заборгованість станом на 14.07.2014 р. в сумі 17 852,95 грн.

У позові Комунальне підприємство "Київжитлоексплуатація" просить суд стягнути з Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) заборгованість за послуги на теплову енергію у гарячій воді за період з жовтня 2013 р. по травень 2014 р. в сумі 15 434,12 грн., пені в сумі 915,74 грн. за період з 24.01.2014 р. по 23.07.2014 р., інфляційної складової боргу у сумі 1 330,46 грн. за період з 24.12.2013 р. по 23.07.2014 р. та 3 % річних в сумі 172,63 грн. за період з 24.11.2013 р. по 23.07.2014 р., а всього - 17 852,95 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з тих підстав, що заборгованість виникла у зв'язку із недофінансуванням відповідача з державного бюджету, просив відмовити у стягненні матеріальних втрат, нарахованих на основну суму боргу та зменшити пеню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.05.2002 р. між Комунальним підприємством "Київжитлоексплуатація" (дирекція) та Головним управлінням охорони здоров'я та медичного забезпечення виконавчого органу, правонаступником якого є Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (абонент) був укладений договір про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів № 385.

Відповідно до п. 1.1 договору предметом цього договору є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат, обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: вул. Басейна, 1/2.

Відповідно до п. 2.1. договору при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язані керуватися тарифами, затвердженими у встановленому законом порядку, положенням про Держенергоспоживнагляд, діючими правилами користування тепловою енергією, правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Обов'язком споживача є виконання умов та порядку оплати в обсягах і термінах, які передбачені у додатках № 1, 2 до цього договору (п. 2.3.3 договору)

Відповідно до п. 6.1 договору цей договір набуває чинності з 01.05.2002 р., та діє до 31.12.2002 р.

Пунктом 6.4 договору визначено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

У подальшому до договору про надання послуг було внесено зміни шляхом укладення додаткової угоди від 15.01.2013 р. до вказаного договору, якою продовжено дію договору до 31.12.2013 р. з подальшою його пролонгацією.

Також судом встановлено, що 28.08.2008 р. між Комунальним підприємством "Київжитлоексплуатація" (орендодавець) та Головним управлінням охорони здоров'я та медичного забезпечення виконавчого органу, правонаступником якого є Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендар), був укладений договір № 06/3255 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду.

Відповідно до п. 1.1 договору передачі майна орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 28.08.2008 р. № 93-3/93 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), за адресою: вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. № 1/2 літ. А, для розміщення органів місцевого самоврядування м. Києва та районів м. Києва.

Згідно з п. 2.1 договору передачі майна об'єктом оренди є нежитлові приміщення, загальною площею 198,70 кв.м.

За користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю плату, що в цілому складає 248,79 грн. (п. 3.1 договору передачі майна).

Відповідно до п. 3.8 договору передачі майна вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі договорів, укладених орендарем з організаціями, що надають такі послуги.

Згідно з п. 9.1 договору передачі майна цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 28.08.2008 р. по 26.08.2011 р.

У судовому засіданні встановлено, що позивач у за період з жовтня 2013 р. по травень 2014 р надав послуги відповідачу з теплової енергії у гарячій воді на суму 15 434, 12 грн., що підтверджується розрахунками нарахувань, актами виконаного опалення та технічного обслуговування та реєстрами видачі платіжних документів за вказаний період.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати за надані послуги за вказаним договором не виконав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Тарифи на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води були погоджені сторонами та на час розгляду даної справи не скасовані та недійсними не визнані.

Наявність заборгованості у відповідача у сумі 15 434,12 грн. за період з жовтня 2013 р. по травень 2014 р., підтверджується розрахунком заборгованості, поясненнями представників сторін.

Оскільки доказів належної оплати заборгованості суду не надано, позовні вимоги в частині стягнення 15 434,12 грн. основного боргу, що виникли у період з жовтня 2013 р. по травень 2014 р. підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 915,74 грн. за період з 24.01.2014 р. по 23.07.2014 р.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно п. 2.3.7 договору за несвоєчасну сплату передбачених цим договором нарахувань споживач на користь підприємства сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми прострочених платежів за кожний день прострочки, але не більше 2-ох облікових ставок НБУ, що діяли на період внесення платежу.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, вимоги про стягнення пені є такими, що заявлені правомірно.

Провівши розрахунок суми пені, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 915,74 грн. за період з 24.01.2014 р. по 23.07.2014 р.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як те зазначено у п. 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р., зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд виходив з того, чи є даний випадок винятковим, врахував інтереси сторони, які заслуговують на увагу суду, ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначність прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

У даному випадку суд враховує, що сума основної заборгованості за договором № 385 від 01.05.2002 р. не погашена, таке порушення з боку відповідача не є виключенням, а носить систематичний характер, При цьому відсутність фінансування з державного бюджету на погашення заборгованості не є підставою звільнення відповідача від передбаченої договором господарсько-правової відповідальності. Також суд враховує, що розмір пені за несвоєчасну оплату наданих послуг на умовах договору в сумі 915, 74 грн. не є значно чи надмірно великою, виходячи із загальної заборгованості по договору та часу прострочення належних до сплати сум.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що відсутні правові підстави для зменшення нарахованих позивачем пені та матеріальних втрат на підставі ч. 1 ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК України при встановленому та підтвердженому факті прострочення виконання грошового зобов'язання.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у сумі 1 330,46 грн. за період з 24.12.2013 р. по 23.07.2014 р. та 3 % річних в сумі 172,63 грн. за період з 24.11.2013 р. по 23.07.2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Провівши розрахунок заявленої до стягнення суми матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню інфляційна складова боргу у сумі 1 330,46 грн. за період з 24.12.2013 р. по 23.07.2014 р. та 3 % річних в сумі 172,63 грн. за період з 24.11.2013 р. по 23.07.2014 р.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд звільнити його від сплати матеріальних втрат, посилаючись на недофінансуванням його з державного бюджету.

Як вже зазначалось відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення від відповідальності за невиконання обов'язку за надані послуги (постанова Верховного Суду України № 11/446 від 15.05.2012 р.).

Зважаючи на встановлені обставини у справі, суд приходить до висновку, що у Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів № 385 від 01.05.2002 р. наявна заборгованість у загальній сумі 17 852,95 грн., у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.cт. 32-34, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства "Київжитлоексплуатація" до Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення 17 852,95 грн. задовольнити.

Стягнути з Департамента охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Прорізна, буд. 19, ідентифікаційний код 02012906) на користь Комунального підприємства "Київжитлоексплуатація" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, ідентифікаційний код 03366500) основну заборгованість у сумі 15 434 (п'ятнадцять тисяч чотириста тридцять чотири) грн. 12 коп., пені в сумі 915 (дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 74 коп., інфляційну складову боргу в сумі 1 330 (одну тисячу триста тридцять) грн. 46 коп., 3 % річних в сумі 172 (сто сімдесят дві) грн. 63 коп.

Стягнути з Департамента охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Прорізна, буд. 19, ідентифікаційний код 02012906) на користь Комунального підприємства "Київжитлоексплуатація" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, ідентифікаційний код 03366500) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 2 жовтня 2014 року.

Повний текст рішення підписаний 7 жовтня 2014 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна