Ухвала суду № 40819073, 02.10.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження 22ц/790/5505/14 Головуючий 1 інстанції -Наумова С.М.

Справа № 638/3590/14-ц Доповідач - Кірсанова Л.І.

Категорія - інші

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Кірсанової Л.І.

суддів: Трішкової І.Ю., Пилипчук Н.П.,

при секретарі: Асєєвій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 червня 2014 року по справі за скаргою ОСОБА_2 , учасники виконавчого провадження: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», Дзержинський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про скасування постанов про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника ,-

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2014 року заявниця ОСОБА_2 , як сторона виконавчого провадження (боржник) звернулася до суду зі скаргою , в якій зазначає, що 24 лютого 2014 року державним виконавцем Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Немченко Д.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за № 42225995 від 24.02.2014 року на підставі виконавчого листа № 2-4288 від 05.07.2010 року, виданого Дзержинським районним судом м. Харкова про стягнення з неї - ОСОБА_2 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованості за опалення та гарячу воду у розмірі 3773 грн. 62 коп.. Також вказаний державний виконавець ухвалив постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24.02.2014року. Вважає , що вказані постанови є не законними , які суперечать п.1 та 3, частини 1 та З статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у виконавчому документі відсутні відомості щодо прізвища посадової особи , яка його видала та відсутності відомості ідентифікаційного номеру боржника.

Державний виконавець Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Немченко Д.О. в суді першої інстанції просив у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі, оскільки вона є неогрунтованою.

Представник КП «Харківські теплові мережі» в судове засідання суду першої інстанції не з*явився, про час та дату розгляду справи повідомлений належним чином , про причини своєї неявки до суду не повідомив.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 червня 2014 року вказану скаргу залишено без задоволення .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати , постановити нову ухвалу, якою скасувати Постанови від 24 лютого 2014 року (про відкриття виконавчого провадження № 42225995) та Постанову від 24 лютого 2014 року (про арешт майна Боржника). Наголошує, що справа розглянута не уважно, спрощено та не повно. При розгляді скарги грубо порушені права та законні інтереси боржника - ОСОБА_2 Суддею першої інстанції, не витребувано матеріали виконавчого провадження. Суддею першої інстанції не взято самовідвід щодо повторної участі її у справі. Суддя першої інстанції, дізнавшись про скоєння кримінального правопорушення з боку посадових осіб з ВДВС - не вчинила дій для належної реєстрації цього правопорушення.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні скарги на дії державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець відкриваючи виконавче провадження та ухвалюючи постанову про арешт майна боржника діяв відповідно до вимог діючого законодавства і його дії відповідали вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Такі висновки судова колегія вважає правильними та зробленими у відповідності із зібраними по справі доказами.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Підстави для відкриття виконавчого провадження визначені законодавцем у ст. 19 вказаного Закону. Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, в тому числі й за виконавчими листами, що видаються судами.

Згідно ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання від повідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої не пізніше наступного робочого дня надсилаються стягувачу та боржникові.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документу підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням дій, передбачених цим Законом.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби визначений у ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження».

З матеріалів справи вбачається, що 24 лютого 2014 року державним виконавцем Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Немченко Д.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 42225995 на підставі виконавчого листа № 2-4288 від 05.07.2010 року, виданого Дзержинським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованості за опалення та гарячу воду у розмірі 3773 грн. 62 коп, а також ухвалив постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24.02.2014року.

Заявниця та її представник вважають , що вказана постанова не відповідає вимогам ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» так як виконавчий документ не підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та в виконавчому листі відсутні відомості ідентифікаційного номеру боржника.

Суд першої інстанції правильно визнав, що на час видачі виконавчого листа, тобто 05.07.2010 року , дії державного виконавця відповідали вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на час видачі його судом, виконавчий лист був підписаний посадовою особою (як вказано суддею) і скріплений печаткою суду, як вимагалось законом. Зазначення в виконавчому листі прізвища та ініціалів посадової особи, що його підписав згідно діючого на той час Закону України «Про виконавче провадження» та зазначення в виконавчому листі ідентифікаційного номеру боржника не вимагалось.

До Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції з заявою про прийняття на виконання виконавчого листа № 2-4288 від 29.03.2010 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь КП «ХТС» звернулась представник КП «ХТС» О.В.Долгарьова 20.08.2010 року. На заяві є штамп вхідної кореспонденції від 20.08.2010 року. На заяві є резолюція начальника служби «Молотіловій згідно закону» 20.08.2012 року

Як було встановлено , діловодом (яка не цей час звільнена)не було своєчасно передано виконавчий лист державному виконавцю для виконання, про що був складений акт.

До державного виконавця Немченко Д.О. вказаний виконавчий документ надійшов на виконання 24.02.2014 року. На той час у державного виконавця не було підстав для його повернення, оскільки як вказано вище, цій виконавчий лист знаходився в Дзержинському відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції з 20.08.2012 року. Рішення набрало чинності 30.04.2010 року , про що вказано в виконавчому листі, який виданий був 05.07.2010 року, коли діяла стара редакція Закону України «Про виконавче провадження») зміни щодо змісту статті щодо вимог до виконавчого документу були внесені 04.11.2010 року та набули чинності лише 09.03.2011 року.

Стаття 19 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній на той час редакції передбачала вимогами до виконавчого документа найменування органу, посадової особи, що видала документ, та передбачала зазначення ідентифікаційного номеру боржника за його наявності.

На час надходження виконавчого листа до державного виконавця - 24.02.2014 року Законом України «Про виконавче провадження» не було передбачено зазначення в виконавчому листі відомостей щодо прізвища посадової особи, яка його видала та відомостей про ідентифікаційний номер боржника.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що державний виконавець діяв відповідно до вимог діючого законодавства і його дії відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно ст.ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана дове сти ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подають ся сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В зв»язку з наведеним судова колегія вважає, що заявником та його представником не надано належних та допустимих доказів обставинам які вони оспорюють. В скарзі та в доданих матеріалах не міститься доказів, які підтверджують неправомірність дій чи бездіяльності державного виконавця при проведенні виконавчих дій по примусовому виконанні рішення суду.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

З огляду на вказане судова колегія знаходить, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону, що відповідно до п.1 ст. 312 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення ухвали без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 2 ст. 307, п. 1 ст. 312, 313-315, 317-319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, відхилити.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді -