Постанова № 40822973, 27.08.2014, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/3060/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2014 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКасапа В.М. при секретаріВасилевській К.В. за участі:позивача, представника позивача, представника відповідачарозглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

позивач звернулася в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому №0002781702/3/6135, №0000841702/3/6138, №0002791702/3/6136 від 03 вересня 2010 року.

Позивач, представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, вказуючи, що податкові повідомлення-рішення відповідача є незаконними і їх необхідно скасувати, так як позивач як фізична особа-підприємець за період, що перевірявся перебувала на спрощеній системі оподаткування і не порушувала вимог Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», зокрема в частині перевищення обсягу виручки, що є підставою для переходу на загальну систему оподаткування, а отримувала тільки винагороду за надані експедиційні послуги.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши суду, що дії відповідача не суперечать чинному законодавству, так як в результаті перевірки було встановлено, що позивач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, перевищила суму виручки, яка дозволяє бути платником єдиного податку, тому у позові необхідно відмовити. Детально позицію відповідача викладено у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи.

Заслухавши доводи позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази у їх єдності, взаємному зв'язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець Полонською районною державною адміністрацією Хмельницької області 06.06.2003 року за № 2 663 001 0002 001732 та відповідно до ст. ст. 9, 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування» є платником податків, зборів та обов'язкових платежів і зобов'язана їх сплачувати в терміни, передбачені чинним законодавством.

На підставі ч. 1-5 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та відповідно до направлення на перевірку від 25.02.2010 року №002198 виданого Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому, посадовою особою Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року.

За результатами перевірки складено Акт від 22 березня 2010 року № 2977/17-1/НОМЕР_1 "Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р..", в якому зазначено, що позивач в порушення вимог п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. п. 9.3, 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 - ВР від 3 квітня 1997 року, не зареєструвалася як платник податку на додану вартість і занизила суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість за період з 01.07.2007 року по 31.12.2009 року у розмірі 186737 грн., також в порушення вимог ст. ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13 - 92 від 26.12.1992 року позивач занизила суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за період з 01.07.2007 року по 31.12.2009 року у розмірі 105257 грн., в тому числі по періодах: з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року в сумі 15265 грн., за 2008 рік в сумі 34642 грн., за 2009 рік в сумі 55350 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000851702/0/2734 від 29 березня 2010 року про нарахування позивачу податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 105257 грн., № 0000841702/0/2733 від 29 березня 2010 року про нарахування позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 280106 грн., в тому числі 186737 грн., основного платежу і 93369 грн., штрафних (фінансових санкцій).

Позивач оскаржила в адміністративному порядку зазначені податкові повідомлення-рішення № 0000851702/0/2734 і № 0000841702/0/2733 від 29 березня 2010 року у адміністративному порядку - до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, до Державної податкової адміністрації у Хмельницькій області, Державної податкової адміністрації України.

За результатами адміністративного оскарження, відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення №0002781702/3/6135 від 03 вересня 2010 року про нарахування позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1134446,48 грн., в тому числі 694051,98 грн., основного платежу і 440394,50 грн., штрафних (фінансових) санкцій, №0000841702/3/6138 від 03 вересня 2010 року про нарахування позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 186737 грн., №0002791702/3/6136 від 03 вересня 2010 року про нарахування позивачу податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 27770,60 грн., № 0000851702/3/6137 від 03 вересня 2010 року про нарахування позивачу податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 105257 грн..

Досліджуючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, судом приймається до уваги наступне.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України №727/98, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва-фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн..

В охоплений перевіркою період позивачем надавались послуги транспортного експедирування, що засвідчується копіями типового договору транспортного експедирування від 16.01.2007 р., договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 27.09.2007 р., платіжними документами, актами виконаних робіт.

Статтею 1 Закону України від 01.07.2004 р. №1955-ІУ «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування .

За змістом частин 1, 2 статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Експедитор може фактично виконати послуги, пов'язані з перевезенням вантажу, або лише визначити, узгодити та проконтролювати виконання заходів, спрямованих на вирішення передбачених договором завдань. Діяльність експедитора має подвійну природу, оскільки він діє і як посередник, і як безпосередній надавач послуг з організації перевезення. І хоча договір транспортного експедирування може включати окремі елементи договору доручення або договору комісії, його правова конструкція не є тотожною цим договорам, у зв'язку з цим чинним законодавством передбачено окреме правове регулювання правовідносин за договором транспортного експедирування. При цьому та обставина, що усі роботи та/або їх частина виконуються іншими особами (перевізниками), залученими експедитором до виконання своїх зобов'язань за договорами, не наділяє експедитора ознаками комерційного представника за договором доручення, тому, при визначенні суми виручки експедитор повинен враховувати кошти у тому обсязі, в якому вони фактично отримані від клієнта внаслідок виконання договорів з транспортно-експедиційного обслуговування, а не лише суму одержаної винагороди.

За період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року обсяг виручки ОСОБА_3 від надання послуг відображений в пункті 4 Звіту суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.10.1999 р. № 599 (у редакції наказу ДПА України від 28.12.2001р. № 521) склав 1021465,71 грн., а за даними перевірки при врахуванні всіх надходжень коштів, отриманих на розрахунковий рахунок обсяг виручки склав 6189220,91 грн. Заниження виручки склало 5167755,20 грн.

Перевіркою правильності застосування спрощеної системи оподаткування обліку та звітності за перевіряємий період встановлено, що ФОП ОСОБА_3 в II кв. 2007 року було допущено перевищення максимально допустимого рівня (500 тис. грн.) обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) встановлених для платників єдиного податку - фізичних осіб статтею1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" № 746/99 від 28.06.1999 року з врахуванням транзитних коштів по особових рахунках та актах виконаних робіт.

Згідно Указу Президента України від 28 червня 1999 p. N 746/99 "Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 p. N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ) фізична особа-платник єдиного податку сплачує єдиний податок у фіксованому розмірі, який встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації цього платника залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200 грн. на місяць; розмір єдиного податку не залежить від результатів підприємницької діяльності, тобто від розміру чистого доходу при умові, що обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500 тис. грн. на календарний рік.

Згідно з положенням пункту 4 (абзац 5) статті 1 Указу №727/98 встановлено, що виручкою - від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності - платником єдиного податку (декларантом) на розрахунковий рахунок за здійснення операцій з послуг організації вантажних перевезень яка включає в себе і суму винагороди, вважається виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та, враховуючи положення Указу, не повинна перевищувати протягом календарного року 500 тис. грн.

У разі порушення вимог, встановлених статтею 1 Указу, зокрема, якщо у звітному період (кварталі, році) обсяг виручки СГД - платника єдиного податку від реалізації продукції (товарів, робіт послуг) перевищив 500 тис. грн., то такий підприємець, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності. При цьому, платник єдиного податку повинен подати до податкового органу за місцем реєстрації податкову декларацію за наслідками звітного періоду, наступного за тим, в якому виникло перевищення обсягу виручки, та сплатити відповідну суму податку в порядку, встановленому Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26 грудня 1992 p. N 13-92, який діє в частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю.

ФОП ОСОБА_3 відповідно до ст.5 Указу №746/99 такий перехід повинна була здійснити самостійно, починаючи з наступного звітного періоду, а саме з 01.07.2007 року, що нею не було зроблено, отримавши свідоцтво про сплату єдиного податку на 2008, 2009 роки.

Судом встановлено, що позивач у травні 2007 року отримала дохід від здійснення господарської діяльності в розмірі 750276,41 грн., перевищивши граничну суму доходу, на яку поширюється спрощена система оподаткування та норми Указу №746/99. Відповідно до вищевказаних законодавчих норм в ході проведення перевірки визначено валовий дохід - 935625,0 грн., валові витрати - 233906,0 грн. та чистий дохід - 701719,0 грн. за період з 01.07.2007 р. по 31.12.2009 р..

Порядок обчислення та сплати податку з доходів фізичних осіб визначено ст. 14 р. ІV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян". Враховуючи п. 22.3, 22.10 ст.22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Перевіркою встановлено та у судовому засіданні підтверджено, що у порушення вимог ст.13, ст.14 р. ІV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", за результатами проведеної перевірки суб'єктом господарювання занижено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за період з 01.07.07 р. по 31.12.09 р. на суму 105257,0 грн.

Згідно п.9.3, п. 9.4. ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", позивачу слід було надіслати податковому органу заяву про реєстрацію платником ПДВ упродовж двадцяти календарних днів, наступним за таким звітним податковим періодом, що ОСОБА_3 не було здійснено.

У порушення вимог п. п. 7.3.1. п.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", позивачем занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.07.2007 р. по 31.12.2009 р. у розмірі 186737,00 грн.. Перевіркою правильності визначення валового доходу за період з 01.07.07 р. по 31.12.09 р. встановлено заниження валового доходу у розмірі 935625,0 грн.: у тому числі: 01.07.07 р. по 31.12.07 р. в розмірі 135692,0 грн.; 2008 рік в розмірі 307932,0 грн.; 2009 рік в розмірі 492001,0 грн.

Сума даних коштів надійшла на розрахунковий рахунок платника ОСОБА_3.

Відповідно додатку №7 до Інструкції № 12 "Про прибутковий податок з громадян" затверджена наказом ДПА України від 21.04.93р. №12 із змінами і доповненнями) передбачено, що фізична особа-платник податку формує витрати за переліком ст. 5 "Валові витрати" і відповідно до ст. 8 "Амортизація" Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97- ВР. Положення вказаної норми застосовуються у частині підтвердження первинними документами витрачених сум, згідно з операціями, які відповідають ст. 5 Закону, за результатами або участю яких у податковому періоді (звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід. Основними вимогами до витрат, які передбачені в додатку №7 до Інструкції № 12: їх мають підтверджувати первинні документи; вони повинні бути "безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу"; вони повинні бути сплачені. Одночасне виконання цих трьох умов дає право включити витрачене до витрат підприємницької діяльності.

Відповідно до абзацу 4 п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97-ВР, не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу (для здійснення організації перевезення вантажів, тобто здійснення інших видів діяльності 25 відсотків).

Витрати, що не підтверджуються документально, але враховані при проведенні остаточного розрахунку за нормами у відсотках до валового доходу за даними перевірки, по звітних періодах складають - 233906,0 грн.: за період з 01.07.07 р. по 31.12.07 р. в розмірі 33923,0 грн., за 2008 рік в розмірі 76983,0 грн.; за 2009 рік в розмірі 123000,0 грн.

Перевіркою правильності визначення суми сукупного чистого доходу встановлено дохід за період з 01.07.07 р. по 31.12.09 р. у розмірі 701719,0 грн., даний дохід складає різницю між валовим доходом та валовими витратами встановленими під час перевірки (935625,0 - 233906,0=701719,) а також податкового зобов'язання податку з доходів фізичних осіб в сумі 105257,0 грн. (701719,0*15 %=105257,0).

Чиста сума зобов'язань по податку на додану вартість відображена в рядку 21 Податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №166, поданої в Державну податкову інспекцію у м. Хмельницькому та складає за період з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року - 0,00 грн.

Згідно п. п. 7.7.1. п. 7.1. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів протягом звітного періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Судом враховується, що з моменту перевищення граничного розміру виручки, визначеного статтею 1 Указу № 727/98, на платника можуть поширюватись положення Закону № 168/97-ВР.

Підпунктом «б» пункту 2.1 статті 2 Закону № 168/97-ВР визначено, що платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яка, зокрема, підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку.

Згідно п. п. 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону № 168/97-ВР особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що у разі, коли з моменту порушення особою (платником єдиного податку) умов застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, передбачених статтею 1 Указу № 727/98, нею допущено перевищення суми, визначеної підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону № 168/97-ВР, у такої особи виникає обов'язок зареєструватись платником податку на додану вартість та сплатити податок, починаючи з операції, за якою відбулось перевищення загальної суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг).

Відповідно до встановлених обставин справи, чиста сума зобов'язань по ПДВ за період з 01.07.2007 року по 31.12.2009 року що підлягає сплаті до бюджету за даними перевірки складає 186737,00 грн..

Перевищення граничного обсягу виручки відбулось 10.05.2007 року, тому сума валового доходу з врахуванням суми перевищення становить за 2007 рік - 2000110,41 грн., за 2008 рік - 2033208,52 грн., за 2009 рік - 1655900,98 грн.; документально підтверджені валові витрати: за 2007 рік (10.05.2007 р.-31.12.2007 р.) 1913192,70 грн., за 2008 рік - 1725278 грн., за 2009 рік - 1163900 грн., а сума податку з доходів фізичних осіб - 133027,60 грн..

Відповідно до п.п.7.3.1 п. 7.3 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталися раніше, зокрема, дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг). Таким чином, за період з 01.07.2007 р. по 31.12.2009 р. на розрахунковий рахунок позивача надійшло 5284733,90 грн., тому, сума податкового зобов'язання за липень 2007 року-грудень 2009 року становить 880788,98 грн. (5284722,90*20%=880788,98 грн.).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А суд, згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм законодавства та враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно встановив порушення позивачем вимог податкового законодавства, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними, відповідають дійсним обставинам справи та прийняті з дотриманням норм чинного податкового законодавства, а тому, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 7 - 12, 17, 18, 70, 71, 86, 159 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 29 серпня 2014 року

Суддя/підпис/В.М. Касап"Згідно з оригіналом" Суддя