Ухвала суду № 40820869, 11.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2014 року м. Київ К/9991/605/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011

у справі № 2а-7232/08/1570

за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

до «Рекламної агенції « 3+1»Дочірнього підприємства телекомпанії «ІТВ»(Товариство з обмеженою відповідальністю)

третя особа ОСОБА_3

за участі прокуратури Київського району м. Одеси

про стягнення боргу

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до «Рекламної агенції « 3+1»Дочірнього підприємства телекомпанії «ІТВ» (Товариства з обмеженою відповідальністю) про стягнення боргу.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2011 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить визнати недійсним запис про проведення державної реєстрації відповідача посилаючись на те, що підприємство було зареєстровано на особу, яка не має жодного відношення до діяльності підприємства, а саме підприємство використовувалося іншими особами з метою прикриття незаконної господарської діяльності, ухилення від сплати податків, легалізації коштів та іншого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, у якості «замовника», уклало з ПП «Антарес плюс» договори на виготовлення відеопродукції на загальну суму в розмірі 465980 грн.

Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 19.01.2007 року № 2а-468/2007, яке набрало чинності 29.01.2007 року, визнано нечинним фіктивний правочин, який був виражений у створені ПП «Антарес плюс» з 30.08.2005 року, визнано Статут ПП «Антарес плюс» недійсним з моменту реєстрації підприємства, визнано недійсними з моменту реєстрації ПП «Антарес плюс», свідоцтво платника ПДВ №23224304 від 06.10.2005 року, а також усі первинні бухгалтерські документи та інші документи, складені та підписані від імені ОСОБА_3, як засновника підприємства.

Фіскальний орган, посилаючись на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 19.01.2007 року по справі №2а-468/2007 в акті від 23.11.2007 №2643/23-02/25044567/264, дійшов до висновку про те, що операції між відповідачем та ПП «Антарес плюс»порушують ст.ст.203, 228 ЦК України щодо укладання правочинів, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже згідно зі п.2 ст.228 ЦК України є нікчемними.

Згідно ч.1 ст.208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, відповідно до зазначеної норми, стягнення усього отриманого за угодами, які ДПІ вважає нікчемними, повинно здійснюватися з ПП «Антарес плюс», яке отримало за цими угодами кошти в розмірі 465980 грн., і саме з цього підприємства може бути стягнуто в дохід держави усе належне з нього відповідачу.

Правильними є і висновки судів попередніх інстанцій, що санкції, передбачені ч.1 ст. 208 ГК України, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, а, отже, є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч.1 ст.238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст.250 ГК України.

З огляду на те, що виконання господарських зобов'язань відповідачем та ПП. «Антарес Плюс» у березні-липні 2006 року звернення позивача з даним позовом в травні 2008 року здійснено поза межами встановлених ст.250 ГК України строків.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011

у справі № 2а-7232/08/1570 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 у справі № 2а-7232/08/1570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко