Постанова № 40814236, 06.10.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2014 року №810/5681/14

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончевій О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Гренчук Г.В. (за довіреністю)

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проПриватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Укргідроенерго» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності заступника начальника відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Кучера А.В. щодо відмови у зупиненні виконавчого провадження №34077830; зобов'язання заступника начальника відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Кучера А.В. вчинити дії, а саме зупинити виконавче провадження №34077380 з примусового виконання виконавчого листа №2а-2160/11/1070, виданого 2 серпня 2012 року Київським окружним адміністративним судом про стягнення з ПАТ «Укргідроенерго» на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкцій у сумі 2558246,60 грн. та пені у сумі 3837,35 на підставі пункту 15 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що листом від 3 жовтня 2014 року товариству було відмовлено у зупинені виконавчого провадження ВП№34077830 з підстав, передбачених пунктом 15 частини 1 статті 37 Законом України «Про виконавче провадження». Позивач вважає дану відмову протиправною, оскільки товариство на умовах і в порядку, встановленому Законом внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, що є підставою для обов'язкового зупинення виконавчого провадження.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про місце, дату і час розгляду справи повідомлявся належним чином, натомість, 6 жовтня 2014 року надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Проти позову заперечував, зазначивши, що обов'язкове зупинення виконавчого провадження передбачено лише щодо заборгованості, що виникла через неповні розрахунки за енергоносії.

За таких обставин, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Наказом Мінпаливенерго України від 10 листопада 2005 року №568 Публічне акціонерне товариство «Укргідроенерго» внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу. (а.с. 11).

Постановою ВДВС Вишгородського управління юстиції від 5 вересня 2012 року відкрито виконавче провадження ВП№34077380 щодо стягнення з ПАТ «Укргідроенерго» на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 2562083,95 грн. (а.с. 8).

2 вересня 2014 року ПАТ «Укргідроенерго» звернулось до ВДВС Вишгородського управління юстиції із заявою про зупинення виконавчого провадження ВП№34077380 з підстав, передбачених пунктом 15 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 9-10).

Листом від 23 вересня 2014 року ВДВС Вишгородського районного управління юстиції повідомив позивача, що згідно рішення Конституційного суду України у справі №1-26/2012 від 13 грудня 2012 року щодо офіційного тлумачення положень пункту 15 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

На підставі викладеного, відповідач зазначив про відсутність підстав для зупинення виконавчого провадження ВП№34077380 (а.с. 12).

Позивач з даним рішенням не погоджується, у зв'язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку даному спору, суд виходив із наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини першої та другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до частин 1, 3 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження» визначені обставини, при наявності яких виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню.

Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»

Статтею 1.1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» встановлено, що підприємства паливно-енергетичного комплексу - це гірничі підприємства, газодобувні підприємства, котельні, підключені до магістральних теплових мереж, а також підприємства, які на дату виникнення заборгованості мали ліцензію хоча б з одного виду діяльності: виробництва електричної енергії; передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами; передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами; постачання електричної енергії за регульованим тарифом; оптового постачання електричної енергії; транспортування природного газу магістральними трубопроводами; транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами; транспортування нафтопродуктів магістральними трубопроводами; постачання природного газу за регульованим тарифом.

Відповідно до статті 1.6 цього ж Закону, реєстр підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості (далі - Реєстр) - це автоматизована комп'ютерна база даних, яка ведеться оптовим постачальником електричної енергії та призначена для накопичення, систематизації і зберігання відомостей про підприємства паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості, а також для видачі відповідних документів, які підтверджують участь підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості, визначеної цим Законом, і забезпечення інформацією користувачів Реєстру.

Згідно пункту 3.7 Закону, на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2013 року, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів, та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка виникла до 1 січня 2011 року, і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України.

Під час судового засідання, позивач звертав увагу суду, що стаття 3 Закону «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», яка у контексті спірних правовідносин узгоджується з положеннями пункту 15 статті 37 Закону «Про виконавче провадження», не пов'язує зупинення виконавчого провадження з характером заборгованості, що стягується за виконавчим документом, крім винятків, наведених у вказаних нормах.

Втім, на переконання суду, такий погляд є помилковим.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи зі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Частиною другою статті 2 Закону "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" передбачено, що дія цього Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 вказаного Закону учасниками розрахунків є: підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб'єкти господарської діяльності, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, Державний комітет України з державного матеріального резерву, правонаступники ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядники цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом.

Згідно з пунктом 1.4 цієї ж статті до заборгованості відноситься підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка: 1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена; 2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих; 3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України; 4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії; 5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів; 6) є заборгованістю казенних підприємств, у тому числі тих, які були казенними станом на 1 січня 2011 року, за зобов'язаннями з оплати електричної енергії у розмірі станом на 1 липня 2011 року, що є непогашеними на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань врегулювання заборгованості за електричну енергію». Наведеною нормою встановлено вичерпний перелік сум коштів, що підпадають під визначення заборгованості при застосуванні цього Закону, на які поширюється положення пункту 15 статті 37 Закону № 606-ХІV щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження.

Таким чином, положення Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» поширюються на паливно-енергетичні підприємства та суб'єкти господарської діяльності, перераховані в пункті 1.3 статті 1, щодо заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії.

Як вбачається із матеріалів справи, борг ПАТ «Укргідронерго» виник унаслідок стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»

Аналіз викладених положень свідчить про те, що заборгованість ПАТ «Укргідроенерго» не є боргом у сфері енергопостачання (енергоспоживання), чи за не сплату електроенергії, або податковим боргом.

Виходячи з наведеного, до правовідносин щодо стягнення господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів положення пункту 15 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не застосовуються.

Такий висновок цілком узгоджується із позицією Конституційного суду України у справі № 1-26/2012 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІД Конс» щодо офіційного тлумачення положень пункту 15 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у взаємозв'язку з положеннями частини першої статті 41, частини п'ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 1.3, 1.4 статті 1, частини другої статті 2, абзацу шостого пункту 3.7 статті 3 - Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу" (справа про стягнення заборгованості з підприємств паливно - енергетичного комплексу).

У вказаній справі, Конституційний суд дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення вказані положення Закону треба розуміти так, що обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії і не визначена Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Наведене дає підстави для висновку, що положення Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» не регулюють правовідносини стосовно погашення заборгованості, не визначеної у преамбулі, пунктах 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 статті 1, частині другій статті 2, зокрема такої, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії.

Оскільки Закон України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» не відносить до заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу заборгованість у вигляді адміністративно-господарських санкцій та пені перед Фондом соціального захисту інвалідів, то виконавче провадження, у якому примусового стягується з боржника така заборгованість не підлягає обов'язковому зупиненню.

Суд критично ставиться до тверджень представника позивача стосовно того, що адміністративно-господарські санкції та пеня за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів підпадають під визначення підпункту 1 пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» і є заборгованістю, у в розумінні зазначеного Закону.

Зазначеним пунктом встановлено, що заборгованість - це підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена.

В контексті офіційного тлумачення Конституційного суду України та положень Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», під сумою штрафних санкцій та пені розуміються санкції, що виникли з підстав, передбачених договором або законом при здійсненні господарської діяльності, пов'язаної з виробництвом, передачею та/або постачанням енергоносіїв.

Хибним є також посилання представника позивача, що відповідно до абзацу 2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України для обов'язкового зупинення виконавчого провадження, у межах спірних правовідносин, достатньо наявності у товариства статусу учасника розрахунків, незважаючи на характер (підстави виникнення) заборгованості.

Суд зазначає, що такі твердження відповідача суперечать абзацу 3 резолютивної частини рішення Конституційного суду України, яким передбачено обов'язковість зупинення виконавчого провадження виключно при стягненні заборгованості, яка стосується розрахунків за енергоносіїв.

Аналогічні за змістом положення передбачені статтею 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», у силу якої дія цього Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

Таким чином, Законом не передбачає обов'язкового зупинення виконавчого провадження щодо заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені, що не пов'язані із здійсненням розрахунків за енергоносії.

З огляду на вищенаведене, суд не вбачає з боку відповідача порушень діючого законодавства, які б спричинили порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача та приходить до висновку, що відповідач відмовляючи в задоволенні заяви про зупинення виконавчого провадження діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства України.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що позивачем не спростовано тверджень відповідача, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 8 жовтня 2014 року.