Рішення № 40816464, 03.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14085/14 03.10.14Суддя Отрош І.М., розглянувши справу

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"доКомунального підприємства "Індустріальне" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністраціїпростягнення 83113 грн 88 коп.Представники: від позивача: від відповідача: Іващенко О.В. - представник за довіреністю № 91/2013/11/27-1 від 27.11.2013; Цукрова А.Ю. - представник за довіреністю б/н від 02.01.2014. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11.07.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Комунального підприємства "Індустріальне" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 83113 грн 88 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.07.2008 № 4542256 не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за використану теплову енергію за період з 01.11.2011 по 01.06.2014 у розмірі 70362 грн. 33 коп., крім того у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором позивачем нараховано 3 % річних у розмірі 6015 грн. 81 коп. та інфляційні втрати у розмірі 6735 грн. 74 коп., нарахованих за період з 11.12.2011 до 01.06.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2014 порушено провадження у справі № 910/14085/14 та справу призначено до розгляду на 28.07.2014.

24.07.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про неналежне відкриття провадження у справі.

У судовому засідання 28.07.2014 представник позивача подав документи по справі.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 28.07.2014 оголошено перерву до 08.08.2014.

30.07.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

04.08.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

07.08.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 08.08.2014 оголошено перерву до 08.09.2014.

У судовому засіданні 08.09.2014 представником позивача було подано додаткові документи для долучення до матеріалів справи

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 08.09.2014 оголошено перерву до 11.09.2014.

11.09.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 11.09.2014 справу № 910/14085/14 передано на розгляд судді Головіній К.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2014 (суддя Головіна К.І.) справу № 910/14085/14 прийнято до провадження та справу призначено до розгляду на 03.10.2014.

Розпорядженням в.о. голови Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 справу № 910/14085/14 передано на розгляд судді Отрош І.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 (суддя Отрош І.М.) справу № 910/14085/14 прийнято до провадження.

У судовому засіданні 03.10.2014 представник позивача надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача надав усні пояснення по суті спору; проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 03.10.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2008 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (постачальник за договором) та Комунальним підприємством «Індустріальне» Соломянської в місті Києві державної адміністрації (споживач за договором) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 4542256, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі (далі - договір).

Відповідно до cтатуту Публічного акціонерного товариства «Київенерго», затвердженого загальними зборами акціонерів Акціонерної енергопостачальної організації «Київенерго» (протокол № 2/2013 від 22.04.2013), Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» перейменована у Публічне акціонерне товариство «Київенерго» у відповідності до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI.

Положеннями розділу 4 договору встановлено термін дії договору, а саме даний договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2009. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Згідно з пунктом 2.2.1 договору споживач зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Відповідно до пункту 2.3.1 договору споживач зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Порядок розрахунків сторони погодили в додатку № 2 до договору, відповідно до умов якого розрахунки з споживачами за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації, затвердженими Розпорядженням КМДА від 12.02.2007 № 142, за кожну відпущену Гігокалорію (1Гкал/грн.) без урахування ПДВ для розрахунків із житловими організаціями у розмірі 94 грн. 33 коп., госпрозрахунковими організаціями у розмірі 171 грн. 62 коп.

В період дії договору можливе змінення тарифів (пункт 12 додатку 2 до договору).

Відповідно до пункту 8 додатку 2 до договору у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається: на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія; на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Пунктом 9 додатку 2 до договору передбачено, що споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в МВРТ № 4 за адресою: вул. Борщагівська, 171/18 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці, табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з пунктом 10 додатку 2 до договору споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до пункту 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 03.10.2007 № 1198, у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Як встановлено судом, позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на умовах, передбачених укладеним між сторонами Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.07.2008 № 4542256 за період з 01.11.2011 до 01.06.2014 на загальну суму 993518 грн. 89 коп.

Судом встановлено, що споживач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої теплової енергії за період з 01.11.2011 по 01.06.2014, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за спожиту теплову енергію у розмірі 70362 грн. 33 коп.

Факт, обсяги, вартість поставленої теплової енергії та факт здійснення відповідачем часткової оплати підтверджується доданими до позовної заяви копіями облікових карток за період з листопада 2011 року по травень 2014 року та довідками про надходження коштів за спожиту теплоенергію за період з червня 2011 року по серпень 2014 року за номером особового рахунку: 4542256.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 70362 грн. 33 коп., суд вважає його обґрунтованим та документально підтвердженим.

07.08.2014 та 11.09.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи довідки про надходження коштів від відповідача.

Розглянувши довідки про надходження коштів від Комунального підприємства "Індустріальне" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації за період з червня 2014 по серпень 2014 за Договором № 4542256 від 01.07.2008, суд встановив, що частина боргу у розмірі 3444 грн. 18 коп. була сплачена відповідачем до звернення Публічного акціонерного товариства "Київенерго" з даним позовом до суду, а саме, до 11.07.2014, у зв'язку з чим Господарський суд міста Києва відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 3444 грн. 18 коп.

Крім того, відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Розглянувши докази надані позивачем про сплату заборгованості, дослідивши матеріали справи, суд вважає за доцільне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 66918 грн. 15 коп., оскільки 18.08.2014 відповідач повністю погасив заборгованість за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 4542256 від 01.07.2008 за період позовних вимог з 01.11.2011 до 01.06.2014.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати пов'язані з інфляційними процесами в сумі 6735 грн. 74 коп. та 3% річних в розмірі 6015 грн. 81 коп. за період прострочення з 11.12.2011 до 01.06.2014.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем були правомірно нараховані 3 % річних та інфляційні втрати. Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок 3 % річних у розмірі 6015 грн. 81 коп. та інфляційних втрат у розмірі 6735 грн. 74 коп., суд вважає його обґрунтованим, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення 3 % річних у розмірі 6015 грн. 81 коп. та інфляційних втрат у розмірі 6735 грн. 74 коп., нарахованих за період з 11.12.2014 до 01.06.2014, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 та ч. 2 ст. 49, п. 1-1 ч. 1, ч. 2 ст. 80, ст.ст. 82, 821, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження в частині стягнення з Комунального підприємства "Індустріальне" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації основного боргу в розмірі 66918 грн. 15 коп.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Індустріальне" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03067, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 42; ідентифікаційний код: 35756924) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 00131305) 6015 (шість тисяч п'ятнадцять) грн. 81 коп. 3% річних, 6735 (шість тисяч сімсот тридцять п'ять) грн. 74 коп. інфляційних втрат та 1751 (одна тисяча сімсот п'ятдесят одна) грн. 30 коп. витрат зі сплати судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 08.10.2014

Суддя І.М. Отрош