Постанова № 40818615, 06.10.2014, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/19351/14-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2014 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого - судді Чех Н.А.

при секретарі - Кузьменко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у місті Києві, головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у місті Києві Мурихіна Сергія Володимировича, третя особа: Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва, про визнання дій протиправними, скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувану, відновлення виконавчого провадження та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом посилаючись на те, що у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у м. Києві на виконанні перебував виконавчий лист № 2-а-4149/11про зобов'язання УПФ України у Дніпровському районі м. Києва нарахувати та виплатити як дитині війни 30 % надбавку до пенсії. Після відкриття виконавчого провадження належні їй грошові кошти, згідно судового рішення, в процесі виконавчого провадження боржником нараховані, але не виплачені за відсутності грошових коштів. У зв'язку із змінами у законодавстві, нею було подано заяву до ДВС України та до відповідача для передання матеріалів виконавчого провадження до Державної казначейської служби, на що отримала лист УДВС ГУЮ в м. Києві та постанову про закриття виконавчого провадження. Вказана постанова була скасована рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09.10.2013 року, виконавче провадження було поновлено. Державний виконавець звернувся до суду із поданням про зміну порядку та способу судового рішення. Дане подання було задоволено, але в подальшому ухвала суду скасована. 24.06.2014 року державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Дану постанову вона отримала 08.07.2014 року. Оскільки із поверненням виконавчого листа вона не згодна, просить визнати постанову протиправною, скасувати, зобов'язати провести необхідні виконавчі дії та стягнути моральну шкоду.

Позивач в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, в якій просила справу розглянути без її участі.

Представник відповідача - Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві до суду не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, процесуальним правом надати письмові пояснення по суті предмету спору не скористався.

Відповідач - головний державний виконавець Відділу примусового викання рішень Управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у м. Києві Мурихін С.В. до суду не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, процесуальним правом надати письмові пояснення по суті предмету спору не скористався.

Представник третьої особи - Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва до суду не з'явився, надав заяву в якій просив розглядати справу за його відсутності, в позові відмовити.

За таких обставин, суд вважає можливим справу розглянути на підставі наявних в справі доказів у відсутності позивача, відповідачів та третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до статті 14 Кодексу Адміністративного судочинства України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Зміст ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України не містить жодних застережень, які б надавали можливість за тих чи інших умов не виконувати судове рішення, яке набрало законної сили. Зазначена норма Закону має імперативний характер і довільному та розширеному тлумаченню не підлягає.

В порядку ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються скарги на дії або бездіяльність державної виконавчої служби у разі невиконання або неналежного виконання судового рішення, прийнятого відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України.

Як визначено у частині першій та шостій статі 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутись до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законами не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані, зокрема, на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших Законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу. Інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця. При цьому вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Виходячи із засад адміністративного судочинства, судове рішення, як таке, вже само по собі являється актом примусу, спрямованим на вчинення тих чи інших дій в інтересах та на користь учасників судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, що відповідає конституційному положенню щодо обов'язковості виконання судових рішень на всій території України (ст. 124 Конституції України).

Згідно до положень ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження», на підрозділ примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції покладається виконання рішень, за якими: 1) боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури гарнізонів, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи; 2) сума зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Як було встановлено в суді, що 02.11.2012 року (ВП № 34972669) старшим державним виконавцем підрозділу примусового викання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Мурихіним С.В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа № 2-а-4149/1/2011, виданого 26.10.2012 року Дніпровським районним судом міста Києва, про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як дитині війни, щомісячну державну соціальну надбавку в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 10.11.2010 року з урахуванням проведених раніше виплат.

Згідно повідомлення Управління пенсійного фонду України Дніпровського району м. Києва від 10.12.2012 року № 18999/08 повідомлено, що рішення суду виконано в межах компетенції Управління, оскільки нарахуванням пенсії займається Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва, а виплатою - Управління з координації та контролю за виплатою пенсій Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

28.12.2012 року головний державний виконавець Мурихін С.В. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 34972669 по виконавчому листу № 2-а-4149/1/2011 від 26.10.2012 року.

Відповідно до постанови суду від 09.10.2013 року постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження скасована, та зобов'язано провести відповідні виконавчі дії з виконання виконавчого листа.

24.06.2014 року головний державний виконавець Мурихін С.В. виніс постанову про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження». Постанова вмотивована тим, що ним вжито всіх заходів виконання передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: 1) є письмова заява стягувача; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення; 4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно; 9) наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Органи, установи, організації та особи, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не є органами примусового виконання, крім органів та посадових осіб, які виконують рішення про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13 грудня 2010 року (зі змінами) «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом (стаття 11 Закону України «Про виконавче провадження»). Водночас відповідно до пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Тому судам слід ураховувати, що з огляду на зазначені законодавчі приписи виконавці мають право повертати виконавчі документи щодо виконання рішень адміністративних судів про стягнення з пенсійних органів та суб'єктів владних повноважень відповідних виплат пенсії, соціальної допомоги тощо у разі здійснення державним виконавцем усіх можливих дій, спрямованих на виконання рішення».

Перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку, що державним виконавцем здійснено усі можливі дії щодо примусового виконання рішення суду.

В той же час, відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 року № 45 даний порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення. Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Органи Казначейства: 1) забезпечують у випадках, передбачених цим Порядком, зберігання виконавчих документів та ведення їх обліку. Після виконання виконавчого документа суду в повному обсязі такий документ повертається до суду з відміткою про його виконання; 2) вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку; 3) розглядають письмові звернення (вимоги) осіб, які беруть участь у справі, щодо виконання виконавчих документів, а також звернення (вимоги) прокурорів.

Пунктом 6 даного Порядку передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету. До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо). Виконавчі документи пред'являються до виконання протягом одного року з дня, що настає за днем набрання рішенням про стягнення коштів законної сили, якщо інше не передбачено законом. Строки пред'явлення виконавчих документів перериваються в разі пред'явлення їх до виконання, відстрочки або розстрочки виконання рішень про стягнення коштів в установленому порядку.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Оскільки, в суді не було встановлено протиправності дій відповідачів вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1, 2, 3, 11, 21, 47 Закону України "Про виконавче провадження", Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 грудня 2010 року за № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 року № 45, ст.ст. 1, 2, 3, 4, 11, 14, 122, 159-163, 167, 181, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у місті Києві, головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у місті Києві Мурихіна Сергія Володимировича, третя особа: Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва, про про визнання дій протиправними, скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувану, відновлення виконавчого провадження та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: