Ухвала суду № 40820925, 11.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/27591/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Волошин В.М.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 11.09.2014 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.03.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2012

у справі № 2а-2169/10/1070

за позовом Державного підприємства „Ржищівський військовий лісгосп"

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської

області

третя особа: Міністерство оборони України

про скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Ржищівський військовий лісгосп" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень - рішень: № 0028792320/3 від 18.12.2009; №0028802320/3 від 18.12.2009.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02.03.2011 позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення №0028802320/3 від 18.12.2009, в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 1336518 грн.: 668259 грн. основний платіж; 668259 грн. штрафні санкції; №0028792320/3 від 18.12.2009, в частині визнання податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1069214 грн.: 534607 грн. основний платіж; 534607 грн. штрафні санкції.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.03.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства та складено акт № 222/23-2/22990204 від 06.05.2009.

В порядку адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення № 0028792320/3 від 18.12.2009, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1352388, 36 грн.: 678839, 24 грн. основний платіж, 673549, 12 грн. штрафні (фінансові) санкції; № 0028792320/3 від 18.12.2009, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 1081602, 50 грн.

Перевіркою встановлено, що позивачем не включено до валового доходу у ІІІ кварталі 2006 року 2673037 грн. компенсації за вилучену земельну ділянку та 41295 грн. вартості майна, переданого безоплатно, крім того позивачем не відображено у податковому обліку операції з передачі майна у власність (2-квартирний житловий будинок).

Стосовно не відображення у податковому обліку операції з передачі майна у власність пов'язаним особам слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1.26 Закону України від 28.12.1994 № 334/97-ВР пов'язана особа, це особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку: фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини); посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Відповідно до п.п.7.4.1 ст. 4 Закону № 334/97-ВР доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Оскільки дана операція жодним чином не була відображена у податковому обліку позивача, хоча згідно положень Закону України від 28.12.1994 № 334/97-ВР мала бути відображена як продаж товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, то колегія суддів вважає, що стосовно даних правовідносин податкове повідомлення винесено правомірно.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий дохід включає, зокрема, доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді (пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств").

Згідно з п. 1.22 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до безповоротної фінансової допомоги належать суми заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8.

Пунктом 11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", яким встановлені правила ведення податкового обліку, передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), або дата оприбуткування платником податку товарів.

Нестягнута після закінчення строків позовної давності кредиторська заборгованість була списана позивачем та відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" включена ним до складу валового доходу підприємства у звітному періоді, у якому відбулося таке списання, що підтверджується податковими деклараціями позивача, та не заперечується відповідачем.

Таким чином, позивач, відобразивши у деклараціях з податку на прибуток у рядку 01.6 доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги по заборгованості, за якою минув строк позовної давності, у податкових періодах у яких відбулося її списання, виконав вимоги закону.

Крім того позивач не під час розгляду судом першої інстанції, не під час апеляційного розгляду справи жодним чином не спростував твердження податкового органу щодо наявності порушень приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 4 Закону № 334/97-ВР виявлених у ході перевірки.

Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачена норма, яка б зобов'язувала платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суму вартості отриманих товарів, періоду в якому сформовані валові витрати по першій з подій (оприбуткування товару), у разі несплати вартості цих товарів у межах строку позовної давності та віднесення в подальшому такої кредиторської заборгованості до складу валового доходу відповідно до вимог п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 цього Закону.

Суди задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що рішення про визначення розміру збитків в установленому законом порядку не приймалось, кошти на користь позивача не виплачувались.

Відповідно до п.п.7.4.1 ст. 4 Закону № 334/97-ВР доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що відшкодування збитків фактично не відбулось та не була відображена у податковому обліку позивача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.03.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2012 у справі № 2а-2169/10/1070 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.03.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2012 у справі № 2а-2169/10/1070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко