Постанова № 40814179, 30.05.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2014 р. Справа № 804/6026/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Тулянцевої І.В.,

при секретарі Шевцовій М.Ю.

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Рябоконь С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень та вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

29.04.2014 р. фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ЦОДПІ - відповідач) в якому з урахуванням уточнень до позовної заяви від 30.05.2014 р. просила визнати протиправними та скасувати: 1) податкове повідомлення - рішення № 0011441703 від 24.12.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 24339,95 грн.; 2) податкове повідомлення - рішення №0011461703 від 24.12.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 26598,25 грн.; 3) вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф-584-25 від 08.05.2014 р. в розмірі 45176,48 грн.

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що висновки податкового органу за результатами проведеної документальної планової перевірки щодо нереальності угод, завищення витрат, пов'язаних з одержанням доходу, завищенням податкового кредиту, не нарахування та несплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не відповідають фактичним обставинам справи, суперечать наявним у ФОП документам та нормам діючого податкового законодавства. Спірні суми податкового кредиту та визначення витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу від здійснення підприємницької діяльності сформовані позивачкою за взаємовідносинами з ТОВ «РМ - Техно», що мали місце протягом лютого - серпня 2011 року, на підставі наявних первинних документів: угоди, видаткових та податкових накладних, до яких претензії ЦОДПІ відсутні, розрахунки за придбаний товар здійснювались грошовими коштами в безготівковій формі через банківські установи, що також встановлено перевіряючими в ході перевірки. Відтак, твердження податкового органу про заниження оподатковуваного доходу з фізичних осіб, заниження податку на додану вартість та не нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не відповідають дійсності, а спірні податкові повідомлення - рішення та вимога підлягають скасуванню.

В судовому засіданні позивачка підтримала позов та просила його задовольнити із вказаних у ньому підстав.

Відповідач - Криворізька центральна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проти позову заперечував, суду пояснив, що перевіркою контрагента позивача - ТОВ «РМ-Техно», проведеною фахівцями ДПІ у Печерському районі м. Києва, встановлена відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.02.2011 р. по 31.08.2011 р. Оскільки угоди за участю ФОП ОСОБА_1 і ТОВ «РМ-Техно» є нікчемними, відсутні як база так і об'єкт оподаткування ПДВ, не підтверджено розмір витрат, безпосередньо пов'язаних із одержанням доходу від здійснення підприємницькою діяльністю та занижено суми єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування. За таких обставин, контролюючим органом обгрунтовано донараховані суми податкових зобов'язань, у зв'язку із чим, підстави для скасування податкових повідомлень - рішень та вимоги про сплату недоїмки суми є правомірними і скасуванню не підлягають.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

В ході розгляду справи судом встановлено, що в період з 18.11.13 р. по 06.12.13 р. на підставі наказу ЦОДПІ від 28.10.13 р. № 330 та відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, абз. 1,2 п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України проведена документальна планова перевірка ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) з питань дотримання вимог діючого податкового законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р. За результатами перевірки складено Акт № 1022/172/НОМЕР_2 від 13.12.2013 р., за висновками якого встановлені порушення позивачем: ст. 138, ст. 139, ст. 177 Податкового кодексу України, у в'язку із чим з урахуванням ст. 167 Податкового кодексу України донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 19471,96 грн.; п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у зв'язку із чим з урахуванням вимог ч. 11 ст. 8 вказаного Закону, донараховано єдиного внеску у сумі 43025,22 грн.; ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим з урахуванням ст. 200 Податкового кодексу України донараховано податку на додану вартість у сумі 25358,78 грн. (т. 1 а.с. 20-36).

Не погодившись із висновками акту перевірки позивачем подано заперечення по акту перевірки, які були розглянуті відповідачем та за вих. № 8472/10/173 від 20.12.2013 р. надано відповідь про те, що висновки Акту № 1022/172/НОМЕР_2 від 13.12.2013 р., залишаються без змін (т. 1 а.с. 37-49).

З посиланням на згаданий Акт перевірки №1022/172/НОМЕР_2 від 13.12.2013 р., 24.12.2013 року відповідачем винесені такі рішення:

- податкове повідомлення - рішення № 0011441703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 24339,95 грн., в тому числі за основним платежем - 19471,96 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями-4867,99 грн.;

- податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_3 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 26598,25 грн., в тому числі за основним платежем - 25358,78 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1239,47 грн.;

- податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_4 про донарахування суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 45176,48 грн., в тому числі за основним платежем - 43025,22 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2151,26 грн. (т. 1 а.с. 14-16).

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями - рішеннями, позивачкою 16.01.2014 р. було подано первинну скаргу до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області. Рішенням від 21.03.2014 р. за № 1683/101/04-36-1008-09, скарга позивача була задоволена частково та скасоване податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_4 від 24.12.2013 р. про донарахування суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 45176,48 грн. (т. 1 а.с. 51-56), в іншій частині скарга залишилась без задоволення.

Вважаючи такі рішення відповідача протиправними, позивачка подала скаргу до Міністерства доходів і зборів України, за результатами розгляду якої було прийнято рішення від 10.04.2014 р. про відмову у задоволенні скарги та залишення без змін податкових повідомлень - рішень від 24.12.2013 р. № 0011441703 і № НОМЕР_3 та рішення ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 21.03.2014 р. № 1683/101/04-36-1008-09 (т. 1 а.с. 57-75).

08.05.2014 р. Криворізькою центральною об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області була винесена вимога № Ф-584-25 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 45176,48 грн., в тому числі за основним платежем - 43025,22 грн., за штрафними санкціями - 2151,26 грн. (т. 2 а.с. 112), яку позивач, з урахуванням уточнень до позовної заяви, також просить скасувати.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Судом встановлено, що відповідно до висновків Акту перевірки №1022/172/НОМЕР_2 від 13.12.2013 р., спірні суми валових витрат в розмірі 126793,90 грн., податкового кредиту в розмірі 25358,78 грн. сформовані позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «РМ-Техно» які мали місце у період з лютого 2011 року по серпень 2011 року.

На думку податкового органу, внаслідок встановлення нереальності угод між ТОВ «РМ-Техно» і ФОП ОСОБА_1 на підставі Акту перевірки від 26.12.2011 р. №11375/23-3/36591039, складеного ДПІ в Печерському районі м. Києва за результатами перевірки ТОВ «РМ-Техно», встановленням відсутності об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.02.2011 р. по 31.08.2011 р., позивачкою не підтверджено суми валових витрат за 2011 рік у розмірі 126793,90 грн. по взаємовідносинам з вказаним контрагентом, що є порушенням норм ст. 138, ст. 139, ст. 177 Податкового кодексу України та призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 19471,96 грн. Крім того, внаслідок розбіжностей між показниками податкового кредиту в Деклараціях з податку на прибуток ФОП ОСОБА_1 та показниками податкових зобов'язань Податкових декларацій з ПДВ ТОВ «РМ-Техно» за період з 01.02.2011 р. по 31.08.2011 р. на рівні ДПС України, встановлено, що позивачкою не підтверджено суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «РМ-Техно» у розмірі 25358,78 грн., що є порушенням вимог ст. 198 Податкового кодексу України та призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 25358,78 грн.

Як було встановлено в ході розгляду справи, та не заперечувалось сторонами, на підтвердження реальності здійснення господарських відносин ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «РМ-Техно» та правомірності формування валових витрат та суми податкового кредиту позивачем в ході перевірки посадовим особам податкового органу були надані: 1) Договір поставки продукції № 30 від 10.01.2011 р. між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та ТОВ «РМ-Техно» (Постачальник), згідно з умовами якого Постачальник бере на себе зобов'язання поставити впродовж дії Договору та передати у власність Покупця, а Покупець бере на себе зобов'язання прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах Договору (п.1.1). Сума цього Договору складається з суми вартості всіх партій товару, поставлених постачальником Покупцю відповідно до цього Договору на протязі всього строку його дії (п. 2.1). Найманування, асортимент, ціна та кількість Товару що поставляється, вказуються у супроводжувальних документах на товар, а саме: рахунках - фактурах, товарних накладних та/або актах приймання - передачі товарів (виконаних робіт), які є невід'ємною частиною Договору (п 2.2). Покупець після одержання товару зобов'язується не пізніше терміну, обумовленому у п. 1.1 Договору оплатити Постачальнику вартість придбаних товарів, що зазначена в накладній (п. 6.1). Постачальник зобов'язується поставити товар Покупцю окремими партіями за остаточно погодженими сторонами в накладних або переліках на поставку строками, асортиментом (номенклатурою) та кількістю. За узгодженням с Покупцем Постачальник має право на свій рахунок відправити товар на адресу, вказану Покупцем. В такому разі, поставка вважається виконаною з моменту передачі Товару Перевізнику або представнику Перевізника (п. 7.1). Сторони можуть додатково визначити у накладній або іншому погодженому між сторонами документі інший порядок поставки. Сторони також можуть в кожному конкретному випадку окремо оговорити строки і порядок поставки (п. 7.4) (т. 1 а.с. 87-91); видаткові та податкові накладні, виписані ТОВ «РМ-Техно», що підтверджують поставку товару (тонер, вал магнітний, картридж, фотобарабан та ін.) на адресу позивача (т. 1 а.с. 117-190), банківські виписки про сплату за поставлений товар (т. 1 а.с. 239-250, т. 2 а.с. 1-36); 2) Договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 07.05.2007 р. № 4771, укладений між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та ПП «Нічний Експрес» (Перевізник), згідно з умовами якого Замовник передає, а Перевізник приймає для забезпечення перевезення на території України вантажні, кількісні та якісні характеристики яких, а також маршрут доставки, відомості про Одержувача та ін., вказується у Заявках (вантажних деклараціях) на кожне перевезення (п.1). Оплата послуг Перевізника здійснюється у відповідності до тарифів Перевізника на умовах передоплати (п. 3.1). У зв'язку з тим, що Перевізник надає послуги які мають ритмічний характер, Замовнику виписуються зведений акт - реєстр виконаних робіт та податкова накладна з періодичністю один раз на місяць в останній день місяця (п. 4.2) (т. 1 а.с. 92-94); акти - реєстри виконаних робіт, податкові накладні, вантажні декларації, банківські виписки про сплату за надання транспортних послуг (т. 1 а.с. 191-204, 239-250, т. 2 а.с. 1-36). Зауважень з боку відповідача щодо правильності оформлення первинних документів та відсутності документів, що підтверджують здійснення господарських операцій з боку ЦОДПІ в ході перевірки не зазначено.

Правовідносини з приводу визначення об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та податком на додану вартість в перевіряємий період були врегульовані Розділами IV і V Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755- VI (далі - ПК України).

Згідно з п. 14.1.36 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. За змістом п. 22.1. ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Приписами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктами 177.1, 177.2, 177.4, 177.10, 177.11 ст. 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу. Фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

На підстави наведених законодавчих положень суд доходить до висновку, що при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання товарів повинні бути в наявності первинні документи, що підтверджують здійснення платником податку витрат на такі товари, отримання позивачем таких товарів, використання їх у господарській діяльності позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, видами діяльності позивача є оптова торгівля офісною технікою та устаткуванням; роздрібна торгівля побутовими електротоварами; роздрібна торгівля офісним устаткуванням; ремонт офісної техніки (т. 1 а.с. 21). Придбаний позивачем за первинними документами, наведеними вище, товар (тонер, вал магнітний, картридж, фотобарабан та ін.) відповідає господарській діяльності позивача.

Факт реальності виконання господарських зобов'язань та отримання позивачем від ТОВ «РМ-Техно» товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних та вантажними деклараціями, складеними ПП «Нічний експрес». Недоліки в оформленні вантажних декларацій, на які посилається податковий орган, свідчать про допущення порушень правил заповнення таких документів, але не спростовують факту перевезення товарів за вказаними документами.

Суд відмічає, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі ст. 3 Закону № 996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Приписами ст.9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене, суд констатує, що події отримання позивачем товарів від ТОВ «РМ-Техно» в лютому - серпні 2011 р. з метою їх використання у власній господарській діяльності, оплати таких товарів оформлені первинними документами, наведеними вище, копії яких наявні в матеріалах справи, що містять усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону № 996-XIV, а відтак є належними доказами реальності спірних господарських операцій.

Факт використання у власній господарській діяльності отриманих за договором поставки від ТОВ «РМ-Техно» товарів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів поставки та надання послуг з підприємствами - контрагентами (т. 1 а.с. 95-116).

За таких обставин, суд вважає, що позивачем правомірно були сформовані витрати у розмірі 126793,90 грн. по взаємовіднонам з ТОВ «РМ-Техно» за період лютий - серпень 2011 року, та у відповідності до норм ст. 177 ПК України визначено суму чистого оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької діяльності за вказаний період у розмірі 8755,00 грн.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

За приписами п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу). Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «РМ-Техно» були виписані на адресу позивача податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит у лютому - серпні 2011 року на загальну суму 25358,78 грн. Факт наявності таких податкових накладних був встановлений і відповідачем в ході проведення перевірки позивача, про невідповідність таких податкових накладних приписам ПК України відповідачем не зазначено, а судом в ході розгляду справи не встановлено. За даними податкового органу на час виконання спірних господарських взаємовідносин та виписки податкових накладних, сторони були зареєстровані у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість.

