Постанова № 40820761, 08.10.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2014 року Справа № 917/300/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Сибіги О.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Райз Максимко"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 24.06.2014у справіГосподарського суду Полтавської областіза позовом Приватного акціонерного товариства "Райз Максимко"до Приватного підприємства "Амарант-Агро"простягнення 5 031 445,17 грн.в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Пащенко О.О. (дов. від 22.07.14), Мельник Н.С. (дов. від 30.12.13),

відповідача: Кожевнікова Т.П. (дов. від 02.06.14 № 166/1),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 17.04.2014 господарського суду Полтавської області позов задоволено частково, з ПП "Амарант-Агро" на користь ПАТ "Райз-Максимко" стягнуто 4747034, 36 грн. основного боргу, 115 819,12 грн. пені, 52583,69 грн. річних та 70580,00 грн. судового збору; в частині стягнення пені на суму 115608,60 грн. та інфляційних у розмірі 399,40 грн. в позові відмовлено.

Постановою від 24.06.2014 Харківського апеляційного господарського суду вказане вище рішення скасовано, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду, ПАТ "Райз-Максимко" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, які приймали рішення у даній справі, відповідно до умов договору суборенди земельних ділянок від 05.08.2011, укладеного між ПП "Амарант-Агро" та ПАТ "Райз-Максимко", останньому надано в строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 1774,6466 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Вирішальненської сільської ради Лохвицького району Полтавської області.

Пунктом 8 договору передбачено, що суборендар має право на поновлення дії договору на новий термін, за умови повідомлення орендаря не пізніш, як за 2 місяці до його закінчення.

Згідно п. 22 договору поліпшення стану земельної ділянки, проведені суборендарем за письмовою згодою з орендарем землі, підлягають відшкодуванню. Умови, обсяги і строки відшкодування суборендарю витрат за проведені ним поліпшення стану земельної ділянки визначаються окремим договором сторін.

Пунктом 24 договору встановлено, що розмір фактичних витрат суборендаря визначається на підставі документально підтверджених даних.

Строк дії договору - до 31 грудня 2011 року (п. 36 договору).

Повідомлення позивача про продовження дії договору відсутнє, у зв'язку із чим останній припинив свою дію 31 грудня 2011 року.

01 червня 2012 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про відшкодування понесених витрат, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати понесені позивачем витрати внаслідок проведення поліпшення стану суборендованих земельних ділянок, шляхом внесення гербіцидів, пестицидів, та інших речовин, що проводилось в процесі агро виробництва. Розмір витрат на проведення поліпшення суборендованих земель становить 6347034, 36 грн. з врахуванням ПДВ, в розмірі 1 057839,06 грн.

Згідно п. 3.1 цього договору відшкодування понесених витрат проводиться на підставі розрахунку, складеного за участю спеціалістів сторін (додаток 1) та є невід'ємною частиною цього договору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції в даному випадку обґрунтовано взято до уваги те, що додана до справи первинна бухгалтерська документація свідчить про те, що акти використання мінеральних добрив, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, складені в травні, червні, липні і серпні 2012 року, в той час, як передбачені договором речовини повинні були вноситися та списуватися в 2011 році, під час дії договору суборенди від 05 серпня 2011року, тобто до 01 січня 2012 року.

Крім того, судом встановлено, що інформація у зазначених вище актах суперечить інформації, що міститься в наданих суду шляхових листах (нарядах) трактора, з яких вбачається, що позивачем здійснювалися дії по внесенню безводного аміаку під цукровий буряк, культивація, дискування та внесення мінеральних добрив в серпні, вересні та жовтні 2011 року, при цьому згідно актів їх використання відбулося лише в травні, червні, липні і серпні 2012 року.

Також, шляхові листи (наряди) трактора містять інформацію про проведення робіт з цукровим буряком, завантаження його на автомашину, дискування, культивацію, внесення безводного аміаку до ґрунту на полях, що належать ПАТ "Райз-Максимко", а не на полях ПП "Амарант-Агро".

В той же час, у відповідності до статуту ПП "Амарант-Агро" останнє займається вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур та насіння олійних культур, розведенням свійської птиці, оптовою торгівлею зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, оптовою торгівлею молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, розведення свиней тощо, та не займається вирощуванням цукрового буряку.

Окрім цього, апеляційним господарським судом враховано, що відповідачем на виконання ст. 37 Закону України "Про охорону земель" та враховуючи норми земельного законодавства було замовлено агрохімічне обстеження земель сільськогосподарського призначення с.Вирішальне Лохвицького району, за результатом якого були складені агрохімічні паспорти полів з показниками за період після повернення землі з суборенди та проведення поліпшення позивачем.

За результатами наведеного дослідження складена довідка № 158-15/02/23 від 17 червня 2014 року, з якої вбачається, що виніс елементів живлення з урожаєм переважив їх внесення мінеральними добривами, що дає підстави дійти висновку про виснаженість полів та про відсутність їх поліпшення.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України зважає на встановлений судом попередньої інстанції факт відсутності погодження між сторонами передбаченого п. 3.1. договору про відшкодування понесених витрат розрахунку, складеного за участю спеціалістів сторін (додаток №1), який є підставою для такого відшкодування, а також на те, що позивач не довів первинно-бухгалтерською документацією вартість понесених витрат, що підлягали відшкодуванню в сумі 4747034,36 грн. з врахуванням того, що позивачем підтверджена заборгованість відповідача на суму 1600000 грн.

З огляду на вказане вище, не доведення позивачем належними та допустимими доказами виконання передбаченого договором про суборенду та договором про відшкодування витрат проведення поліпшення орендованих земель, правомірним є висновок апеляційного господарського суду про відмову в позові, а відтак постанову Харківського апеляційного господарського суду прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 24.06.2014 Харківського апеляційного господарського суду у справі № 917/300/14 залишити без змін.

Головуючий Божок В.С.

Судді Костенко Т.Ф.

Сибіга О.М.