Ухвала суду № 40816467, 01.10.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

У Х В А Л А

про повернення заяви про порушення справи про банкрутство

"01" жовтня 2014 р. Справа № 911/4164/14

Суддя В.М. Антонова розглянувши

заяву боржникаТовариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІАЛ» (08720, Київська обл., Обухівський район, м. Українка, вул. Юності, буд. 11, кв. 37; ідентифікаційний код: 36601991; поштова адреса: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, б. 46, оф. 19).про порушення справи про банкрутство встановив:

До господарського суду Київської області звернувся боржник із заявою №22-1/14 від 22.09.2014 (вх. №4314/14 від 26.09.2014) про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Вказана заява не може бути прийнята судом до провадження з наступних підстав.

Згідно ч. 4 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (ч.2 ст.41 Господарського процесуального кодексу України), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Згідно з імперативними приписами абз. 2 ч. 1 ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» обов'язковою передумовою для звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Частинами 2, 3 ст. 60 ГК України встановлено, що орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію. Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

На виконання ч. 2 ст.105 ЦК України публікацію повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи про припинення юридичної особи здійснено в Бюлетені №287 (17) від 26 червня 2013.

Зазначене повідомлення - не є повідомленням в розумінні ст. 60 ГК України, яке повинна здійснити ліквідаційна комісія (ліквідатор), оскільки текст даного повідомлення, на думку суду, не відповідає вимогам ч. 3 згаданої ст. 60 ГК України, так як в ньому відсутні відомості про порядок і строки заявлення кредиторами претензій, а зазначені у повідомленні дати - 28.05.2014, 24.06.2014 та 26.08.2014 не містять вказівки на подію, яку вони визначають, а дата 26.08.2014 ймовірно, є датою останнього дня заявлення кредиторами претензій.

Враховуючи, що публікація повідомлення здійснена 26.06.2014, перебіг двомісячного строку для заявлення претензій кредиторами, передбачений ч. 5 ст.105 ЦК України та ч. 2 ст. 60 ГК України, відповідно до ст. 253 ЦК України починає свій перебіг з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок (день опублікування повідомлення), а отже закінчується відповідно 27.08.2014.

Також до заяви про порушення справи про банкрутство за ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не додані належні докази повідомлення боржником явних кредиторів (у розумінні ст. 60 ГК України), зокрема контролюючих органів, про його ліквідацію та про порядок і строки заявлення кредиторами претензій.

Так, заява боржника про припинення платника податків (форма № 8-ОПП) не свідчить про дотримання боржником приписів ст. 60 ГК України, оскільки така заява не містить необхідних відомостей про порядок та строки заявлення претензій до боржника.

Зокрема суд зазначає, що заявником не додано до матеріалів заяви №22-1/14 від 22.09.2014 (вх. №4314/14 від 07.05.2014) про порушення справи про банкрутство копії форми №8-ОПП, а надані лише копії опису вкладення на ім'я ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів в м. Києві з копією фіскального чеку №2253 від 26.06.2014 та опис вкладення на ім'я ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області з копією фіскального чеку №2252 від 26.06.2014. Які не містять відомостей про порядок та строки заявлення претензії до боржника, відповідно суд позбавлений можливості встановити зміст поданої заяви.

Таким чином, суд дійшов висновку, що боржником належним чином не повідомлено ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів в м. Києві та ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області про прийняття рішення про власну ліквідацію.

Зазначене вище свідчить про те, що пасив боржника не міг бути повністю сформований, тому не можна зробити висновок про його чіткий розмір.

На обов'язковості відповідного повідомлення органу державної податкової служби, а також необхідності врахування порядку виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості у процедурі добровільної ліквідації при зверненні із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником, наголошено Верховним Судом України ще у 2008 році, а саме у постанові від 10.06.2008 р. у справі №15/682-б.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 21.08.2013 у справі №922/787/13-г.

Таким чином, ліквідаційною комісією боржника не дотримано порядку добровільної ліквідації відповідно до цивільного та господарського законодавства України, що не відповідає змісту вимог ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та виключає можливість порушення провадження у справі про банкрутство.

Суд зазначає що, боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено цим Законом, як це встановлено ч.4 ст.11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно правової позиції, викладеної в абз.6 п.12 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 N01-06/606/2013 «Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)», слід мати на увазі, що заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат (частина четверта статті 11 Закону). У визначенні таких витрат слід враховувати необхідність виплати винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за дванадцять місяців його роботи, відшкодування витрат на публікацію оголошень у справі та судового збору, сплаченого кредиторами.

Проте, як вбачається з матеріалів заяви про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІАЛ», зокрема з даних проміжного ліквідаційного балансу боржника станом на 10.09.2014, складеного ліквідатором та затвердженого загальними зборами учасників товариства, акту інвентаризації наявності коштів від 11.01.2013 та відомостей результатів інвентаризації, інвентаризації грошових коштів та цінних паперів ТОВ «ПОЛІАЛ» від 16.07.2014, акту інвентаризації основних засобів та НМА ТОВ «ПОЛІАЛ» від 16.07.2014, проведених та складених ліквідатором, у боржника відсутнє будь-яке майно та грошові кошти, що можуть забезпечити покриття вищезазначених судових витрат.

У разі відсутності майна, достатнього для покриття судових витрат, господарський суд повинен повернути заяву боржника про порушення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з тим, що заява не відповідає вимогам, зазначеним у Законі (абз.7 п.12 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 N01-06/606/2013 «Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)».

Згідно абз.3 ч.1 ст.15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та додані до неї документи без розгляду, якщо заява не відповідає змісту вимог, визначених у цьому Законі.

На підставі викладеного та керуючись Керуючись ст. 2, 11, 15, 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ухвалив:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІАЛ» та додані до неї документи повернути заявнику без розгляду.

Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Суддя В.М. Антонова