Ухвала суду № 40822408, 08.10.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/6607/14-ц

Провадження № 22-ц/779/2110/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Шамотайло О.В.

Суддя-доповідач Шалаута Г.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Шалаути Г.І.,

суддів: Матківського Р.Й., Шишка А.І.,

секретаря: Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 серпня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

16.01.2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивувало тим, що ПАТ КБ «ПриватБанк» уклало з ОСОБА_2 кредитний договір № б/н від 14.04.2006 року, за яким останній отримав кредит в розмірі 4 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Станом на 26.12.2013 року утворилася заборгованість у розмірі 14 048, 84 грн., яка складається з 12 903, 66грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, та штрафу у розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 645, 18грн. (штраф процентна складова), передбаченого п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, позивач просив стягнути з відповідача вищевказану заборгованість та судові витрати.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 серпня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 14.04.2006 року в сумі 14 048, 84 грн. та 243,60 грн. витрат по оплаті судового збору.

На дане рішення представник апелянта ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій зсилається на необґрунтованість рішення, яке прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права. Представник апелянта зазначила, що суд не в повному обсязі з'ясував обставини, які мають значення для справи, поза увагою суду залишився факт погашення відповідачем кредиту на підставі судового наказу, виданого Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області від 20.09.2007 року про стягнення з ОСОБА_2 в користь позивача заборгованості за кредитним договором в сумі 5 174, 26 грн., а також 40, 87 грн. судових витрат та, незважаючи на це, позивач продовжував нараховувати проценти на тіло кредиту і після повного погашення боргу відповідачем.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк».

В судовому засіданні представник апелянта - ОСОБА_3 доводи апеляційної скаргу підтримала з мотивів, наведених в ній.

Представник позивача ОСОБА_4 апеляційної скарги не визнала та пояснила, що доводи апелянта не є обґрунтованими, оскільки згідно платіжного доручення про оплату 5 174, 26 грн., боргу за кредитним договором (а.с. 107) видно, що така проплата боржником була проведена не у примусовому порядку на виконання судового наказу, а лише через 4 роки після видачі судового наказу та не була повністю зарахована на погашення тіла кредиту, 558 грн. залишилося по тілу кредиту, з цієї суми банк продовжував нарахування відсотків. Просила апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, та перевіривши їх доказами, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції таким, що винесено з дотриманням норм процесуального та матеріального права, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» уклало з ОСОБА_2 кредитний договір № б/н від 14.04.2006 року, за яким останній отримав кредит в розмірі 4 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Станом на 26.12.2013 року утворилася заборгованість у розмірі 14 048, 84 грн., яка складається з 12 903, 66 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, штрафу у розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 645,18 грн. (штраф процентна складова), сплата яких передбачена п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг, погоджених сторонами у випадку неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань.

Судом встановлено, що боржник не виконував взятих на себе зобов'язань по сплаті кредиту та відсотків, а тому Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області від 20.09.2007 року був виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 в користь позивача заборгованості за кредитним договором в сумі 5 174, 26 грн. та 40,87 грн. судових витрат.

Колегією встановлено з оглянутої квитанції про перерахунок 5 215, 13 грн. (а.с. 107) встановлено, що зазначені кошти ОСОБА_2 перерахував на рахунок позивача 23.11.2012 року, не у примусовому порядку на виконання судового наказу, з часу видачі якого пройшло понад 4 роки, а тому з часу видачі судового наказу продовжували нараховуватися відсотки за користування кредитом, а після перерахунку зазначених коштів, частина з яких була зарахована банком на погашення процентів, а частина на тіло кредиту. Із 558 грн. (залишку по тілу кредиту) після 23.11.2012 року банк продовжував нараховувати відсотки, про що підтверджує наданим ним розрахунок, який не спростований представником апелянта.

З огляду на викладене, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, вважає, що її слід відхилити.

Відповідно до змісту ст. 629 ЦК України умови договору є обов'язковими для виконання сторонами. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, тощо або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке визначення розкриває сутність зобов'язання, як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію чи утриматись від її вчинення, а іншій стороні зобов'язання - надано право, що кореспондує обов'язок першої (ст. 610 ЦК України).

Пунктом 8.6 Умов та правил надання банківських послуг, погодженого сторонами передбачено за невиконання договірних зобов'язань боржником сплату штрафу у розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 5% від суми позову про стягнення заборгованості, що становить 645, 18 грн. (штраф процентна складова).

Таким чином доводи апелянта не спростовують правильності рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 313-314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: Г.І. Шалаута

Р.Й. Матківський

А.І. Шишко