Як зазначено, вище, підстави для виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, порядок його формування, а також порядок виникнення від'ємного значення, визначені ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

За умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України при формуванні податкового кредиту останній має право на податковий кредит, на який зменшується податкове зобов'язання звітного періоду за правилом п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

Судом в ході розгляду справи не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Розглядаючи справу «Інтерсплав» проти України, Європейський Суд з прав людини, в рішенні зазначив, що коли державні органи володіють будь - якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюється конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь - яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд також звертає увагу на ту обставину, що платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Відповідачем не наведено доводів та доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентом певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності.

Суд, з огляду на положення ч.3 ст.70 КАС України, не бере до уваги посилання відповідача на Акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «РМ - Техно» №11375/23-3/36591039 від 26.12.2011 р. складений ДПІ у Печерському районі м. Києва, оскільки з матеріалів справи свідчить, що правовідносини з ФОП ОСОБА_1, їх документальне підтвердження, реальність та повнота відображення в обліку за спірний період 2011 року в ході проведення перевірки контролюючим органом не досліджувались.

Вказуючи в Акті перевірки про не спрямованість правочинів між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «РМ - Техно» на реальне настання правових наслідків, податковим органом не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. Доводи податкового органу про відсутність власних основних фондів, технічного персоналу, власних виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у контрагента позивача, за належним їх документальним підтвердженням, можуть служити доказами фіктивності або удаваності цих правочинів (ст.234, 235 ЦК України) при оспорюванні їх в судовому порядку, але не є підставою для самостійного констатування податковим органом факту нереальності правочину. Рішення суду про визнання правочинів між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «РМ - Техно» недійсними внаслідок їх фіктивності ЦОДПІ до суду не надано, в акті перевірки про наявність такого рішення не зазначено, судом на виконання вимог ст.11 КАС України існування такого рішення не встановлено.

Натомість позивачем, на підтвердження реальності і фактичності здійснених господарських операцій за договірними відносинами з ТОВ «РМ - Техно», були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогам первинних документів в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Зазначені докази у їх сукупності та взаємозв'язку, на думку суду, спростовують твердження податкового органу про «нереальність» здійснення операцій позивачем з ТОВ «РМ - Техно» та наведені в акті перевірки порушення позивачем положень ПКУ: ст.138, 139 177 ПК України, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб за період з 01.10.11 р. по 31.08.11 в розмірі 19471,96 грн.; ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість за вказаний період на суму 25358,78 грн.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами, правомірність віднесення позивачем відповідних сум до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та формування податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин. Отже, спірні податкові повідомлення-рішення від 24.12.2013 р. №0011441703 і №0011461703 прийняті відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства та носить характер суб'єктивних припущень. Беручи до уваги наведене, позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.05.2014 р. № Ф-584-25, суд зазначає наступне.

Як свідчить з матеріалів Акту перевірки №1022/172/НОМЕР_2 від 13.12.2013 р., підставою для донарахувань зобов'язань із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 43025,22 грн. явились висновки контролюючого органу про заниження позивачкою в 2011 році оподатковуваного (чистого) доходу на який нараховується єдиний внесок, у зв'язку з відсутністю об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) з контрагентом - ТОВ «РМ-Техно».

Між тим, в ході розгляду справи вказані підтвердження відповідача щодо нереальності господарських відносин позивачки з ТОВ «РМ-Техно» були спростовані, що свідчить про безпідставність висновків ЦОДПІ про порушення ФОП ОСОБА_1 норм ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та протиправність винесення Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.05.2014 р. № Ф-584-25. Беручи до уваги наведене, позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.05.2014 р. № Ф-584-25, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи відповідачем не наведено належних та об'єктивних доказів правомірності прийняття оскаржуваних рішень, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень та вимоги - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0011441703 від 24.12.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 24339,95 грн., в тому числі за основним платежем - 19471,96 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4867,99 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0011461703 від 24.12.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 26598,25 грн., в тому числі за основним платежем - 25358,78 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1239,47 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф-584-25 від 08.05.2014 р. в розмірі 45176,48 грн., в тому числі за основним платежем - 43025,22 грн., за штрафними (фінансовим) санкціями - 2151,26 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_2; мешкає за адресою: 50011 АДРЕСА_1) судовий збір в розмірі 192,23 грн. (сто дев'яносто дві грн. 23 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева